Людина в основі невинна, поки не буде доведена її провина в суді. Забороняється застосування покарань звинувачуваному до рішення суду. Судді забороняється призначати покарання, яким буде карати Аллах в Наступному житті, тобто покарання вогнем.
Будь-яка людина невинна, поки не буде доведена її провина в судовому процесі, Посланець Аллаха ﷺ сказав:
الْبَيِّنَةُ عَلَى الْمُدَّعِي، وَالْيَمِينُ عَلَى مَنْ أَنْكَرَ
«Позивач повинен навести докази, а відкидаючий звинувачення — принести клятву» (Байхаки).
Посланець Аллаха ﷺ на практиці роз’яснив це питання. Передається, що Ваіль ібн Хаджар розповів:
جَاءَ رَجُلٌ مِنْ حَضْرَمَوْتَ وَرَجُلٌ مِنْ كِنْدَةَ إِلَى النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَقَالَ الْحَضْرَمِيُّ: يَا رَسُولَ اللَّهِ، إِنَّ هَذَا قَدْ غَلَبَنِي عَلَى أَرْضٍ لِي كَانَتْ لأَبِي، فَقَالَ الْكِنْدِيُّ: هِيَ أَرْضِي فِي يَدِي أَزْرَعُهَا لَيْسَ لَهُ فِيهَا حَقٌّ، فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ لِلْحَضْرَمِيِّ: أَلَكَ بَيِّنَةٌ؟ قَالَ: لاَ، قَالَ: فَلَكَ يَمِينُهُ، قَالَ: يَا رَسُولَ اللَّهِ، إِنَّ الرَّجُلَ فَاجِرٌ لا يُبَالِي عَلَى مَا حَلَفَ عَلَيْهِ وَلَيْسَ يَتَوَرَّعُ مِنْ شَيْءٍ، فَقَالَ: لَيْسَ لَكَ مِنْهُ إِلاَّ ذَلِكَ
«Одного разу до Пророка ﷺ прийшли два чоловіка: один — із Хадрамаута, другий — із племені Кінда. Той, що із Хадрамаута, сказав: «О, Посланець Аллаха, цей чоловік привласнив мою землю, яка залишилась мені після батька». Чоловік із Кінди сказав: «Ця земля належить мені, і я її обробляю. Він не має на неї ніякого права». Посланець Аллаха ﷺ сказав чоловіку із Хадрамаута: «У тебе є докази?». Той відповів: «Ні!». Пророк ﷺ сказав: «Тоді ти можеш взяти його клятву». Але чоловік із (із Хадрамаута) сказав: «О, Посланець Аллаха, цей чоловік — нечестивець, і він може поклястись ким завгодно, адже він нічого не страшиться». Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Ти не можеш взяти з нього нічого, крім цього» (Муслім).
Суддя не виносить рішення на основі своїх знань чи підозр, і звинувачуваний залишається невинним, поки не буде доведена його провина тими доказами, які визначив Шаріат. Посланець Аллаха ﷺ сказав відносно жінки, яка поводила себе неналежним чином:
لَوْ كُنْتُ رَاجِمًا أَحَدًا بِغَيْرِ بَيِّنَةٍ لَرَجَمْتُهَا
«Якщо б я і хотів покарати (закидати камінням) кого-небудь без свідчення, то покарав би її» (Бухарі, Муслім).
Частка «якщо б» в арабській мові означає відмову через відсутність можливості, тобто відмову від покарання через відсутність доказів. Шейх Ахмад ад-Даур в книзі «Закони свідчень» пише: «Докази бувають тільки чотирьох видів: зізнання, клятва, свідчення і писемний документ».
Що стосується тортур підсудного, то в Ісламі це є тяжким злочином, винний в цьому суворо карається згідно з законами Шаріату. Отримані свідчення зізнання під тортурами не мають цінності в судовому у процесі.
Навіть якщо буде доведена провина належним чином в суді, злочинець понесе те покарання, яке приписано Шаріатом за цей злочин. Суддя не може призначити інше покарання, які містить тортури. Покарання в Ісламі — не для того, щоб замучити людей, а для того, щоб відбити у них бажання коїти злочини. Від Фадля ібн Аббаса передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
فَمَنْ كُنْتُ جَلَدْتُ لَهُ ظَهْراً فَهَذَا ظَهْرِي فَلْيَسْتَقِدْ مِنْهُ، وَمَنْ كُنْتُ شَتَمْتُ لَهُ عِرْضاً فَهَذَا عِرْضِي فَلْيَسْتَقِدْ مِنْهُ، وَمَنْ كُنْتُ أَخَذْتُ لَهُ مَالاً فَهَذَا مَالِي فَلْيَسْتَقِدْ مِنْهُ
«Якщо я покарав когось, то ось моя спина — нехай покарає мене. Якщо я образив когось, то ось моя честь — нехай відплатить тим же. Якщо у когось я забрав майно, ось моє майно — нехай відшкодує з нього» (ат-Табарі в «Аль-Муъджам аль-Аусат»).
Посланець ﷺ сказав ці слова у якості правителя; тут мається на увазі випадок, якщо він покарав або відняв майно у когось несправедливо.
Сьогодні мусульмани живуть в реальності, коли ними правлять жорстокі правителі, які дивляться на владу як на здобич і засіб збагачення. Відмінною рисою цих правителів стали пригноблення і репресії простого народу. В книзі «Проект Конституції», підготовленої Хизб ут-Тахрір, в статті 13 говориться: «Будь-яка особа залишається невинною до тих пір, поки не буде доведена її провина. Ніхто не може бути підданий покаранню без судового вироку. Відносно усіх заборонені будь-якого роду тортури. Ті ж, хто робить подібне, караються». Ця стаття приходить в главі «Загальні закони», щоб підкреслити, що держава Халіфат — це держава справедливості і милосердя, і вона не подібна іншим державам. Всевишній Аллах сказав:
وَمَا أَرْسَلْنَاكَ إِلا رَحْمَةً لِلْعَالَمِينَ
«Ми відправили тебе тільки у якості милості до світів» (21:107),
إِنَّ اللَّهَ يَأْمُرُكُمْ أَنْ تُؤَدُّوا الأمَانَاتِ إِلَى أَهْلِهَا وَإِذَا حَكَمْتُمْ بَيْنَ النَّاسِ أَنْ تَحْكُمُوا بِالْعَدْلِ
«Воістину, Аллах велить вам повертати ввірене на зберігання майно його володарям і судити по справедливості, коли ви судите серед людей. Як чудове те, чим увещеває вас Аллах! Воістину, Аллах — Чуючий, Бачачий» (4:58).
Мухаммад Саліх
23 Зуль-хіджа 1443 р.х.
22 червня 2022 р.
