Іслам — це незмінні принципи, чи стосується це питання віропереконань чи шаріатських постанов, ідеї чи методу; усі ці принципи в Ісламі незмінні і непохитні. Найяскравішим прикладом цього служить відкинення компромісу між Ісламом та іншими конфесіями: в Ісламі немає поняття «і вашим, і нашим».
Істинний мусульманин завжди відрізняється своєю прихильністю незмінним принципам, що характеризує його як сильну особистість як у вчинках, так і в поведінці. Пророк ﷺ навчив нас триматись за ці принципи мертвою хваткою: «тримайтесь корінними зубами», — говорив він ﷺ в своєму хадісі. Одного разу його дядько Абу Таліб сказав йому:
إِنَّ بَنِي عَمِّكَ يَزْعُمُونَ أَنَّكَ تُؤْذِيهِمْ فِي نَادِيهِمْ وَمَسْجِدِهِمْ فَانْتَهِ عَنْ ذَلِكَ. قَالَ: فَحَلَّقَ رَسُولُ اللَّهِ ﷺ بَصَرَهُ إِلَى السَّمَاءِ، ثُمَّ قَالَ: «هَلْ تَرَوْنَ هَذِهِ الشَّمْسَ؟» قَالُوا: نَعَمْ. قَالَ: «مَا أَنَا بِأَقْدَرَ أَنْ أَدَعَ ذَلِكَ مِنْكُمْ عَلَى أَنْ تَسْتَشْعِلُوا لِي مِنْهَا شُعْلَةً»
«Прийшли люди із твого племені, і вони стверджують,що коли вони збираються, ти докучаєш їм. Припини це». Посланець Аллаха ﷺ повернув свій погляд на небо і сказав: «Ви бачите це сонце?». Вони відповіли: «Так», — і тоді він сказав: «Клянусь Аллахом, я не в змозі припинити те, з чим був посланий, настільки, наскільки ви не в змозі вирвати у сонця язичок полум’я для мене».
Відомо, що Посланець Аллаха ﷺ відхилив пропозицію курайшитів надати йому лідерство, авторитет, гроші, одруження на найвродливіших жінках; також він відкинув участь з курайшитами у поклонінні. Коли до нього прийшли Валід ібн Мугіра, Асвад ібн Мутталіб і Ас ібн Ваіль і сказали: «О, Мухаммад, давай ми будемо поклонятись тому, чому поклоняєшся ти, в обмін же ти будеш поклонятись тому, чому поклоняємось ми, і так ми прийдемо до чомусь спільному», — на що Пророк ﷺ відповів:
قُلْ يَا أَيُّهَا الْكَافِرُونَ …
«Скажи: «О, невіруючі…» (109:1). Після смерті Абу Таліба другий дядько Пророка ﷺ Абу Ляхаб запропонував йому захист в обмін на те, що він перестане ображати божества курайшитів та їх сподівання, спитавши його:
يَا مُحَمَّدُ، أَيَدْخُلُ عَبْدُ الْمُطَّلِبِ النَّارَ؟ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ: وَمَنْ مَاتَ عَلَى مَا مَاتَ عَلَيْهِ عَبْدُ الْمُطَّلِبِ دَخَلَ النَّارَ. فَقَالَ أَبُو لَهَبٍ، لَعَنَهُ اللَّهُ: وَاللَّهِ، لَا بَرِحْتُ لَكَ إِلَّا عَدُوّاً أَبَداً
«О, Мухаммад, Абдуль-Мутталіб увійде у Вогонь?». Посланець Аллаха ﷺ відповів: «Той, хто помре, наполягаючи на тому ж, що і Абдуль-Мутталіб, увійде у Вогонь». Тоді Абу Ляхаб — нехай буде він проклятий — сказав: «Клянусь, тепер я твій ворог назавжди».
Ось так Пророк ﷺ дотримувався незмінних принципів, тому він не лестив і не задобрював тих, хто володіє владою. Він звертався з відкритим закликом до усіх, не вдаючись до двозначності, хитрощів і прикрашанню.
Дотримання цих незмінних принципів вбирає в себе віропереконання і шаріатські постанови, які стосуються як ідеї, так і методу. Коли Пророк ﷺ попросив допомоги у племені Бану Амір ібн Сасаа, і вони поставили умову, що правління повинно перейти до них після його смерті, тоді Пророк ﷺ відкинув їх умови відверто і ясно, навіть незважаючи на те, що він гостро потребував допомоги. Він сказав:
الْأَمْرُ لِلَّهِ، يَضَعُهُ حَيْثُ يَشَاءُ
«Влада належить Аллаху, і Він вручає її тому, кому побажає!».
Таким чином, незмінні принципи відносяться до шаріатських постулатів, які не змінюються зі зміненням часу і місця аж до Судного дня. Ті, хто бажає істинних змінень — їх обов’язком і невідкладним боргом є суворо дотримуватись цих постулатів і бездоганно слідувати їм.
Усі політичні дії і кроки, які здійснює справжня Ісламська Держава, є постійними і необхідними мірами для збереження цих постулатів, відмова від яких неминуче призведе до поступок, що потягне за собою на Ісламську Умму лиха.
Якщо взяти у якості прикладу зовнішню політику Туреччини за останні десять років, то неозброєним оком можна побачити, скільки поступок було зроблено у збиток проголошеним нею ж принципам, аж до принесення в жертву шаріатських незмінних принципів на користь міжнародних і регіональних крупних держав!
Лідери Туреччини, наприклад, говорили, що неможна допустити другу Хаму, а допустили і другу, у третю. Потім вони сказали, що ми не можемо торгуватись за Алеппо, але сторгувались і передали його в руки злочинного режиму. Говорили, що неможна мати справу з режимом, заплямованим кров’ю власного народу, але мали з ним справи як на рівні служби розвідки, так і на політичному рівні. Вони говорили, що неможна нехтувати сирійськими біженцями, слабкими і ісламістами, але потім вони знехтували і цим, вигнали їх і поставились до них з расизмом. Вони сказали, що ми не маємо справи з тиранічними безвиборними режимами, тому вони закрили досьє журналіста Джамаля Хашоггі і передали його Саудівській Аравії, при цьому маючи справу і взаємодіючи з найогиднішими диктатурами, такими як Саудівська Аравія, Єгипет і Емірати. Вони говорили, що не примирились з єврейським утворенням, яке вбивало мирних палестинців, але насправді вони примирились з ним і максимально розширили свої дипломатичні, економічні і торгові відносини!
Прикладами політичної недбалості і відмови від незмінних принципів є також те, що робить «ХАМАС», який представляє правлячу владу в секторі Газа, оскільки він відмовився від руху «Ісламський джихад», прийняв постійну координацію зі злочинною єгипетською розвідкою і погодився на ідею переговорів з єврейським утворенням через Палестинську автономію. Яхья Сінвар, голова руху «ХАМАС» в секторі Газа, сказав: «Ми продовжимо шлях мирного народного опору перед лицем репресивної машини, що належить окупації». І чим же тоді «ХАМАС» відрізняється від Махмуда Аббаса?!
Що стосується лідера руху «ХАМАС» Муси Абу Марзука, то він проклав шлях до відмови від боротьби з єврейським утворенням, заявивши: «Безперечно, ми будемо протистояти окупації. Так само ж, як ми протистоїмо зі зброєю у руках, ми будемо протистояти і словом!».
Але на прийнятті і підкоренні вказівкам невірних усе не закінчується. Один із представників талібів сказав: «Вони попросили мене скасувати шаріатські покарання (худуд) в обмін на визнання Афганістану в ООН».
Вислуховування невірних і вдоволення їх вимог не закінчиться, поки не відбудеться повна відмова від приписів Ісламу, і навіть якщо це буде зроблено, невірні усе одно не зупиняться. Вони будуть вимагати іще більших поступок, а той, хто їм уступить, може їм згодом і не сподобається по якій-небудь причині, і вони, щоб скинути його, почнуть працювати з іншим, який піде на нові поступки іншого роду, як вони зробили це з Умаром Башіром в Судані і Мухаммадом Мурсі, нехай помилує його Аллах, в Єгипті, незважаючи на їх поступки невірним в усьому, що стосувалось застосування Шаріату.
Таким чином, шаріатської вимогою є обов’язок політиків дотримуватись шаріатських незмінних принципів і відкидати ідею прийняття поступовості в політичних справах, тому що ця ідея в своїй основі суперечить Шаріату — вона руйнівна і фатальна.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Хатавані
18 Сафара 1444 р.х.
14 вересня 2022 р.
