Іслам визначив політику освіти та її ціль, яка полягає у наданні правильних і поглядів, заснованих на ісламських переконаннях і законах.
Також Іслам спонукає до пушку знань і навчанню інших. Всевишній Аллах сказав:
قُلْ هَلْ يَسْتَوِي الَّذِينَ يَعْلَمُونَ وَالَّذِينَ لا يَعْلَمُونَ
«Скажи: «Невже рівні ті, які знають, і ті, які не знають?» (39:9).
Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ سَلَكَ طَرِيقاً يَطْلُبُ فِيهِ عِلْماً سَلَكَ اللَّهُ بِهِ طَرِيقاً مِنْ طُرُقِ الْجَنَّةِ
«Тому, хто обрав шлях, на якому він буде шукати знання, того Аллах направить по одному із шляхів до Раю» (Абу Дауд, Ахмад).
Іслам прагне позбавити людський розум від різних оман і відхилень, і тому він встановив правила і контроль, які мусульманин повинен вивчати і дотримуватись. Правитель відповідальний за реалізацію політики освіти, і він приймає методи для ефективного навчання на усіх етапах.
Найбільш помітним із цих заходів контролю є те, що ісламська акида є основою освітньої програми. Тому ніякий навчальний матеріал чи метод навчання не може суперечити ісламській акиді чи відхилятись від неї.
Те, що ісламська акида є основою освітньої програми, не означає, що вона є джерелом знань. Ісламська акида є джерелом понять і законів, а знання пов’язані з поняттями і законами. Таким чином, акида є мірилом знань, тобто, якщо знання не суперечить акиді, то воно приймається, але якщо знання суперечить ісламській акиді, то воно відкидається. Наприклад, теорія Дарвіна гласить: «Людина походить від мавпи», — але Всевишній Аллах говорить:
إنَّ مَثَلَ عِيسى عِنْدَ اللَّهِ كَمَثَلِ آدَمَ خَلَقَهُ مِن تُرابٍ ثُمَّ قالَ لَهُ كُنْ فَيَكُونُ
«Воістину, Іса перед Аллахом подібний Адаму. Він створив його із праху, а потім сказав йому: «Будь!» — і той виник» (3:59).
Або ж в книзі «Доісламська література», автором якої є Таха Хусейн, заперечується історія Ібрахіма і його сина Ісмаїла відносно будівництва Кааби. Подібне відкидається, тому що Всевишній Аллах навів нам історію відносно цього в Корані.
Що стосується експериментальних наук, таких як математика чи медицина, то вони приймаються по мірі необхідності без яких-небудь обмежень. Що стосується вивчення мов, історії і права, то вони викладаються на початковому і середньому рівні згідно з певною політикою, щоб не суперечити ідеям і законам Ісламу. Відносно вищої ступені треба зазначити, що ці знання приймаються при умові, що вони не відхиляють від політики освіти та її цілей. Що стосується мистецтва і промисловості, то вони відносяться до наук, наприклад комерційне мистецтво, морське пароплавство, будівництво гребель і т.д. Якщо малювання чи ліпка скульптур суперечить ісламському погляду, то це відкидається як у випадку малювання чи ліпки живої істоти.
Такою є політика освіти в Ісламі; вона скерована на формування ісламської особистості в мисленні і поведінці. Ці політика оберігає суспільство від відхилення і вірування в спотворені ідеї, а також формує згуртовану і відмінну Умму. В книзі «Проект Конституції», підготовленої Хізб ут-Тахрір, в статті 170 говориться: «Основа, на якій будується освітня програма (манхадж талім), повинна бути ісламською акидою. Усі навчальні предмети і методи навчання повинні встановлюватись таким чином, щоб вони не приводили до жодному відхиленню від цієї основи».
9 Рабі уль-авваль 1444 р.х.
5 жовтня 2022 р.
