Всемогутній і Всевишній Аллах послав Мухаммада ﷺ з милістю для світів:
وَمَا أَرْسَلْنَاكَ إِلَّا رَحْمَةً لِّلْعَالَمِينَ
«Ми відправили тебе тільки у якості милості до світів» (21:107), —
у якості свідка, доброго вісника і застерігаючого увещевателя.
يَا أَيُّهَا النَّبِيُّ إِنَّا أَرْسَلْنَاكَ شَاهِداً وَمُبَشِّراً وَنَذِيراً * وَدَاعِياً إِلَى اللَّهِ بِإِذْنِهِ وَسِرَاجاً مُنِيراً
«О, Пророк! Ми відправили тебе свідком, добрим вісником і застерігаючим увещевателем. Закликаючим до Аллаху з Його дозволу і висвітлюючим світочем» (33:45,46).
Він ﷺ одразу ж почав закликати людей до Ісламу і прояву терпіння у випробуваннях, поки Всевишній Аллах не наказав створити Першу Ісламську Державу в сонцесяйній Медині. По прибутті в Медину Пророк ﷺ одразу ж заклав систему, згідно якої буде існувати Ісламська Держава, уклавши спочатку Мединську домовленість, яка регулює внутрішні відносини мусульман з іншими людьми. Потім він перейшов на регіони Аравійського півострову, коли почав висувати загони, брати участь у битвах і укладати договори, поки увесь Аравійський півострів не опинився під владою Ісламу, війшовши таким чином на міжнародну арену, яку представляли в той час Перська і Римська імперії.
При розгляді дій Пророка ﷺ і халіфів після нього, скерованих на поширення заклику Ісламу у світі, виявляються особливості військової політики, які виходять із ісламської акиди. Військова політика в Ісламі, що має на увазі під собою турботу про військові справи заради отримання мусульманами перемоги і поразки ворогів, має дві основи: забезпечення внутрішньої безпеки і поширення ісламського заклику на увесь світ. Це і запровадив в життя Посланець Аллаха ﷺ,і цьому слідували правителі мусульман та їх послідовники.
В кожному військовому поході Посланець Аллаха ﷺ показував, яке із положень є зобов’язуючим для мусульман, а в чому доречна думка і порада. Так, під час Худайбійського договору він ﷺ наказав сподвижникам вийти із іхрама і повертатись в Медину, незважаючи на неприйняття цього положення деякими із них, що вказувало на наявність шаріатського хукму,обов’язкового до виконання. Під час же битви при Бадрі, навпаки, він ﷺ послідував пораді Хаббаба ібн Мунзіра (р.а.), змінивши свою позицію на місці проведення бою, тим самим вказуючи, що подібне відноситься до думки і поради. Під час війни він ﷺ дозволяв те, що є забороненим поза війною, на кшталт обману і шпигунству, а що було дозволеним (мубах), ставало забороненим, на кшталт до м’якому ставленню з військом. Він ﷺ займався підготовкою війська, і якщо сам не керував ним, то вибирав підходящого для цієї справи керівника, заповідаючи йому бути богобоязливим і не ослухуватись його наказів. Він ﷺ вимагав від мусульман, щоб у першу чергу вони закликали до Ісламу і приєднанню до Дар уль-Іслям або до виплати джиз'ї, в протилежному випадку вони повинні будуть битись, вдавшись до допомоги Аллаха, щоб піднести Його Слово. Пророк ﷺ наказував не вбивати дітей, старих і невоюючих жінок, а також забороняв рубити дерева і руйнувати дома. Проте він ﷺ дозволив вчиняти з ворогом так, як той вчиняє з мусульманами. Тому він ﷺ поклявся зробити з невірними курайшитами те ж саме, що вони зробили з шахідами битви Ухуд. Пророк спалив пальмову рощу племені Бану Надір після їх зрадництва; мусульмани вбили Дурайду ібн Симму, вік якого перевищував сто років, з причини того, що він дав пораду воїнам супротивника, і тоді мусульмани порахували його одним із своїх ворогів. Також ісламська армія була вимушена зруйнувати будівлі, вбивати жінок, дітей і домашніх тварин, атакувавши ворожі поселення снарядами з далекої відстані, щоб обернути кінець битви на свою користь. Пророк ﷺ укладав перемир’я і договори в інтересах Ісламу і мусульман, не допускав служби кого-небудь із немусульман в ісламській армії, адже він ﷺ сказав:
لَا تَسْتَضِيئُوا بِنَارِ الْمُشْرِكِينَ
«Не освітлюйтесь вогнем многобожників».
Розглянувши усі дії Посланця Аллаха ﷺ, можна помітити, що халіфу або уповноваженій від нього особі дозволено укладати тимчасові перемир’я і договори з ворогом, і навіть укладати вимушені договори, щоб позбавити його підтримки іншими союзниками.
Сподвижники Посланця Аллаха ﷺ розрізняли закон Шаріату, якому неможна суперечити, від думки і поради, дотримуючись Шаріату в одному і пропонуючи своє бачення в другому положенні. Ісламська Держава не має постійних кордонів і не дозволяє розміщувати чиї-небудь військові бази на землях Ісламу. Вона не укладає договори, які суперечать Шаріату, і докладає усіх зусиль, щоб забезпечити безпеку і поширити заклик на увесь світ.
В очікуванні швидкого повернення, з волі Аллаха, Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва халіф застосує ісламську військову політику згідно вказівці Посланця Аллаха ﷺ, беручи на себе тягар відповідальності за підготовку сил згідно наказу Аллаха:
وَأَعِدُّوا لَهُمْ مَا اسْتَطَعْتُمْ مِنْ قُوَّةٍ وَمِنْ رِبَاطِ الْخَيْلِ تُرْهِبُونَ بِهِ عَدُوَّ اللَّهِ وَعَدُوَّكُمْ
«Підготуйте для них усю вашу силу і кінноту, щоб устрашити цим ворогів Аллаха і ваших ворогів» (8:60).
Зобов’язуючись виконати в повній мірі хукм Шаріату, халіф докладе усіх зусиль в обговоренні думок спеціалістів, якщо питання знаходиться в сфері їх компетенції, встановить правила набору в армію і військової підготовки мусульман, а також особисто очолить армію у якості головнокомандуючого або уповноважить для цього відповідного керівника. Такі, що не суперечать Шаріату закони про перемир’я, домовленість або джихад, прийняті ним, обов’язкові до виконання, якщо вони гарантують поширення ісламського заклику в усіх країнах і серед народів.
Тут неодмінно варто вказати, що Ісламська Держава, яка, з волі Аллаха, встановиться у найближчому майбутньому, буде мати точку опори,і, розширюючись, вона буде вбирати в себе решту країн, реальність яких не відповідає Першій Ісламській Державі. С першого ж дня встановлення держави, з волі Аллаха,решта мусульманських країн будуть приєднані до неї, а будь-який перешкоджаючий цьому режим буде повержений. Будуть класифіковані держави, які перебувають в стані потенційної (хукман) і фактичної (філян) війни. Ісламська Держава укладе угоди з сусідніми ворожими (хукман) країнами на строк, який, на думку халіфа, буде достатнім для підготовки до початку протистояння з державами, які перебувають в стані фактичної війни (фіълян), подібно Америці, Британії та ін. Халіф буде визначати те, яка держава може увійти в склад Ісламської Держави, а яка ні. Він об’явить війну будь-якому утворенню, яке окупувало частину ісламських територій, подібно іудейському утворенню. Усе перераховане не суперечить жодному закону Шаріату. Халіф не має права вступати в військовий блок і допускати існування на території Ісламу військових баз яких-небудь сторонніх країн. Халіф буде стежити за будь-яким порушенням або ймовірністю порушення укладених з ним договорів. Після належної підготовки він висуне армію і війська заради поширення Ісламу в усіх куточках світу, надаючи допомогу релігії в запровадженні Шаріату Аллаха на землі. Халіф запровадить Іслам всередині держави і поширить його за межами країни в найкращій формі, не дозволяючи індивідам або групі осіб всередині своєї країни укладати які-небудь договори з ворожими утвореннями. Він буде робити це не просто як можновладець, а слідуючи Шаріату, тому що Аллах наділив правом керівництва і управління військовою політикою тільки халіфа або його уповноваженого. Звідси мусульмани повинні діяти заради повернення Ісламу і його держави разом, спільно з групою, упевненою в допомозі Аллаха, як вона була надана Його посланцям, адже Всевишній сказав:
إِنَّا لَنَنصُرُ رُسُلَنَا وَالَّذِينَ آمَنُوا فِي الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَيَوْمَ يَقُومُ الْأَشْهَادُ
«Воістину, Ми надамо допомогу Нашим посланцям і віруючим в мирському житті і в той день, коли предстануть свідки» (40:51).
Влада Ісламу поширилась на увесь Аравійський півострів за менш аніж десять років правління Першої Ісламської Держави,і, з волі Аллаха, вона пошириться скрізь, де день змінюється ніччю, як про це сказав Посланець Аллаха ﷺ:
لَيَبْلُغَنَّ هَذَا الْأَمْرُ مَا بَلَغَ اللَّيْلُ وَالنَّهَارُ
«Ця справа неодмінно пошириться скрізь, де день змінюється ніччю».
Ми закликаємо мусульман в загалом, і зокрема — наших синів із числа володарів сили, щоб вони надали допомогу Хізб ут-Тахрір під керівництвом вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, щоб об’явити про Халіфат за методом пророцтва, який поширить справедливість і спокій серед людей.
Абдуллах Насир
Йорданія
