Ось ми і підійшли до поразки спроб Заходу і євреїв євреїзувати аль-Аксу і зробити сіоністське утворення «Ізраїль» прийнятним для мусульман.
Після етапу створення і надання влади «Ізраїлю» в землях Палестини опіку над ним взяв Захід, а допомагали йому в цьому правителі мусульман. При підтримці і сприянні маріонеткових правителів в мусульманських країнах Захід разом з сіоністськими організаціями намагався зробити «Ізраїль» сприймаємим в ісламських землях. Вони розраховували, що мусульмани будуть співіснувати з сіоністами і приймуть «Ізраїль» як здійснений факт і інтегрують його в свої інститути, в свої політичні, економічні і військові проекти. Захід і сіоністи здійснили велику роботу через свої міжнародні інститути і органи, такі як ООН, і через своїх правителів-агентів та їх регіональні інститути, такі як Ліга арабських держав (ЛАД) і Організація ісламської співпраці (ОІС)... але вони з тріском провалились в цьому питанні.
Їх дії по перетворенню «Ізраїлю» в прийнятне утворення були численні і різноманітні. Стисло ми згадаємо наступні:
1. Спроба покласти край ворожості з «Ізраїлем» і сприяти його злиттю з ісламським оточенням.
2. Змінення навчальних програм і релігійного дискурсу по відношенню до євреїв, особливо в освітніх і релігійних закладах.
3. Підписання мирних договорів між «Ізраїлем» і оточуючими його країнами.
4. Створення спільних економічних організацій, створення необхідного формату співпраці і торгового обміну з мусульманськими країнами.
5. Прагнення створити нову організацію замість ЛАД у межах проекту «Близький Схід».
6. Прагнення мусульманських правителів до нормалізації відносин з «Ізраїлем» за допомогою численних і різноманітних дій.
7. Демонстрація сіоністів як переважної сили на Близькому Сході і поширення чуток про те, що їх неможливо перемогти.
8. Надання можливості сіоністам створювати проекти в регіоні,створювати військові союзи і обмінюватись інформацією з деякими країнами в сфері безпеки.
9. Бажання обійти питання Палестини, щоб закрити його, і обійти питання аль-Кудса через тих, кого виставили як представників народу Палестини.
Це найбільш помітні кроки, які зробив Захід, щоб зробити «Ізраїль» сприймаємим для мусульман і покласти край ворожому ставленню до нього.
Проте правда полягає у тому, що усі спроби Заходу і мусульманських правителів провалились. Лідери «Ізраїлю» неодноразово заявляли про це, і останнім із цього було те, що прем’єр-міністр «Ізраїлю» Біньямін Нетаньяху згадав в Кнесеті в 2017 р. з нагоди 40-ї річниці підписання Кемп-Девідського договору в 1978 р. з Єгиптом: «Найбільша перешкода на шляху до миру сьогодні полягає не в лідерах оточуючих нас країн, а в громадській думці на арабській вулиці. Адже арабам роками промивали мізки за допомогою спотвореного і вводячого в оману уявлення про державу «Ізраїль». І це,незважаючи на те, що минуло вже чотири десятиріччя з миті укладання постійного мирного договору між Каїром і «Ізраїлем» . Проте багато засобів масової інформації в Єгипті усе іще спотворюють образ «Ізраїлю»!». Про це також згадав колишній заступник прем’єр-міністра Йорданії по економічним питанням і міністр адміністративного розвитку Мухаммад аль-Халайяка з нагоди 26-ї річниці «ізраїльсько»-йорданського мирного договору (угоди «Ваді-Араба»): «Мирний договір продовжується на протязі останніх років між урядами, але він не поширився на народи. В результаті цього йорданський народ відмовився визнавати «Ізраїль».
Міжнародна і регіональна нездатність інтегрувати «Ізраїль» в систему регіону так, щоб мусульманські народи прийняли його:
1) Ані Захід, ані його агенти не змогли прибрати ідеологічний погляд Умми на євреїв і на аль-Кудс. В Корані розповідається про зіпсованість євреїв і про те, як вони сіють нечестя по усій землі:
كُلَّمَا أَوْقَدُوا نَارًا لِّلْحَرْبِ أَطْفَأَهَا اللَّهُ ۚ وَيَسْعَوْنَ فِي الْأَرْضِ فَسَادًا ۚ وَاللَّهُ لَا يُحِبُّ الْمُفْسِدِينَ
«Кожного разу, коли вони розпалюють вогонь війни, Аллах тушить його. Вони прагнуть поширити на землі нечестя, але Аллах не любить поширюючих нечестя» (5:64).
В даному аяті говориться, що нечестя з боку євреїв буде тривати до Судного дня. Причина в тому, що в аяті слово «يَسْعَوْنَ» прийшло в формі теперішнього часу, а слово «فَسَادًا» прийшло без визначеного артиклю, щоб охопити усі види нечестя, які є на землі. Це ідейний погляд Умми, який не схильний зміненню. З іншого боку, історія показує, що на протязі усього часу євреї були людьми віроломства і зрадництва. Більше того, про це розповів сам Абдуллах ібн Салам, який був євреєм і прийняв Іслам при житті Посланця ﷺ: «О, Посланець Аллаха! Євреї — брехливий народ, [вони] люди віроломства і зрадництва». В аятах 2 сури говориться про їх зрадництво і віроломство у відношенні пророків; в книгах по життєпису Посланця ﷺ говориться про зрадництво і віроломство євреїв в Медині, а також про їх неодноразові спроби вбити Посланця ﷺ, але Аллах захистив його ﷺ від них.
2) Мусульмани продовжують дотримуватись концепції джихаду, а концепція джихаду пов’язана з концепцією невір’я і іману. Джихад проти невірних є шаріатським обов’язком, і він ведеться проти них, поки вони не стануть сплачувати джизью, залишаючись приниженими. Аллах говорить:
قَاتِلُوا الَّذِينَ لَا يُؤْمِنُونَ بِاللَّهِ وَلَا بِالْيَوْمِ الْآخِرِ وَلَا يُحَرِّمُونَ مَا حَرَّمَ اللَّهُ وَرَسُولُهُ وَلَا يَدِينُونَ دِينَ الْحَقِّ مِنَ الَّذِينَ أُوتُوا الْكِتَابَ حَتَّىٰ يُعْطُوا الْجِزْيَةَ عَن يَدٍ وَهُمْ صَاغِرُونَ
«Бийтесь з тими із людей Писання, які не вірують ані в Аллаха, ані в Останній день, які не вважають заборонним те, що заборонив Аллах і Його Посланець, які не сповідують істинну релігію, поки вони не будуть власноруч сплачувати данину, залишаючись приниженими» (9:29).
Концепція джихаду, концепція невір’я і іману ніколи не видозміниться, тому що це — частина віри в Судний день. Як бути, коли євреї окупували першу із двох кибл, третю із двох святинь? Як бути, коли вони сіють по землі нечестя?
3) Євреї продовжують окупувати аль-Аксу і брехливо заявляють, що:
— вони мають права на неї,
— ця земля — земля обетованна,
— мусульмани — чужі на цій землі.
Усе це лише збільшує у мусульман ненависть до євреїв.
4) Існування ненависті до євреїв через злочини, які вони роблять в аль-Кудсі. Кожен день кояться вбивства мусульман, знущання над ними, їх виселяють, зносять їх дома. При цьому Захід і мусульманські правителі брехливо заявляють про те, що євреї хочуть миру. Євреї бажають продавити свої амбіції через резолюції ООН і Ради Безпеки.
5) Існування єврейської радикалізації, злочинних партій і того, що витікає із ненависті до цих злочинців. Правителі «Ізраїлю» та їх партії на протязі багатьох років є радикалами і терористами. Вони — це продовження сіоністських банд, таких як «Хагана», «Лехі», «Іргун», «Пальмах»… вони — продовжувачі справи таких злочинців, як Моше Даян, Іцхак Шамір, Аріель Шарон, Іцхак Рабін…
6) Існування зарозумілого ставлення з боку євреїв. Це чергова причина, через яку люди ненавиділи їх, і так тривало на протязі усієї історії . З давніх часів євреї зарозуміло ставились до арабів, що стало причиною їх відмови увірувати в місію Посланця ﷺ, хоча вони знали Посланця ﷺ так же добре, як знали своїх дітей. Зарозуміле ставлення до інших народів підштовхнуло євреїв поширювати нечестя в Європі, а це, у свою чергу, примусило європейців піти на їх вбивство, і так відбувалось не один раз.
7) Союз хрестоносців і євреїв у війнах проти мусульман. Євреї укладали союзи з хрестоносцями в усіх їх війнах проти мусульман, а хрестоносці підтримували їх проти Ісламу. Аллах сказав:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا لَا تَتَّخِذُوا الْيَهُودَ وَالنَّصَارَىٰ أَوْلِيَاءَ ۘ بَعْضُهُمْ أَوْلِيَاءُ بَعْضٍ ۚ وَمَن يَتَوَلَّهُم مِّنكُمْ فَإِنَّهُ مِنْهُمْ ۗ إِنَّ اللَّهَ لَا يَهْدِي الْقَوْمَ الظَّالِمِينَ
«О ті, які увірували! Не вважайте іудеїв і християн своїми помічниками і друзями, оскільки вони допомагають один одному. Якщо ж хто-небудь із вас вважає їх своїми помічниками і друзями, то він сам є одним із них. Воістину, Аллах не веде прямим шляхом несправедливих людей» (5:51).
Це те, що відбувалось в минулому і відбувається у сьогоденні. Саме британські хрестоносці поселили сіоністів у серці ісламських земель. Сьогодні сіоністи об’єднались з Америкою і Європою у будь-якій війні на Близькому Сході.
8) Існування ненависті до мусульманських правителів і революційний настрій серед мусульман через сіоністів. Нечестя євреїв, їх злодіяння примусили мусульманські народи ненавидіти своїх правителів, адже останні укладають союзи з євреями і надають їм підтримку. Мусульманські народи незадоволені тим, що правителі прагнуть нормалізувати відносини з «Ізраїлем».
Газета «Ар-Рая
Хамд Табіб
Єрусалим
1 Раджаба 1443 р.х.
02.02.2022 р.
