Відносини між країнами світу засновані на інтересах, тому зближення країн або їх віддалення одна від одної відбуваються по мірі зближення спільних інтересів.
Правда полягає у тому, що відносини між державами є протиборчими, навіть якщо вони інколи здаються близькими і примиреними одна з одною, об’єднаними союзами та іншими чинниками. Міжнародна боротьба має багато аспектів і образів, арени цієї боротьби різні, і в більшості випадків вона прихована, а помітити цю боротьбу зможе лише уважний дослідник. Хоча війна і є однією із форм прояву боротьби держав в насильницькій і жорстокій формі, проте боротьба відрізняється від війни.
Сьогодні у світі головує капіталізм, і навіть такі країни, як Китай і Росія, які вважались соціалістичними, ніякого соціалізму, окрім як в назві, не мають, як і немає і сліду соціалізму у державі. При цьому більша частина їх політичної і економічної системи, а також міжнародних відносин узгоджуються і ототожнюються з принципами капіталізму. Слідкуючи за подіями, ми можемо відстежувати багато сцен боротьби між різними країнами по усьому світу, які проявляються в різних областях, таких як міжнародна торгівля, технології і енергетика, укладання угод і союзів, а також різні політичні дії. У якості прикладу можна навести американсько-китайський конфлікт з його різними проявами в економічному, технічному і військовому плані, переслідуючими політичні цілі. Америка у цій боротьбі прагне утримати Китай за його стінами, зробивши його регіональною державою і не давши йому вийти на міжнародну арену і впливати на неї, конкуруючи з Америкою за лідерство у світі. США вважають себе головуючою державою у світі, не дозволяючи якій-небудь силі змістити їх з цієї позиції.
Ця боротьба проявляється також і в самому капіталістичному Заході, де Америка після Другої світової війни прагнула домінувати в Європі і не допустити її повернення у якості світового лідера, ані об’єднаною і ані роздробленою. Америка працювала над тим, щоб завадити ідеї створення Європейського Союзу, позбавивши його суті і надавши йому лише економічної і торгової постаті. Європа не змогла сформувати окрему військову силу (європейську армую) і звільнитись від американських оков в лиці НАТО. Під час «Холодної війни» в 60-ті роки минулого сторіччя НАТО грало активну роль, і ця роль перестала бути виправданою з розпадом Радянського Союзу, але потім знов активізувалась і відродилась в Боснійській кризі (1992–1995 рр.), а потім — у війні в Косово (1998–1999 гг.). На сьогоднішній день ми ясно бачимо, як Америка управляє конфліктом з Росією, а Україна воює опосередковано від імені Америки з метою зруйнувати російську мрію про повернення на міжнародну арену, впливати на неї і брати участь у боротьбі статусу головуючої держави, якою вона була у часи СРСР. Цей конфлікт протікає у запеклій війні в Україні і розрахований на тривалість заради виснаження Росії. Минув вже цілий рік з миті початку війни у лютому 2022 року. Здається, Америка прагне знищити Росію, обмеживши її регіональним впливом, і в українській кризі Америка вбиває двох зайців одним пострілом. Поки Росія втрачає силу і уходить з міжнародної арени, Америка працює над тим, щоб підкорити Європу своїй гегемонії і підсилити над нею контроль, викликаючи в Європі страх перед гнівом і жорстокістю Росії, користуючись при цьому історичною ворожнечею між цими сторонами.
Розглядаючи події, свідком яких став світ, що розкривають жорстокість і кровопролиття боротьби між країнами, ми знайдемо,що ці країни без вагань застосовують найогидніші методи і використовують найбільш смертоносні інструменти для досягнення своїх інтересів. Їх не хвилюють ані людські життя, ані навіть каміння і дерева. Вони готові винищувати цілі народи, стираючи з обличчя землі міста і села заради досягнення своїх цілей і інтересів. Свідченням тому є події Першої світової війни, в якій число загиблих досягло більше 21 мільйону людей, як військових, так і цивільних. Під час Другої світової війни число людських жертв досягло більше 60 мільйонів, а число жертв європейського вторгнення в Північну і Південну Америку досягло майже 140 мільйонів людей. Війна в Афганістані, як проводилась Америкою, унесла життя більше двох мільйонів людей, а війна в Іраку — більше мільйону людей, і багато подій і жертв вказують на терор, проводимий у відношенні цих країн. Те, що несе в собі оманливі принципи і ідеї, ніяким чином не може стати управляючим світу і привести його до безпеки і стабільності. Як світ може бути упевнений в своєму майбутньому, коли чує, як ці лідери погрожують і клянуться знищити світ за допомогою ядерної зброї у випадку своєї поразки? Так Путин та інші державні діячі Росії сказали: «Навіщо нам такий світ, якщо там не буде Росії?». З іншого боку, такий же злочин готова скоїти і Америка, оскільки для неї це не є чимось новим, адже вона перша у світі застосувала атомні бомби в японських Хіросіма і Нагасакі.
Світ сьогодні живе у вирії страху і жаху, а людство перебуває у полоні жадібності тих країн, які порушують усе заборонене і замахуються на святе. Світ надає значення цінності, моралі і принципам тільки по мірі досягнення низьких інтересів і низьких цілей. Людство сьогодні блукає у пошуках виходу із ситуації, яка склалась! Тим часом, Іслам є єдиною ідеологією, здатною вивести людство із лабіринту і розгубленості, привівши до спокійному і стабільному мирному життю. Іслам зобов’язує державу запроваджувати його закони в рівній мірі над усіма своїми громадянами, незалежно від їх релігії, раси, статті або кольору шкіри. Іслам також вимагає від держави нести заклик до усіх людей у якості послання вірного керівництва, милосердя і світу для усього світу.
Політикою в Ісламі можуть займатись як індивіди, так і партії і держава, що відрізняється від західного бачення, де, згідно теорії Макіавеллі, політика є мистецтвом, де слідують правилу «мета виправдовує засоби». Ісламська Держава схильна своїм угодам і слову до того часу, поки супротивники беруть на себе зобов’язання і виконують їх. Якщо Ісламська Держава приводить до руху армію, то робить це для проведення джихаду на шляху Аллаха з єдиною метою — донесення ісламського заклику. Прикладом цьому є слова Рабі ібн Аміра (р.а.), сказані ним перському полководцю Рустуму: «Аллах послав нас, щоб ми вивели Його рабів із поклоніння Його рабам до поклонінню своєму Господу, від несправедливості релігій до справедливості Ісламу, із тісняви цього світу до нескінченних просторів Останнього життя». Ісламська Держава здійснює завоювання, відкриття, а не колонізацію. Тому ми бачимо, що вона не робила відмінностей між плодючістю земель Іраку, Шаму і Єгипту, і між пустельним і вибоїстим ландшафтом Північної Африки. Історія свідчить, що правитель мусульман був заклопотаний навіть тваринами, говорячи: «Я боюсь, що Аллах спитає мене навіть про мула,якщо він спотикнеться на землі Іраку». Інший правитель звертався до хмар, говорячи: «Пролий на нас стільки, скільки побажаєш, щоб ми отримали харадж». Іще один правитель велів розсипати в горах зерно, щоб птахи не сказали в Судний день, що пролетіли усі землі мусульман і залишились голодними!
Що стосується законів джихаду і норм ведення війни, то про це можна говорити багато, але немає можливості, а досить буде сказати, що законність ведення джихаду є простою і ясною, і полягає вона в усуненні фізичних перешкод, які заважають донесенню послання Ісламу людям. Ці перешкоди виражені в правлячих режимах невірних країн, тому згідно Шаріату необхідно розподілити людей на 3 категорії: прийняття ними Ісламу, і якщо вони приймають Іслам, то вони — наші брати, рівні з нами в правах і обов’язках; якщо ж вони залишаються при своїй релігії, то підкоряться владі Ісламської Держави, виплачуючи при цьому джизью, за наданий їм захист держави; або війна між нами, поки не виявиться переможець, і якщо ми будемо воювати, то повинні робити це з хоробрістю і мужністю. Ми не повинні вбивати ані старих, ані жінок, ані дітей, мине руйнуємо будівлі, не рубимо дерева, а вбивати можемо тільки тих, хто піднімає проти нас зброю. Ми повинні воювати згідно словам Посланця Аллаха ﷺ:
فَوَاللهِ لَأَنْ يَهْدِيَ اللهُ بِكَ رَجُلاً وَاحِداً خَيْرٌ لَكَ مِنْ أنْ يَكُونَ لَكَ حُمْرُ النَّعَمِ
«І, клянусь Аллахом, воістину, якщо Аллах через тебе виведе на прямий шлях хоча б одну людину, це буде для тебе краще володіння червоними верблюдами!».
Траплялось так, що армії загарбників входили в нашу релігію, ставши воїнами Ісламу, як це трапилось з монголами, і траплялось так,що народи вимагали запровадження над ними Ісламу, тому його закони — справедливість і милосердя.
Історія не в змозі закарбувати усі прояви достоїнств Ісламу і його держави. Коли ми згадуємо сьогодні приклади із днів нашої слави і достоїнства, наші серця стискаються. Щорічно ми згадуємо в місяць Раджаб річницю руйнування Держави Халіфат, і ситуація така, що увесь світ сьогодні скаржиться на несправедливість і гніт капіталізму. Так чи не скеруємось ми до діяльності разом з Хізб ут-Тахрір, щоб встановити Другий Праведний Халіфат за методом пророцтва, щоб врятувати себе і усе людство від цих жорстоких конфліктів і покласти край стану втрат, від яких страждає увесь світ?!
Газета «Ар-Рая»
Халід Саід, член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Палестина
17 Раджаба 1444 р.х.
08.02.2023 р.
