«Я ніколи не бачив стільки візитів на такому високому рівні при жодній адміністрації. Це безпрецедентно», — так Аарон Девід Міллер, колишній переговорник від США і експерт Фонду Карнегі за міжнародний мир в Вашингтоні, охарактеризував дії США на Близькому Сході у відношенні палестинського питання.
Це не перша активність такого роду і на такому рівні. Регіон вже звик до подібної жвавості до розробки і об’явлення політичних планів з боку змінюючих одна одну американських адміністрацій, бажаючих ліквідувати палестинську проблему і покласти край конфлікту. Наприклад, так відбувалось перед об’явленням проекту «дві держави для двох народів». Але в будь-якому випадку, як зазначає Аарон Девід, спостерігаються інтенсивні візити, і вони мають важливе політичне значення, яке ми обговоримо в цій статті і покажемо їх мотиви і бажані політичні цілі.
Незвичайно те, що ця активність почалась після формування уряду єврейського утворення, а не після того, як нова адміністрація США приступила до своєї роботи в Білому домі. Тому причина цієї активності полягає або в бажанні реалізувати проект «дві держави» після приходу до влади нового уряду єврейського утворення, яке, можливо, хоче американської формули миру і припинення конфлікту. При цьому нинішня адміністрація США бажає скористатись можливістю, яка представилась. Проте це далеко не відповідає політичній реальності в єврейському утворенні, оскільки до влади там прийшов правий націонал-релігійний уряд, який відкидає проект «дві держави», і прагне зробити національним домом для євреїв усю Палестину. Або ця активність скерована на те, щоб зупинити політику уряду єврейського утворення, яка виходить за межі проекту «дві держави». І це те, що ми детально висвітлимо.
У часи президента Ейзенхауера Сполучені Штати розробили бачення і проект рішення палестинської проблеми, що отримав назву «дві держави для двох народів» і визнає за Палестиною 27 тисяч квадратних кілометрів. Дві держави повинні були бути засновані в тих кордонах, які пізніше стали відомі як «кордони 1967 року». Проте злий умисел британців в 1967 році і зловмисний крок, здійснений їх агентом королем Хусейном I, а саме — здача Західного берега єврейському утворенню, щоб ослабити американський тиск, — послужили перешкодою перед реалізацією проекту «дві держави», тому що сіоністи почали ухилятись від нього. Але, незважаючи на усі ці спотикання і невдачі, Америка продовжувала дотримуватись свого проекту, що підтвердив держсекретар США Ентоні Блінкен під час свого нещодавнього візиту в регіон, сказавши: «Сполучені Штати схильні реалізації рішення «дві держави» в довгостроковій перспективі» («Al Jazeera», 01.02.2023). Америка намагається реалізувати проект, проявляючи гнучкість і імітуючи реалії, нав’язані єврейським утворенням. Головне, щоб була держава для палестинців, незалежно від кордонів. Саме над цим працював Трамп. Але реальність в даний час при адміністрації Байдена інша, оскільки Байден заклопотаний іншими важливими проблемами, такими як Росія, Європа і Китай, і вважає ці проблеми більш пріоритетними в своїй зовнішній політиці. Тому Америка зосереджена на них, а не на реалізації рішення «дві держави», при тому, що клімат несприятливий для цього проекту не тільки серед євреїв, але й в усьому регіоні.
Американська політична активність по близькосхідному питанню почалась після того, як Нетаньяху вдалось сформувати уряд в межах союзу з правими націоналістичними партіями завдяки домовленостям по розділу посад і залаштунковим обіцянкам тим партіям, які вимагають побудувати Третій Храм, виселити палестинців і анексувати Західний берег. Такі змінення в єврейському утворенні стали для Америки сигналом тривоги. Якщо раніше єврейське утворення шукало можливості маневрувати і розширятись на Західному березі тихо и без зайвого шуму, використовуючи привід миру і переговорів як свого роду догляд за проектами Заходу, то зараз воно знаходиться в стані релігійної істерії, бажаючи обійти політичний проект «дві держави», анексувати Західний берег і побудувати Третій Храм. На землі це позначається масовими злочинами, руйнуваннями і появою нових поселень, так що ситуація опинилась на грані вибуху. Саме це стало причиною безперервної політичної активності Америки по палестинській проблемі. Вона хоче зберегти контроль над ситуацією на Близькому Сході і приборкати єврейське утворення на Західному березі і в аль-Кудсі, закладаючи основи для управління проблемою і запобігання ескалації, яка може запалити регіон і створити Америці велику проблему на тлі її зайнятості іншими важливими проблемами.
Питання тепер полягає у тому, чи вдасться Америці своїми зусиллями заспокоїти ситуацію? І що може трапитись, якщо це не вдасться?
Варто нагадати, що нинішня політична обстановка в регіоні цілком природна, коли мова йде про окуповану землю і народ, страждаючий під списами окупанта. Проблема ускладнюється тим, що окупованим народом в даному випадку є мусульмани, які не знають капітуляції, і тим, що окупованою землею є благословенна Палестина — цвинтар багатьох загарбників. Тому ситуація залишиться напруженою. Навіть якщо ситуація вщухала, то потім вона поверталась і вибухала знов сильніше колишнього. А якщо додати до цьому окупанта, який думає побудувати Третій Храм, анексувати Західний берег, виселити людей і завершити свій проект, тоді можна вважати, що відносний спокій пішов у минуле. Можливо, своїми зусиллями Америка зможе знизити напруженість, спричиняючи тиск на єврейське утворення і спокушаючи його новими угодами про нормалізацію і великою послугою з боку Рамаллаха по усуненню муджахідів, а також військовою співпрацею з Америкою по регіональним питанням, і особливо — по проблемі Ірану. Але незабаром ситуація знов опиниться на грані вибуху.
Проте більш ймовірно, що американські зусилля не принесуть користі, оскільки проблема полягає не в Нетаньяху, Бен-Гвірі чи Смотричі, а швидше, проблемою є правий політичний центр і дві третини населення, які проголосували за нього, у той час як третина, що залишилась, підтримує інші праві партії, не менш злочинні, аніж коаліція Нетаньяху, навіть якщо вони не потрапили в уряд. Так само ж і єврейські інститути, організації і лобі — усі вони одностайно підтримують проект контролю над усією Палестиною, навіть якщо вони розрізняються в строках, механізмах і методах реалізації. Це повстання проти проекту «дві держави», який був розроблений в їх же інтересах і для їх виживання в регіоні, показує, що євреї — народ нерозумний і наближаючий свій кінець, який близько навіть в очах західних країн і політиків, а також єврейських істориків і політиків. Усі вони застерігають від повернення конфлікту до своїх витоків, а саме — до боротьби між Ісламом і невір’ям, а також між мусульманами і євреями, які окупували Палестину. Як сказав британський письменник Девід Херст в своїй статті «Чи знаходиться «Ізраїль» на грані краху на тлі великих тріщин в сіоністському проекті?»: «Ця ситуація повинна послужити тривожним сигналом для кожного єврея - «ізраїльтянина», у якого немає європейського паспорту і який не може винести наслідків ймовірної тотальної війни з 1,6 мільярда мусульман по усьому світу».
Великою є небезпека для народу Палестини, і вона збільшується з кожним днем, але у той же час це золота можливість для Ісламської Умми скинути правителів-зрадників і звільнити благословенну землю. Крупні держави заклопотані внутрішніми проблемами і боротьбою одна з одною, а Умма повна гніву через злочини єврейського утворення, яке знаходиться в двох кроках і нічого з себе не представляє перед силою мусульман.
Газета «Ар-Рая»
Ібрахім ат-Тамімі
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Палестині
24 Раджаба 1444 р.х.
15.02.2023 р.
