Результати нещодавніх президентських і парламентських виборів в Туреччині явно показують, що Ердоган і його партія зазнали поразки в стратегічному плані.
На парламентських виборах, які проходили паралельно з президентськими виборами в середині травня, його партія втратила 7 відсотків. Безуспішність Ердогана підтверджується його нездатністю набрати п’ятдесят відсотків голосів у першому турі президентських виборів і необхідністю балотуватись у другий тур, а також близьким співвідношенням між ним і його суперником, Кемалем Киличдароглу – кандидатом від Народно-республіканської партії.
Очевидно, що Ердоган, який перебуває при владі більше двадцяти років, зазнав політичної поразки. Це підтверджується важкою перемогою на президентських виборах, помітним скороченням місць його партії в парламенті на 7 відсотків, а також поразкою на муніципальних виборах в 2019 році, яка обернулась втратою впливу в політичній і економічній столицях – в Анкарі і Стамбулі, відповідно. Особливо на тлі своєї ж заяви на нещодавніх муніципальних виборах, що – хто переможе в Стамбулі, той виграє і Туреччину!
Ця поразка пов’язана з відсутністю чіткої ідентичності, яка необхідна кожному лідеру, який бажає здійснити корінні зміни в суспільстві. Партія Ердогана, яка не має твердої основи, намагається об’єднати суперечливі ідеї, що і підсилює стану хаосу і плутанини в суспільстві.
В стратегічному змісті, матеріальні (торгові, військові, технологічні та ін.) проекти не дають чіткої скерованості; вони не можуть замінити ідею, ідентичність і всеохоплюючий політичний проект з ясною ідейною орієнтацією. Європа отримала розвиток не завдяки розвитку промисловості, а завдяки ідейній революції, яка змінила культуру європейців і сформувала їх ідентичність і образ мислення. Одним із результатів цієї ідейної основи став матеріальний прогрес, промислова революція і зведення сильних держав. Те ж саме трапилось і в Росії з революцією більшовиків. Саме ідея Ісламу, яку прийняли араби, здійснила всеохоплюючу революцію в їх житті, і саме завдяки їй вони досягли рівня найвеличнішої держави у світі усього за 15 років.
Таким чином, рихла доктрина і багатоликість у якості методу ведуть тільки до стратегічної поразки, навіть якщо сприяють миттєвим матеріальним вигодам.
Сьогоднішня перемога Ердогана, насправді, обумовлена банкрутством опозиції, слабкістю її кандидата і відсутністю у неї чіткого проекту.
Ердоган вичерпав себе політично і морально, незважаючи на свою перемогу на виборах
Ердоган є хитрим,брехливим і багатоликим політиком, який володіє мистецтвом брехні і інтриг. Справжній же політик несе ясну місію, справедливу справу і чисту ідею. Він слідує прямим шляхом і закликає відкрито, підкорившись божественному закону. Йому чужді компроміси, виляння і половинчасті рішення, брехня і лицемірство. Йому притаманне вирішальне слово – повна протилежність брехні, тобто те, що втілили в собі усі посланці Аллаха та їх послідовники, мир їм і благословення Аллаха. Яка ж між цими людьми величезна різниця.
Ця Умма піднесеться тільки під керівництвом, яке повністю і ясно втілює в ній свою ідеологію; керівництвом, яке полірує Умму чистою ісламською просвітою, яка суперечить зіпсованій культурі Заходу. Більше того, сьогодні увесь світ потребує позбавлення від цього огидного послання, яке ототожнює себе з західним секуляризмом, через причину несправедливості і зіпсованості якого стогне людство.
Туреччині потрібен той, хто на рівних поставить чистий Іслам перед лицем секуляризму, хто готовий знищити секуляризм і очистити від нього країну. Щоб і Туреччина, і усі мусульманські країни могли повернутись до своєї початкової ідентичності, яка приводить до гармонії і балансу. Ця ідентичність дає їм можливість пізнати себе і усвідомити свої сили, щоб знов стати великою Уммою, яка володіє божественним посланням, здатної керувати і направляти людство на прямий шлях.
Ті, хто хоче досягти свого роду співіснування Ісламу і секуляризму, є невдахами, які не мають майбутнього. Вони лише намагаються змінити природу Ісламу, а це неможливо.
Те, що зробив Ердоган, — це спроба покласти край конфлікту між світською республікою Мустафи Кемаля, створеної на руїнах ісламської системи, і державою-халіфатом і знайти між ними перемир’я, яке вимагає, щоб секуляризм відмовився від свого радикалізму і дав Ісламу простір, хоча б на індивідуальному рівні. З іншого боку, Іслам повинен відмовитись від своєї доктринальної, політичної і культурної основи, яка суперечить секуляризму, і погодитись на підкорення йому, як була підкорена Церква в Європі.
Я звертаю свою промову не до людей зі зверхнім мисленням, які не знають фактів історії і не розуміють суті перетворення жертвам маніпуляцій шарлатанів і лицемірів. Я звертаю її до тих, хто шукає шляху істинного розвитку.
Офіційне і практичне прийняття Ердоганом секуляризму і його заклик до нього, а також те, що він зробив для пом’якшення конфлікту між ним та Ісламом, тільки підсилили секуляризм в правлінні і державі, а не послабили, незважаючи на ріст прояву релігійності в суспільстві. Індивідуальна релігійність не суперечить секуляризму, але в своїй основі схвалює його, відкидаючи втручання релігії в громадські справи і турботу про справи людей.
Треба знати, що ріст ісламських проявів в Туреччині пов’язаний не з Ердоганом і його партією, а швидше зі зсувом, який став помітним з шістдесятих років, коли Аднан Мендерес прийшов до влади, проявивши ісламські схильності. Після цього, усі бажаючі добитись електорального успіху, так як – Партія благоденства, Тургут Озал та інші, почали демонструвати свої ісламські схильності.
Ердоган осідлав хвилю Ісламу, які підсилилась в дев’яностих і стикнулась з секуляризмом. Він використав Іслам для досягнення своїх політичних цілей, щоб приручити, спотворити і згладити його.
Ця невдача Ердогана є хорошим доказом того, що люди можуть бути обмануті лицемірами та їх гаслами ненадовго. Оскільки люди шукають реальних рішень, скерованих на усунення проблем в політичній, економічній і соціальній сферах, які були зіпсовані.
Хоча національний продукт значно збільшився в епоху Ердогана, це не відбилось позитивно на засобах до існуванню звичайної людини в Туреччині, а швидше від цього виграли тільки крупні бізнесмени і капіталісти. Інфляція в останній час підсилилась, ліра рухнула, а люди почали стогнати від тяжких умов життя.
Гібридна капіталістична система, пов’язана з Заходом, не може дати розвитку Туреччині. Туреччина і решта мусульманських країн будуть розвиватись тільки з повним запровадженням Ісламу, представленим обіцяною праведною державою Халіфат, який покладе край чуждості Умми і звільнить її країни від впливу колонізаторів, їх забаганок і агентів.
Газета «Ар-Рая»
05.07.2023
