Американська стратегія відносно ведення війни в Газі не зазнала принципових змін. Змінилась лише риторика, але позиція США залишилась колишньою.
З перших годин того, що трапилось в Газі, Америка взяла на себе керівництво війною, перешкоджаючи іншим крупним країнам спричиняти вплив на хід подій. Америка направила свої лінкори та авіаносці у східне Середземномор’я і забезпечила безперебійні повітряні постачання. Вона забезпечує єврейське утворення усією необхідною технікою, боєприпасами, зброєю і повністю запобігає втручанню у війну будь-якій регіональній країні, такій як Іран, Єгипет, Йорданія і Туреччина, щоб конфлікт не вийшов за межі Гази.
Америка надала можливість єврейському утворенню здійснювати геноцид проти народу Гази, забезпечивши йому міжнародне прикриття для скоєння нових злочинів, таких як вбивства, руйнування, голод, знищення посівів і худоби в межах Сектору Гази. Також вона протидіє переселенню жителів Гази на синайський півострів, незважаючи на те, що ідея переселення була очевидною ціллю уряду Нетаньяху. Америка дозволила лідерам єврейського утворення наситити жагу помсти і з усією силою відповісти за гучну поразку 7 жовтня, щоб відновити імідж, який похитнувся, і статус непереможної країни.
Через два місяці після початку війни, коли сіоністи наситились вбивствами і руйнуваннями, і єврейська армія не змогла добитися яких-небудь військових успіхів, окрім вбивства жінок, дітей і мирних жителів, Америка почала вживати політичні кроки. Вона надала політичне рішення палестинській проблемі, зробивши це своє бачення глобальним рішенням питання, яке було прийнято більшістю країн світу. Без різниці між Великобританією, Францією та іншими європейськими країнами або між Росією, Китаєм та рештою світу. Усі країни незалежно від їх політичної орієнтації прийняли американське рішення проблеми.
Це рішення включає в себе ідею створення двох держав, надаючи палестинцям суверенного права управляти своїми справами, з визнанням їх політичних скерувань. Звільнення від окупації Західного берега і сектора Газа з об’єднанням їх в єдину територію під управлінням Палестинською адміністрацією, після її реформування і оновлення. Америка закинула ці ідеї в ЗМІ і пустила розмови серед політичних еліт, після чого усі країни світу почали говорити про ідею двох держав як про рішення палестинської проблеми.
Уряд Нетаньяху, який складається із поселенців і релігійних сіоністів, був незадоволений цією новою американською пропозицією, тому публічно відкинув ідею двох держав. Його міністри заявили, що не потерплять створення палестинської держави між річкою Йордан і Середземним морем.
Американський президент вжив відповідний хід на упертість Нетаньяху, згуртувавши навколо себе американських євреїв, і повторив, що діє як сіоніст, турбуючись за безпеку єврейської держави. Повторивши свої слова про те, що якщо б не існувало «Ізраїля», то ми б створили його. Потім, на першому скликанні донорів демократичної партії, Байден почав вимагати від Нетаньяху змін. І почав вимагати зміни міністрів в його уряді, який, як він назвав, є найбільш екстремістським урядом в історії єврейської держави. Він сказав, що на карту поставлена доля єврейського народу і що він втрачає міжнародну підтримку через нецільові бомбардування своїми літаками сектору Газа.
Потім трапився витік даних американської розвідки, звідки з’ясувалось, що до 45% із 29 000 ракет «повітря-земля», які єврейська армія випустила по сектору Газа, були некерованими ракетами і це було зроблено з метою показати військову кампанію Нетаньяху в невигідному світлі, але Нетаньяху не став мовчати на цю американську політичну атаку і відповів на неї контратакою.
Він закликав до створенню в Газі громадянської адміністрації, яка підкоряється окупаційній армії. Голова сіоністів підкреслив, що Газа не буде ані хамасівською, ані фатхівською, і заявив, що не допустить повторення помилки Ослівської угоди.
Далі він кинув виклик Байдену, заявивши, що лідером, якого зараз потребує єврейська держава, є той, хто може протистояти тиску Америки. Що він не буде схожий на Давіда Бен-Гуріона, який в 1956 році напав на Єгипет за підтримкою Великобританії і Франції, а потім пішов із Гази і Синаю згідно з вимогою США. Таким чином, відносини між Нетаньяху і Байденом досягли свого найгіршого рівня.
Проте Америка не стала продовжувати публічну полеміку з Нетаньяху, перейшла на більш стриманий тон, і заявила, що «Ізраїль» має право захищати себе і що саме уряд Нетаньяху визначає, скільки часу вимагатиметься для осягнення цілей і завершення військових дій.
У той ж час американська адміністрація відправила радника по національній безпеці США Джейка Саллівана, який безпосередньо курирує реалізацією планів Америки по безпеці у світі, в єврейське утворення. Провівши переговори з посадовими особами політичного і військового керівництва сіоністського утворення, він заявив про досягнення угоди між Вашингтоном і Тель-Авівом. Сторони домовились про те, що бойові дії триватимуть декілька місяців з різною інтенсивністю, і що «Ізраїль» буде продовжувати переслідувати лідерів руху ХАМАС в секторі Газа, таких як Яхья Сінвар, Мохаммед Дейф і його заступник Марван Ісса.
На прес-конференції в Тель-Авіві він сказав, що «Ізраїль» перейде до наступному етапу війни з ХАМАС, де зосередиться на більш точкових ударах по їх керівництву і підкреслив, що «Ізраїль» не повинен повторно окупувати Газу в довгостроковій перспективі, і що палестинці, які втекли із північної частини Гази, повинні мати можливість повернутись у свої дома. Він також підтвердив необхідність втілення рішення щодо двох держав, і що палестинська влада повинна керувати процесом реформ і сформувати інститути влади. При цьому Америка буде її партнёром, буде допомагати розвивати необхідні структури влади, щоб вона могла представляти свій народ.
Ця угода, врешті решт, означає, що широкомасштабна та інтенсивна війна закінчиться, що можливості для переговорів і обміну полоненими збільшаться, а це приведе до приходу періоду відносного спокою, створюючи нові умови, які, швидше за усе, призведуть до скиненню Нетаньяху і його партнерів із числа націоналістів, чого і добивається американська адміністрація.
Непохитність жителів Гази перед лавиною єврейських бомб, їх витривалість перед навмисною політикою змору, їх стійкість перед усіма випробуваннями — ось що привело до поразки планів по закриттю палестинського питання! Саме це порушило розрахунки окупаційної армії і продемонструвало ламкість їх утворення. Зруйнувався міф, про який постійно говорили офіційні арабські ЗМІ, розсіялась аура непереможної армії, яка виявилась лише уявною силою, яка після більше аніж сімдесяти днів боїв не змогла добитись яких-небудь результатів.
Газета «Ар-Райя»
Ахмад аль-Хатвані
7 Джумада ас-сані 1445 р.х.
20 грудня 2023 р.
