Немає ніяких сумнівів у тому, що порятунок Гази і Палестини від єврейської агресії полягає у піднятті армій Умми, які сидять в своїх казармах, а також в розкритті усім ламкості єврейської армії та її уразливості перед атаками муджахідів. Вже стало ясно, що єврейське утворення не здатне битись чи воювати, що образ, який створювався для цього утворення протягом сімдесяти років його існування, був заснований на ілюзіях і міфах.
Проте виникає велике питання про можливість підняття і приведення до руху армій мусульман.
Після того, як усі побачили різанину, від жаху і жорстокості якої здригнулись скелі, усі ці сцени крові, частин тіл, стонів, погромів і руйнувань не потрясли армію, ані батальйон, ані бригаду, ані дивізію або навіть офіцера. І як ми після цього можемо покладатись на те, що наші армії піднімуться?
Давайте згадаємо що трапилось при битві при Карамі, коли відважний офіцер Машхур Хадіта аль-Джазі переломив хід битви і запобіг поразці, яку колонізатори і король Хусейн хотіли організувати для йорданської армії, бажаючи її відступу перед євреями. Дії цього офіцера привели до рішучої перемоги і розгрому окупантів, відтіснивши їх туди, звідки вони прийшли. Це трапилось після того, як він обірвав зв’язок з керівництвом і бився тими засобами, що у нього були, разом з солдатами, які знаходились поруч з ним, і Аллах дав їм перемогу над єврейською армією.
Це стало можливим через дві причини: по-перше, офіцер і ті, хто був з ним, вже знаходились на полі бою при повному спорядженні і озброєнні. Це була частина армії, яка вже вийшла із казарм і зустрілась з супротивником, але до них не дійшли накази про невступ до бою. По-друге, наявна при них техніка і засоби були достатніми для розгрому супротивника. Більше припасів їм не потрібно було.
Те ж саме відноситься і до Ахмаду аль-Дакамсу і Мухаммаду Салаху. Це були два солдати, які також знаходились на арені протистояння з вогнепальною зброєю в руках. Вони діяли тим, що було у них, і по милості Аллаха стали героями. Але як може єгипетський чи йорданський солдат прийти до руху, перебуваючи в казармі, де без наказу навіть вийти неможна?!
Таким чином, вникає замкнене коло, яке необхідно розібрати, але у розв’язці цього вузла мало допоможуть ствердження про те благо, яке є в арміях тому, що вони є синами великої Ісламської Умми. Це релігійна істина, яка легко розуміється із шаріатських текстів, таких як висловлювання Посланця ﷺ:
مثَلُ أُمَّتي مثَلُ المطَرِ؛ لا يُدْرَى أوَّلُه خيرٌ أمْ آخِرُه
«Моя Умма подібна дощу, не знаєш, чи буде благо в її початку або ж в кінці».
Але існування блага не означає наявність можливості для того, щоб воно відбулось на тлі сучасної структури армій і за відсутністю згуртованості, яка дозволяє окремим особам повставати або відмовлятись від керівництва.
Кожен, хто розуміє законодавчу сторону текстів хадісів і аятів, наприклад, висловлювання Всевишнього:
وَإِنِ اسْتَنصَرُوكُمْ فِي الدِّينِ فَعَلَيْكُمُ النَّصْرُ
«Якщо вони попросять вас про допомогу справах релігії, то ви повинні допомогти» (8:72), —
і висловлювання Пророка ﷺ:
مَا مِنْ امْرِئٍ يَخْذُلُ امْرَأً مُسْلِمًا فِي مَوْضِعٍ تُنْتَهَكُ فِيهِ حُرْمَتُهُ وَيُنْتَقَصُ فِيهِ مِنْ عِرْضِهِ إِلَّا خَذَلَهُ اللَّهُ فِي مَوْطِنٍ يُحِبُّ فِيهِ نُصْرَتَهُ وَمَا مِنْ امْرِئٍ يَنْصُرُ مُسْلِمًا فِي مَوْضِعٍ يُنْتَقَصُ فِيهِ مِنْ عِرْضِهِ وَيُنْتَهَكُ فِيهِ مِنْ حُرْمَتِهِ إِلَّا نَصَرَهُ اللَّهُ فِي مَوْطِنٍ يُحِبُّ نُصْرَتَهُ
«І не залишить мусульманин іншого мусульманина там, де буде ображатись його честь і принижуватись гідність. А інакше залишить його без допомоги Аллах там, де він буде потребувати Його допомоги. Мусульманину, який надав допомогу іншому мусульманину, коли ображалась його честь і принижувалась його гідність, Аллах допоможе тоді, коли він буде потребувати Його допомоги», — закликає будь-якого здатного мусульманина підтримувати свого пригнобленого брата-мусульманина і допомагати йому.
Очевидно, що обов’язковість звільнення земель і джихаду покладена на кожну дієздатну людину із синів Ісламської Умми, і у першу чергу — на країни, які оточують Палестину. А хто більше за усіх здатний на це? Звичайно, армії, оскільки саме вони володіють зброєю, чисельністю, підготовкою, навичками і здатністю вести джихад і організовані бойові дії за звільнення Палестини і решти окупованих мусульманських країн. Проповідники закликають тих, хто здатен відгукнутись на цей заклик, виконати свій обов’язок у відповідь на слова Всемогутнього:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا مَا لَكُمْ إِذَا قِيلَ لَكُمُ انْفِرُوا فِي سَبِيلِ اللهِ اثَّاقَلْتُمْ إِلَى الْأَرْضِ أَرَضِيتُمْ بِالْحَيَاةِ الدُّنْيَا مِنَ الْآخِرَةِ فَمَا مَتَاعُ الْحَيَاةِ الدُّنْيَا فِي الْآخِرَةِ إِلَّا قَلِيلٌ * إِلَّا تَنْفِرُوا يُعَذِّبْكُمْ عَذَاباً أَلِيماً وَيَسْتَبْدِلْ قَوْماً غَيْرَكُمْ وَلَا تَضُرُّوهُ شَيْئاً وَاللهُ عَلَى كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ
«О, ті, які увірували! Чому, коли вас закликають виступити в похід на шляху Аллаха, ви тяжко припадаєте до землі? Невже ви вдовольняєтесь мирським життям більше, аніж Останнім життям? Але мінливе задоволення мирського життя порівняно з Останнім життям жалюгідне. Якщо ви не виступите в похід, то Він піддасть вас тяжким стражданням і замінить вас іншим народом. Ви нічим не нашкодите Йому, адже Аллах здатен на усіляку річ» (9:38,39).
Але залишається відкрити питання: яким чином армії нададуть допомогу Палестині і піднімуться на битви з євреями за Газу?!
Щоб відповісти на нього, необхідно розуміти, що заклики до армій встати і допомогти Газі — це ідейна сторона щодо виконання ними свого обов’язку, яка повинна переходити в практичну площину, що розкривається правилом усуля:
ما لا يتم الواجب إلا به فهو واجب
«те, без чого неможливо виконання обов’язкового, само є обов’язковим». Той офіцер чи солдат, який вирішив відповісти на наказ Аллаха і допомогти своїм братам в Газі або ж вирішив встати на боротьбу з євреями для звільнення Єрусалиму, повинен обміркувати і передбачити усі заходи, які дозволять йому подолати перешкоди, які стоять на його шляху, і отримати перемогу.
Якщо солдат або офіцер має своє бачення, проникливість і військове звання, яке дозволяє йому підняти армію, то він і ті, хто з ним, повинні діяти, щоб скинути режим і здійснити переворот проти маріонеткової правлячої купки. Якщо цей офіцер здатен на таке, то він повинен вжити для цього заходи, і його обов’язком є зробити усе необхідне для досягнення цієї цілі. Якщо ж цей солдат чи офіцер не в змозі спланувати і здійснити необхідні дії для перевороту, то він повинен приєднатись і послідувати за тими, хто працює на цьому шляху і має досвід. Це група, у якої є практичний план для здійснення цієї цілі, як Хізб ут-Тахрір, який має цілий апарат, працюючий над цим питанням, іменуємий «апаратом, шукаючим допомоги». Він працює серед армій в ісламських землях з метою встановлення зв’язків з усіма щирими і готовими приєднатися до нього солдатами для того, щоб досягти змін скиненням режимів і підняттям армій на джихад, щоб звільнити свої країни і запровадити в них закони Аллаха.
З практичної точки зору знайти людину з великими можливостями для організації перевороту є досить складною задачею, оскільки офіцерів з такими можливостями — одиниці. Тому більш переважно, щоб подібні люди самі простягнули руку допомоги тим, хто вже веде цю роботу. Так, обов’язок кожного солдата і офіцера, який вирішив підтримати Палестину, Газу та Іслам, — приєднатись до роботи групи, яка веде діяльність для здійснення перевороту проти режимів, щоб повести Умму і армії на допомогу Палестині і звільненню Благословенної Землі, а також усіх інших окупованих мусульманських країн.
Таким чином важко уявити, що армії прийдуть до руху без партії, яка має план для здійснення змін. Ці труднощі і примусили деяких говорити про неможливість досягнення цілі таким шляхом. Усе, що вимагається від закликаючого — це пролити світло на бракуючи ланку для досягнення цілі, а не роз’яснення самої ідеї. Бракуюча ланка полягає в пошуку необхідних механізмів для того, щоб піднятись і надати допомогу Ісламу. І, як я вже говорив вище, це можливо тільки при об’єднанні військової сили з політичною програмою, на основі якої діє Хізб ут-Тахрір в країнах мусульман.
Газета «Ар-Рая»
Бахер Салех, представник інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Палестині
7 Джумада ас-сані 1445 р.х.
20 грудня 2023 р.
