Іранське інформаційне агентство «Fars News» об’явило, що: «В п’ятницю, 19 квітня 2024 року, біля військової бази в провінції Ісфахан було чути три вибухи». По іранському телебаченню повідомили, що системи протиповітряної оборони збили декілька малих дронів-камікадзе, які з’явились в небі над провінцією Ісфахан в центральній частині країни і над містом Тебріз на півночі.
Ця скромна військова акція з боку єврейського утворення стала відповіддю на агресію Ірану проти євреїв на минулому тижні, коли було випущено понад трьохсот тридцяти дронів і ракет, із яких тільки сім досягли території, окупованої євреями!
Таким чином, цей стриманий удар у відповідь, непритаманний для євреїв, був націлений на уникнення прямого конфлікту між двома сторонами, наслідки якого могли б бути катастрофічними, чого категорично не бажає Америка.
Міністр іноземних справ Ірану Хусейн Амир Абдоллахіян виступив з загрозою на адресу єврейського утворення, заявивши в інтерв’ю агентству «Fars News»: «Якщо «Ізраїль» наважиться на подальші військові дії проти нас, наша відповідь послідує негайно і буде вкрай руйнівною». Абдоллахіян повторив свої погрози і в низці інших агентств новин, підкресливши, що «якщо «ізраїльський» режим припуститься іще однієї фатальної помилки, наша відповідь буде рішучою, остаточною і сумною для них». Незабаром після цих провокаційних висловлювань Аміра Абдоллахіяна відбулась атака на Ісфахан, у відповідь на яку Іран об’явив, що його протиповітряна оборона збила три дрони. Тегеран вже в п’ятницю підкреслив, що «в операції були задіяні малі дрони-камікадзе, усі вони були перехоплені і жоден із них не досяг своєї цілі на території Ірану», при цьому Іран не став звинувачувати в ці атаці єврейське утворення.
Іран і Міжнародне агентство по атомній енергетиці підтвердили, що напад не був націлений на ядерні об’єкти. Зазначимо, що місто Ісфахан є центром ядерної індустрії і збагачення урану, а також в ньому знаходиться підприємство по виробництву літаків і безпілотників. Іран розглядає це напад як акт внутрішнього саботажу, здійсненого місцевими агентами, і класифікує його як злочин терористичного характеру, скоєного шпигунами. В атаці використовувались дрони-квадрокоптери, можливості яких обмежені переносом менше кілограма вибухівки, не здатної нанести серйозний збиток.
Зі свого боку єврейське утворення також обіцяло відповісти на іранську атаку по його території зі застосуванням сотень ракет, що і відбулось в середині квітня поточного року. Це була демонстрація помсти за напад єврейським утворенням на іранське консульство в Дамаску, в результаті якого загинули високопосадові іранські офіцери.
Цей несерйозний удар єврейського утворення по Ісфахану, який офіційні ЗМІ євреїв не визнали, радикальний міністр Бен-Гвір охарактеризував як «посміховисько», тим самим розкрив, що за цією атакою стоїть єврейське утворення. Радіомовна компанія єврейського утворення процитувала думки неназваних міністрів, які сказали: «Такі заяви Бен-Гвіра піддають безпеку країни серйозній загрозі». Лідер опозиції Яір Лапід прокоментував висловлювання Бен-Гвіра наступними словами: «Ніколи раніше міністр уряду не наносив такого значного збитку безпеці, іміджу і міжнародному статусу нашої країни», додавши: «Бен-Гвіру вдалось опорочити «Ізраїль» від Тегерана до Вашингтона». Безперечно, ці висловлювання підтверджують, що єврейське утворення піддалось американському тиску про необхідність недопущення ескалації з Іраном і що те, що відбулось, було лише театральною постановкою, подібної попереднім акціям, про які згадував колишній президент США Дональд Трамп після вбивства Касема Сулеймані.
Єврейське утворення під тиском Сполучених Штатів почало дотримуватись політики мовчання і не анонсувати офіційно свою скромну атаку на Ісфахан. Це є результатом прагнення Америки регулювати динаміку взаємних атак між єврейським утворенням і Іраном за допомогою явно виражених дипломатичних ходів. Вашингтон спричиняє тиск на обидві сторони, особливо на єврейське утворення, щоб запобігти втягненню себе до повномасштабного конфлікту з Іраном, який ускладнить вже і так складну політичну обстановку і погрожував би світовій стабільності, піддаючи ризику увесь регіон. Незважаючи на те, що удар Ірану по єврейському утворенню надав відмінну можливість євреям атакувати іранські ядерні об’єкти, страх перед обуренням США утримав їх від використання цього шансу. Амір Авіві, колишній командир єврейської армії, прокоментував це таким чином: ««Ізраїль» довго чекав можливості атакувати іранські ядерні об’єкти, і, на моє переконання, зараз з’явилась унікальна можливість нанести по ним потужний удар».
Таким чином, Сполучені Штати прагнуть ввести нові вхідні в конфлікт між цими двома країнами, і ці вхідні, здається, ідуть на користь Ірану в його протистоянні з єврейським утворенням. В цій новій схемі Іран може відійти від так званої політики «стратегічного стримування», при якій єврейське утворення могло свобідно, без відповіді атакувати його, до політики «взаємного стримування», що підвищує статус Ірану, як регіональної сили, яка знаходиться на рівних з єврейським утворенням в їх протистоянні.
Іран не вживає жодного кроку в своїх військових операціях без узгодження зі Сполученими Штатами. Це стосується як прямих атак, наприклад, на американську базу Ейн аль-Асад в Іраку, так і атак проти американських союзників, як це було в останньому нападі на єврейське утворення, про які США були проінформовані через Туреччину в ході телефонних переговорів між міністрами іноземних справ трьох країн. Ця постійна взаємодія між Іраном і США, яка почалась після американського вторгнення до Іраку і Афганістану і триває досі, ясно демонструє, що Іран знаходиться на орбіті впливу Сполучених Штатів. Санкції, які Америка вводить проти Ірану, ніщо інше, як політичне маскування, яке зміцнює позиції Ірану. Таким чином, неможна довіряти ніяким політичним діям Ірану, які ніколи не виходять за межі обслуговування американських інтересів.
Іран, насправді, так і не помстився за загибель своїх ополченці в Сирії і Лівані і, зрозуміло, не помститься за смерть тисяч палестинців в Газі, яких Іран зрадив, обмежившись лише солодкими речами без реальних дій.
На ділі Іран не хвилює ані Палестина, ані Іслам, його цікавлять виключно вузькі національні інтереси і поширення свого огидного сектантського фанатизму.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Аль-Хатавані
24.04.2024 р.
