В останній час почали спливати очевидні розбіжності між курсом американського уряду під керівництвом президента Байдена і діями єврейського уряду під керівництвом прем’єр-міністра Нетаньяху відносно продовження війни в Газі. Ці розбіжності стосуються методів ведення війни, числа загиблих, масштабів руйнувань і гуманітарної катастрофи, особливо в питаннях житлової проблеми, голоду і розподілу гуманітарної допомоги.
Також проблемними є такі питання, як післявоєнне управління Газою, шляхи завершення конфлікту, проблеми в Рафасі і інтеграція ХАМАС в палестинську адміністрацію з метою реалізації проекту «двох держав» та інші військові і політичні питання. Рівень цих розбіжностей настільки високий, що Нетаньяху звинувачують в тому, що він тягне єврейське утворення в провалля, що тягне за собою загибель і внутрішній розкол в самому єврейському утворенні.
9 квітня 2024 року президент США Байден в інтерв’ю іспаномовному каналу «Univision», коли його спитали про підхід Нетаньяху до веденню війни, заявив: «Я вважаю, що його дії помилкові, я не розділяю його методів». В ході інтерв’ю Байден неодноразово підкреслював, що «смерть семи працівників благодійної організації, яка базується в США, вбитих на минулому тижні внаслідок «ізраїльського» авіаудару в Газі, була жахливою» і додав: «Тому я закликаю «ізраїльтян» до негайному припиненню вогню і протягом подальших шести чи восьми тижнів забезпечити усім свобідний доступ до продовольству і медикаментам».
Якими є масштаби цих розбіжностей і чому трапилась помітна зміна в позиції Байдена — від повної і безумовної підтримки дій єврейського уряду на початку війни до критики і закликів до припиненню вогню, вказуючи на те, що продовження війни призведе до руйнуванню і занепаду самого єврейського утворення?
Однією із ключових точок в будь-якому аналізі політики Заходу, його дій і заяв є те, що їх політика побудована на досягненні будь-якими засобами своїх інтересів і цілей, не заснована на незмінних принципах і не має сталих ідей, вона ґрунтується на прагматизмі, що пояснює зміни в політичних позиціях і навіть в конкретних діях по одній і тій же проблемі.
Другий момент полягає в тому, що Сполучені Штати підтримують єврейське утворення в межах своїх інтересів і ніяк інакше. Якщо єврейський уряд коїть дії, які можуть завдати шкоди інтересам Америки, то остання вживає заходи для взяття ситуації під контроль і примушує євреїв повернутися до послуху, іноді навіть вдаючись до силових заходів. Так було не раз, наприклад, під час війни з Єгиптом в 1973 році.
Третій аспект: існують держави, не менш значущі для американських інтересів, аніж єврейське утворення, наприклад, Туреччина, Іран, Єгипет і країни Перської затоки. Сполучені Штати стараються оберігати режими в цих країнах від потрясінь і революцій.
Четвертий аспект: питання війни в Газі для Америки — це лише іще одна політична подія, із якої вони вилучає вигоду для своїх інтересів шляхом політичного чи військового втручання з метою управління ситуацією і стримування тих, хто може заважати досягненню цих інтересів. США вже начали пожинати плоди цього конфлікту, плануючи дії на період завершення війни в Газі, але стикнулись з перешкодами, переважно з боку єврейського утворення. Існує багато причин, які зробили ці перешкоди серйозним бар’єром для американських проектів у відношенні Гази. Серед цих в причин, наприклад, помітна зміна в єврейській свідомості відносно того, що вони називають «Землею Обітованою». Цю ідею підтримують радикальні партії, які тепер складають більшість в єврейському уряді і фактично формують громадську думку в країні. До того ж політичне положення Нетаньяху ускладнюється судовими переслідуваннями, необхідністю виконання військових обіцянок, даних єврейському народу, і зобов’язаннями перед релігійними партіями, які відмовляються іти на компроміси по політичним питанням, які стосуються «Землі Обітованої».
Виходячи із цих політичних міркувань, Сполучені Штати, будь то під управлінням Республіканської чи Демократичної партій, перш за усе прагнуть до реалізації своїх інтересів, незважаючи на наслідки від дій, необхідних для досягнення цих результатів. Ми бачили приклади цього, коли вони вживали такі дії, які завдавали шкоди частині американського населення, як це було після подій 11 вересня 2001 року і подальших об’явлень війн в Афганістані та Іраку в 2003 році.
З іншого боку, важливо враховувати зміни, викликані діями єврейського утворення в Газі і його численними злочинами проти цивільного населення, такими як вбивства, голод та інші жахи, які викликали широкий резонанс в міжнародній спільноті, включаючи американців, в тому числі в Конгресі і серед широкої громадськості. Це громадське обурення призвело до зміни відношення політичних партій в США до цієї ситуації. Ми бачили, як Трамп намагався використати цю ситуацію в інтересах своєї виборчої кампанії, припинивши продовження своєї беззастережної підтримки діям єврейського утворення, як це було на початку війни.
Зміни у підході Байдена до війни в Газі пояснюються двома чинниками: перший пов’язаний з тим, щоб військові дії були скеровані на здійснення американських цілей по досягненню політичної стабільності в регіоні за допомогою реалізації політичних і економічних проектів, таких як проект «двох держав» і нормалізація відносин єврейського утворення з усіма країнами регіону зі збереженням єврейського утворення в межах цього політичного укладу, не порушуючи його, щоб це не завдало шкоди американським інтересам. Другий чинник полягає у використанні подій на користь своєї передвиборчої кампанії, особливо після того, як його рейтинг впав через надання військової і моральної підтримки єврейському утворенню в його брудній війні, що зіпсувало репутацію Америки як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях і стало серйозним тягарем для країни.
Виходячи із цих передумов і міркувань, зміни у висловлюваннях Байдена про війну в Газі і його характеристика дій євреїв як нерозважних, таких, що суперечать інтересам самого єврейського утворення або інші його заяви можуть призвести до подальшому загостренню відносин, якщо євреї і далі будуть стояти на своєму, перешкоджаючи реалізації ключових інтересів Америки на Близькому Сході. Ситуація може дійти до військового втручання проамериканських держав регіону, щоб примусити євреїв підкорятись і слідувати американській політиці та її проектам в регіоні, а не саботувати їх.
На завершення, хочемо зазначити, що усі дії Америки, будь то в політичній, військовій сферах або за допомогою тиску на євреїв, скеровані на благо єврейського утворення і самої Америки, але за рахунок інтересів і ресурсів ісламського світу. Тому участь мусульманських правителів в цих проектах є зрадництвом у відношенні Аллаха, Його Посланця і усієї Ісламської Умми. Люди повинні діяти, щоб скинути уряди, які слідують американській політиці і працюють на неї і сіоністів, перешкоджаючи скеруванням Умми. Також нашим народам слід об’єднатись в одну державу під одним стягом, скинувши тих, хто є інструментами Америки, виконуючими її порядок денний за рахунок ресурсів і крові мусульман. Необхідно протистояти проектам Заходу, зупинити кровопролиття і проголосити джихад для усунення цього злісного злочинного утворення, щоб звільнити людство від його нечестя і зла:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِن تَتَّقُوا اللهَ يَجْعَل لَّكُمْ فُرْقَاناً وَيُكَفِّرْ عَنكُمْ سَيِّئَاتِكُمْ وَيَغْفِرْ لَكُمْ وَاللهُ ذُو الْفَضْلِ الْعَظِيمِ
«О, ті, які увірували! Якщо ви будете боятись Аллаха, то Він обдарує вас здатністю розрізняти істину і брехню, відпустить вам ваші гріхи і пробачить вас. Воістину, Аллах володіє великою милістю» (8:29).
Газета «Ар-Рая»
Хамд Табіб, Єрусалим
17.04.2024 р.
