Суперництво між Саудівською Аравією і Еміратами помітно загострилось на усіх рівнях до такої міри, що це вже видно неозброєним оком. Зіткнення інтересів між двома країнами не обмежується тільки політичною складовою, пов’язаною з відмінністю їх приналежності до різних наддержав: ОАЕ слідують зовнішній політиці Великобританії і вважаються політичним «васалом» Британії в регіоні, у той час як Саудівська Аравія дотримується зовнішньої політики США і діє згідно з її вимогами. Так, відмінність між ними не обмежується тільки різницею у зовнішній політиці США і Великобританії, але й охоплює економічні, нафтові, торгові, туристичні, прикордонні і особисті інтереси цих близькосхідних країн.
Нещодавно виникла суперечка про суверенітет над морською зоною Аль-Йасат. ОАЕ знов підтвердили свій суверенітет над цими водами в листі, направленому Генеральному секретарю ООН у відповідь на протест Саудівської Аравії проти об’явлення ОАЕ про те, що цей район є їх морською охороняємою зоною. В листі, направленому ОАЕ, говорилось, що Аль-Йасат знаходиться в територіальних водах ОАЕ і що Емірати не визнають ніяких суверенних прав інших держав над морськими водами за межами середньої лінії, яка розділяє територіальні води ОАЕ і Саудівської Аравії навпроти провінції Аль-Ахса. Цей лист послідував після того, як Саудівська Аравія виразила незгоду з об’явленням ОАЕ про те, що Аль-Йасатє її морською охороняємою зоною, вважаючи це порушенням міжнародного права.
Коріння суперечки навколо району Аль-Йасат уходять до Джиддінської угоди, підписаної в 1974 році, на якій були визначені кордони двох країн. Суперечка пов’язана з історичним конфліктом навколо району Аль-Бураймі, який включає в себе Аль-Йасат. Цей конфлікт був частково врегульований Джиддінською угодою 1974 року, але деякі райони, включаючи Аль-Йасат, залишились спірними, як це часто буває з колоніальними угодами, які залишають спірні прикордонні точки, які важко вирішити зацікавленим сторонам. Аль-Йасат знаходиться поруч з морськими нафтовими родовищами, що робить його економічно важливим як для ОАЕ, так і для Саудівської Аравії. Морська зона Аль-Йасат включає чотири острови з прилягаючими водами і розташована в крайній південно-західній частині Абу-Дабі.
В останні роки підсилилось суперництво між ОАЕ і Саудівською Аравією за регіональний вплив через відмінності в їх міжнародній політичній приналежності.
Ця суперечка не проявляла себе до миті об’явлення ОАЕ в 2005 році про те, що район Аль-Йасат є її морською охороняємою зоною. Протягом дев’ятнадцяти років Саудівська Аравія мовчала щодо цього об’явлення. Проте нещодавно Саудівська Аравія заявила про свою незгоду з цим об’явленням і у березні 2024 року направила листа в ООН, в якому виразила протест проти цього. Лист, направлений від Міністерства іноземних справ Саудівської Аравії Генеральному секретарю ООН, вказує, що Саудівська Аравія не визнає ніякої юридичної сили з об’явленням ОАЕ про те, що Аль-Йасат є її морською охороняємою зоною згідно з емірським наказом № 4 від 2019 року. Саудівська Аравія також заявила, що не визнає ніяких дій, здійснюваних урядом ОАЕ в морській зоні біля саудівського узбережжя, і додала, що «Саудівська Аравія наполягає на усіх своїх правах і інтересах згідно з прикордонною угодою, обов’язковою для обох сторін, укладеною між двома державами 21 серпня 1974 року згідно з міжнародним правом». Саудівська Аравія почала вимагати, щоб ООН поширила цю записку у якості офіційного документу.
ОАЕ відповіли на листа Саудівської Аравії, направивши свій лист Генеральному секретарю ООН, в якому знов підтвердили свій суверенітет над районом Аль-Йасат і відповіли на протест Саудівської Аравії. В листі ОАЕ говориться, що вони «не визнають за Саудівською Аравією ніяких морських зон, суверенних прав чи юрисдикції за межами середньої лінії, яка розділяє територіальні води ОАЕ і територіальні води Саудівської Аравії навпроти провінції Аль-Ахса».
Цей район не є єдиною прикордонною суперечкою між двома країнами. Також існує суперечка навколо крупного нафтового родовища Шайба, яке повністю контролюється Саудівською Аравією, позбавляючи ОАЕ якої-небудь вигоди від його експлуатації.
Ці хронологічні прикордонні суперечки між двома країнами призвели до підсиленню політичного конфлікту між ними, зробивши явним політичне протистояння за вплив і інтереси, яке раніше не проявлялось. Тимчасові домовленості і угоди між сторонами тепер схильні ризику розпаду. Додатковим підсилюючим чинником в цьому конфлікті для ОАЕ є те, що Саудівська Аравія почала конкурувати з Еміратами в туристичній і розважальній сферах, приваблюючи іноземців, поширюючи пороки і розпусту, організовуючи нікчемні фестивалі і будуючи міста гріха, такі як Неом і Аль-Ула, дозволяючи вживання алкоголю, азартні ігри і різні інші пороки, що раніше було виключною прерогативою ОАЕ.
Усе це суперництво між сторонами є продовженням регіонального політичного протистояння за зони впливу США і Великобританії. Наприклад, в Ємені ОАЕ підтримують сепаратистську Перехідну раду в Адені, прагнучи утвердити розділення між північчю і півднем Ємену, а також відстояти контроль над островом Сокотра, використовуючи його як базу для змов проти Ємену і регіону. ОАЕ перешкоджають політиці примирення між єменцями, яку проводить Саудівська Аравія за вказівкою США для зміцнення позицій хусітів, щоб контролювати усі значущі політичні сили Ємену.
В Судані ОАЕ підтримують Сили швидкого реагування під керівництвом Мухаммеда Хамдана Дагало (Хамідті) в озброєному конфлікті проти суданської армії під керівництвом президента Абделя Фаттаха аль-Бурхана, якого підтримує Саудівська Аравія.
В фінансовій сфері ОАЕ виступили проти пропозиції про розміщення штаб-квартири Центрального банку Ради співпраці арабських держав Перської затоки в Ер-Ріяді і вийшли із угоди про валютний союз країн Перської затоки, що привело до заморозки проекту по введенню єдиної валюти і створенню Центрального банка, підкореного Раді. Це зірвало спробу Саудівської Аравії встановити фінансове, економічне і політичне панування в Раді.
ОАЕ почали відчувати тиск з боку Саудівської Аравії у сфері комерційної і економічної конкуренції, оскільки Саудівська Аравія почала спричиняти тиск на міжнародні компанії і агентства, щоб ті переносили свою діяльність із Дубая в Ер-Ріяд. Це особливо стало актуальним після прийняття Саудівською Аравією політики відкритості, заохочення усіляких розважальних і спортивних заходів та їх приваблення в свою країну. Це представляє собою явний виклик положенню і лідерству ОАЕ в цій сфері.
В нафтовій сфері країни-експортери нафти (ОПЕК), за вказівкою Саудівської Аравії, скоротили світовий видобуток нафти. ОАЕ категорично були проти цього скорочення і вимагали збільшити обсяг експорту нафти, особливого свого власного, але не досягли успіху.
Таким чином, ОАЕ завжди стояли на протилежному від Саудівської Аравії боці, роблячи це лише для того, щоб ослабити її, виснажити її сили і скасувати її вплив.
Ці країни Перської затоки, будучи маріонетками, насправді не роблять ніяких корисних дій для Умми. Вони або служать інтересам своїх хазяїв — американцям, британцям і західним країнам у цілому, і невірним в більш широкому змісті, або конфліктують, конкурують і борються за крихти, які їм підкидають їх хазяї, з метою розділити Умму, ослабити її і завадити її єдності і відродженню.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Аль-Хатвані
12.06.2024 р.
