Президент США Джо Байден в п’ятницю, 31 травня 2024 року, в своєму виступі в Білому домі щодо вирішення триваючого вже 8 місяців конфлікту, об’явив про подробиці нової пропозиції від єврейського утворення по перемир’ю в секторі Газа. Він сказав: «Ось що включає в себе (пропозиція): повне і всеохоплююче припинення вогню, виведення «ізраїльських» військ із усіх населених районів Гази і звільнення низки заручників, включаючи жінок, літніх людей і поранених, в обмін на звільнення сотень палестинських ув’язнених». Після цього виступу ми стали свідками швидких змін і розвитку подій, пов’язаних зі спробами досягнення обміну полоненими.
Примітно, що пропозиція, описана як «ізраїльська», була зроблена президентом США Байденом і не виходила від прем’єр-міністра єврейського утворення. Цей вчинок не може не викликати питання, враховуючи, що самі євреї сприйняли цю пропозицію зі скептицизмом, допускаючи можливість її відхилення.
Насправді, є багато подій і дій, які передували цьому об’явленню, відбувались поряд з нею і послідували після неї, що дозволяє, проаналізувавши їх, отримати уявлення про те, що відбувається.
Серед подій, які передували об’явленню Байдена щодо пропозиції, була погроза міністра у військовому кабінеті єврейського утреня, Бенні Ганца, вийти із уряду національної єдності, якщо Нетаньяху до 8 червня не прийме план на післявоєнний період, що є каменем зіткнення, щодо якого існує найбільша розбіжність між адміністрацією США і Біньяміном Нетаньяху, і після восьми місяців війни і злочинів проти Гази та її жителів, саме відносно післявоєнного періоду Америка хоче досягти бажаних результатів. Америка, як це показує практика, в своїх війнах проводить десятиріччя у вбивствах, підпалах і руйнуваннях, як це було в Іраку і Афганістані, потім завершує ці війни угодою і домовленостями, які залишають країну колонією і заручницею американських проектів. Це саме те, що Америка хоче отримати від жорсткої війни в секторі Газа. З самого початку вона підштовхувала до наземному вторгненню і забезпечувала єврейське утворення усім — зброєю, прикриттям і легітимністю, щоб знищити Газу і муджахідів, поклавши край правлінню ХАМАС. Тепер, коли прийшов чи наближається час збору врожаю, вона почала підштовхувати сторони до тих домовленостей, які їй потрібні для післявоєнного врегулювання. На її думку, ці домовленості повинні полягати в тому, щоб виключити подальшу окупацію Гази єврейським утворенням, не допустити виселення її жителів чи зміни її кордонів, оскільки ці домовленості на думку Америки сприяють майбутньому проекту «двох держав», нехай навіть по спливанню часу. Це пояснює, чому Америка підштовхує свою людину, Ганца, тиснути на Біньяміна Нетаньяху, щоб той об’явив про план на післявоєнний період, оскільки війна вже близька до завершенню. Таким чином, якщо Нетаньяху буде наполягати на своїй відмові прийняти американське бачення післявоєнного врегулювання, у Америки буде досить часу, щоб натиснути на Нетаньяху і його уряд, виснажуючи їх у решті частини Гази, щоб примусити його слідувати американському плану для регіону. Другий варіант — якщо Нетаньяху погодиться з американським баченням, то Америка спростить йому його справу і завершить війну так, як він цього хоче.
І щоб досягти цього, ми бачимо, як Америка використовує політику батога і пряника по відношенню до Нетаньяху. Те, що Америка надала єврейському утворенню під приводом співпраці інформацію про заручників і сама безпосередньо брала участь в різанині в таборі біженців Нусейрат, в результаті якої загинуло біля 300 людей і 700 отримали поранення, щоб врятувати чотирьох заручників, є своєрідним пряником, запропонованим Америкою Нетаньяху, щоб він відчув важливість співпраці і узгодженості з американською адміністрацією. Саме вона надала йому розвідувальну інформацію, яка дозволила знайти заручників, і саме вона допомогла йому у проведенні операції. Повідомляється, що цивільна вантажівка, яка була використана в операції для маскування і наближення до місця перебування заручників, виїхала із плавучого порту.
Нетаньяху також було направлено запрошення виступити з промовою перед Конгресом США в обох палатах 24 липня, як про це у четвер об’явили лідери Республіканської партії в Палаті представників і Сенаті. В заяві спікера Палати представників Майка Джонсона і лідера республіканської меншості в Сенаті Мітча Макконнелла говориться, що візит Нетаньяху «символізує міцні відносини між Сполученими Штатами і «Ізраїлем» і надасть Нетаньяху можливість поділитись баченням уряду «Ізраїля» по захисті демократії, боротьбі з тероризмом і встановленню справедливого і міцного миру в регіоні».
Проте, поряд з пряником, використовується і батіг: заява Ганца про вихід із уряду надзвичайного стану, погрози опозиції про розпуск уряду і формування альтернативного уряду, підсилення протестів і заяви, які критикують політику Нетаньяху і вимагають укладання угоди — усе це підтримується Америкою для спричинення внутрішнього тиску на Нетаньяху.
Також ескалація війни на півночі з боку проіранської партії і збільшення її інтенсивності до такої міри, що це ставить Нетаньяху і його уряд в скрутний стан, показуючи їх нездатність стримувати ворога на півночі. Більше того, Америка попередила Нетаньяху про можливе розширення війни з проіранськими силами, побоюючись втручання Ірану через своїх проксі в Іраку, Сирії і Ємені. Саме з цим пов’язані операції хусітів, а також долучення ісламського опору в Іраку до участі в деяких операціях. Усе це спричиняє військовий і зовнішній тиск на Нетаньяху і його прибічників, які відкидають угоду. Америка підкреслила, що шлях до заспокоєння північного фронту лежить через завершення війни в Газі, і те ж саме повторює проіранська партія в Лівані.
Та ж ситуація і відносно інших видів тиску, які американська адміністрація допускає або сама спричиняє через міжнародні і гуманітарні організації і правозахисні інститути. Організація Об’єднаних націй повідомила єврейському утворенню, що вона внесе його армію до «списку ганьби» через порушення нею прав дітей в конфліктах. Постійний представник США при ООН Лінда Томас-Грінфілд заявила, що «був поширений новий проект резолюції Ради Безпеки ООН, який підтримує пропозицію, яка знаходиться на розгляді, щодо припинення війни в секторі Газа шляхом припинення вогню і звільнення викрадених». Грінфілд додала, що Сполучені Штати «хочуть, щоб Рада Безпеки ООН прийняла проект резолюції, запропонований президентом США Джо Байденом для припинення бойових дій між «Ізраїлем» і рухом ХАМАС в секторі Газа».
Таким чином, Америка практикує політику батога і пряника у відношенні Нетаньяху, щоб підштовхнути його до згоди на запропоновану угоду, особливо враховуючи, що адміністрація Байдена зацікавлена в тому, щоб не затягувати війну довше, аніж вона вже йде, з причини майбутніх американських виборів і необхідності зосередитись на виборчій кампанії. Проте ця політика не є ключовою для американської адміністрації, яка готова спричиняти тиск тільки до певної міри і не більше. Сильний тиск чреватий ризиками і негативними наслідками для Байдена і його виборчої кампанії, враховуючи складну ситуацію з підтримкою євреїв всередині самої Америки і можливостями сіоністського лобі впливати на американських виборців. Особливо це стосується того, що об’єднує усіх: і американську адміністрацію і сіоністське лобі і Біньяміна Нетаньяху, а саме — турбота про збереження єврейського утворення за будь-яких обставин. Це дає Нетаньяху можливість маневрувати і не погоджуватись, оскільки він знає, що Америка залишиться опікуном і турботливою матір’ю для цього загарбницького утворення і не пожертвує ним через впертість Нетаньяху або кого-небудь іще.
З іншого боку, Америка спричиняє сильний і безперервний тиск на ХАМАС, щоб примусити його погодитись на угоду, навіть якщо це призведе до заходу руху. Тиск спричиняється через Катар, Єгипет і Туреччину, аж до загрози вигнання і арешту лідерів, якщо вони не погодяться на угоду. Участь Америки в різанині в таборі біженців Нусейрат повинна стати посланням руху ХАМАС і муджахідам про те, що звільнення утримуваних осіб можливо і без угоди, якщо ХАМАС і муджахіди будуть наполягти.
Також Америка дозволила євреям продовжувати війну і різанину в Рафаху, дозволивши їм повністю окупувати Філадельфійський коридор і щільно блокувати Рафах і решту його частин, незважаючи на розмови про угоду і про завершення війни. Усе це робиться для того, щоб відповідь керівництва ХАМАС та інших фракцій була дана задовільною під тягарем тиску.
Таким чином, західні хрестоносці і єврейське утворення об’єднуються проти наших братів в Газі. Різанина, жорстокість, змови і угоди використовуються ними при мовчанні світу, зрадництві злочинних правителів і бездіяльності армій і володарів сили, які не надають допомогу своїм пригнобленим братам. Вони залишили цю Благословенну землю та її відважних жителів у пазурах звірів, які терзають їх вдень і вночі, що завдає страждання навіть камінням. Коли ж, о, Умма Ісламу, ти піднімешся, щоб зупинити кровопролиття і знищення Гази і того, що від неї залишилось?!
Немає іншого способу зупинити цей потік крові і вбивства, окрім мобілізації армій Умми на допомогу Газі, Палестині і мечеті Аль-Акса. Тільки це покладе край стражданням Палестини і її народу. Ініціативи і угоди, написані колонізатором-невірним, не принесуть справедливості Газі та її жителям, а лише зміцнять позиції ворогів на цій Благословенній землі.
Газета «Ар-Рая»
Бахір Саліх
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Палестина
12.06.2024 р.
