Постійний представник Туреччини при ООН Ахмет Йилдиз закликав звернути увагу на тупикову ситуацію, в яку зайшла криза в Сирії, і заявив, що інші кризи не повинні відволікати світову спільноту від сирійського питання. В своєму виступі на засіданні Ради Безпеки ООН турецький представник підкреслив необхідність знов зосередитись на Сирії, заявивши, що це є нагальною потребою. Він підкреслив важливість створення умов для вирішення основоположних причин кризи і зазначив труднощі в досягненні рішення, яке веде до постійної політичної стабільності в Сирії, закликавши уряд Дамаску почати істинне національне перемир’я. Раніше міністр оборони Туреччини Яшар Гюлер заявив, що Туреччина може розглянути можливість виведення своїх військ із Сирії за умовою забезпечення безпеки турецьких кордонів.
Також сайт «Радіо аль-Куль» з посиланням на неназваного представника Держдепартаменту США повідомив, що Сполучені Штати уважно стежать за ситуацією у провінції Ідліб. Представник держдепу виразив засудження своєю країною будь-якого застосування сили проти мирних демонстрантів. Щодо координації з Туреччиною щодо того, що відбувається в Ідлібі, представник підтвердив, що Сполучені Штати і Туреччина зацікавлені у припиненні конфлікту в Сирії і продовжують консультуватись по політичним питанням, які стосуються Сирії. В пості на своєму офіційному акаунті в мережі X американське посольство в Сирії засудило дії угрупування Джулані проти демонстрантів в Ідлібі і заявило, що підтримує права усіх сирійців на вираження думки і мирні зібрання. Посольство охарактеризувало дії угрупування як залякування і жорстокість у відношенні мирних демонстрантів.
Спецпредставник ООН по Сирії Гейр Педерсен в інтерв’ю саудівському каналу «Аль-Хадас» визнав, що так звану сирійську кризу неможливо вирішити, додавши, що вони не здадуться і що криза може знов спалахнути. Педерсен зазначив, що було б великою помилкою залишити сирійське питання без вирішення його проблем, які загострюються, що можуть вибухнути в будь-яку мить, оскільки існуючий нині відносний спокій недосить міцний. Він навів як приклад ситуацію в Газі, де багато хто вважали, що палестинське питання вже вирішено і забуто.
Ці новини і політичні заяви щодо сирійської проблеми з’явились після тривалої відсутності інформації про те, що відбувається в Сирії на тлі початку другої хвилі благословенної революції, організованого народного руху, метою якого є скинення Джулані, який є основним інструментом для придушення революції. Джулані займається реалізацією усіх американських планів, скерованих на придушення благословенної революції в Шамі. Проте народний рух застав зненацька ці держави і зруйнував їх задуми, принаймні, на дану мить.
Саме Сполучені Штати, під чиїм впливом перебуває Сирія, розробили плани по придушенню революції і збереженню злочинного режиму, використовуючи усі свої можливості для протидії революції, починаючи з проіранської партії, до іракських і афганських сектантських ополченців, включаючи Корпус стражів ісламської революції, і закінчуючи Росією і Туреччиною, встановивши контроль над сходом Євфрату.
Усе це робиться з метою запобігти перемозі сирійської революції і зберегти свого агента в Дамаску. США продовжують плести інтриги вдень і вночі, щоб не дати революції перемогти.
Щодо ситуації в Ідлібі, який є найбільш значущим, визначаючим долю революції регіоном на сирійській арені, оскільки там зібрані кращі сини революції, її муджахіди і герої, які повстали і приєднались до народному руху з вимогою скинення Джулані, розпуску Служби загальної безпеки і звільнення несправедливо ув’язнених. Цей народний рух продовжує підсилюватись, незважаючи на постійні гоніння з боку Джулані і його репресивного апарату. Останнім актом насильства став напад на намет протестуючих перед військовим судом в Ідлібі, які вимагали звільнення ув’язнених. Потім послідували акти насильства, блокування доріг і запобігання виходу мирних демонстрантів у місті Ідліб, як це трапилось з демонстрантами в Бінніші, де на них напали з ножами, намагались чавити бронетранспортерами і бити палками ополченці із народних комітетів, нещодавно створених Джулані для придушення демонстрантів, що є повною копією дій злочинного сирійського режиму.
Поточні останні події в Ідлібі нагадали усім про те, звідки почалась благословенна революція і про дії злочинного режиму. Розгін протестів в Ідлібі, напад на демонстрантів з використанням бронетехніки і відправка угрупувань шабіхи для нападу на них з ножами і мачете — це ті ж методи, які використовує злочинний режим.
Поряд з цим, як і на початку революції, з’явились ініціативи, нібито скеровані на збереження країни, запобігання кровопролиттю і збереження досягнень. Ці ініціативи були зустрінуті широким громадським протестом, оскільки народ їх вважає відмовою від своїх принципів, з яких почався народний рух. Проте Джулані і його банда, незважаючи на усе, що відбувається, відмовляються уступити хоч трохи і відмовляюся від виконання вимог демонстрантів про звільнення ув’язнених, яких Джулані перетворив в заручників, щоб шантажувати народ і впливати на їх позиції. Але і цього йому було недосить, і він почав арештовувати видних активістів руху, щоб спричинити на них тиск і зупинити протести, використовуючи при цьому політичну необізнаність деяких лідерів руху, які сіли з ним за стіл переговорів, вважаючи, що він хоче провести реформи. В деяких районах це привело до тимчасової паузи в протестах.
У цій боротьбі з новими тиранами, яку веде наш народ, виділяється важливий аспект, а саме — висока обізнаність учасників благословенної революції. Це результат накопиченого досвіду за тринадцять років революції, а також існування політичної партії «Хізб ут-Тахрір» — лідера, який не обманює своїх прибічників. Це стало перешкодою для придушення руху і провалило спроби ворогів втягнути цей рух в болото поступок і в пастку оманливих переговорів.
Переговори з тиранами призводять лише до розколу серед революціонерів, поступок своїми принципами і надання тирану часу для реорганізації своїх сил. Особливо після того, як військові із «Хайят Тахрір аш-Шам» відмовились брати участь у придушенні демонстрацій, що поставило Джулані у скрутний стан, вимушуючи його шукати способи і допомогу в мобілізації і реорганізації своїх сил для протистояння народному руху.
Практика показала, що у боротьбі з тиранією немає місця переговорам, ініціативам і добрим намірам. Тиран, якого ніщо не утримувало від придушення революції, зазіхання на честь, арешту закликаючих і муджахідів, їх спроб, вбивства багатьох із них і поховання в братських могилах, не зупинить свої злочини, поки народне повстання не вирве його з корінням, поки не усуне його несправедливість і тиранію, повернувши керівництво революцією народу. Суть протистояння в Шамі полягає у відновленні її жителями свого права на прийняття рішень. Це протистояння вимусило Америку і регіональні держави мобілізувати свої сили, щоб не дати жителям Шаму повернути собі вкрадену владу. Тому були створені політичні псевдолідери і уряди, вливались брудні гроші для підкупу людей, і це дало свої результати, незважаючи на попередження про небезпеку потрапляння під залежність цих брудних грошей.
Але народ Шаму, який знов повстав з метою усунення несправедливості і відновлення контролю над революцією, дотримується встановлених революцією принципів. Це і стане основою для скинення злочинного режиму, виходу за «червоні лінії» і відкриття фронтів, які закрив Джулані і до нього подібні лідери фракцій у відповідь на вимогу Туреччини і угоди з російською стороною. Усе це робиться для виконання вимог Америки згідно з резолюцією в ООН 2254, яка гарантує збереження злочинного світського режиму в Сирії і забезпечує США збереження впливу в Дамаску. Тому ми бачимо прагнення країн зберегти Джулані і підтримувати його так, як раніше вони підтримували Башара, щоб не дати народу взяти революцію в свої руки. Америка розглядає це як вирішальну битву не через любов до Асаду і Джулані, а тому що перемога жителів Шаму у цій битві вплине на решту мусульман у світі, спонукаючи їх до повстання і надихаючи інші народи скинути свої злочинні режими. Саме це примушувало Америку триматись за Асада до того і за Джулані зараз.
Народний рух упевнено просувається уперед, незважаючи на спроби його зупинити чи відхилити від цілі, завдяки свідомій групі, яка вже зірвала багато планів, змов і ініціатив. Ця група продовжує усувати перешкоди, які стоять на шляху народного руху і забезпечує його необхідними знаннями на кожному етапі, покладаючись в цьому на Аллаха. Ми бачимо, як народний рух укорінюється в серцях народу з приєднанням до нього усе більшої кількості людей.
Новий народний рух став рятувальним кругом для революції від змов ворогів і надією для багатьох революціонерів, які прагнуть розірвати окови, які скували революцію і завадили їй продовжити шлях до скиненню злочинного режиму.
Тепер муджахідам і військовим необхідно встати на бік свого народу і підтримати його проти тиранів, повставши проти своїх, пов’язаних з ворогом лідерів, і згуртуватись з народом, щоб скинути пригноблювачів, звільнити ув’язнених і повернути революцію на шлях істини, відкинувши ілюзорні проекти, які просувають Джулані, Зейдан і Аттун, а також принизливі структури, які Америка намагається нав’язати через Джулані і Абді, бажаючи довести народ до капітуляції. Але народ не здасться, з дозволу Аллаха, оскільки він відмовився підкорятись агенту Америки Башару і не буде підкорятись Джулані і до нього подібним, чий час наближається до кінця. Шам готується завершити епоху деспотичного правління, яке зруйнувало життя тисяч людей, щоб почати епоху Праведного Ісламського Правління, яку мусульмани жадають побачити в усьому світі.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Муаз
12.06.2024 р.
