Прем’єр-міністр єврейського утворення Біньямін Нетаньяху через декілька днів після відставки міністрів Бенні Ганца і Гади Айзенкота розпустив військову раду, створену після операції «Ураган Аль-Акси». Він об’явив про формування скороченої політичної ради, для консультацій по важливим питанням, яка включає міністра оборони, міністра по стратегічним питанням і голову Ради національної безпеки. Рішення Нетаньяху було очікуваним, особливо після розпаду надзвичайного уряду і виходу із нього «Національного табору» на чолі з Бенні Ганцем, а також на тлі вимог міністра національної безпеки Ітамара Бен-Гвіра і міністра фінансів Бецалеля Смотрича увійти у раду замість міністрів, які пішли.
Військова рада була сформована після приєднання Бенні Ганца до Нетаньяху в уряді національної єдності незабаром після початку війни, а саме 11 жовтня минулого року. До її складу увійшли прем’єр-міністр Нетаньяху, міністр оборони Йоав Галант, колишній начальник Генерального штабу Бенні Ганц, а також у якості спостерігачів в ній були присутніми колишній начальник Генерального штаба Гади Айзенкот і міністр по стратегічним питанням Рон Дермер.
Протягом усього попереднього періоду у Ізраїля існувало три структури: увесь уряд, кабінет міністрів, який представляє собою міністерську раду з питань безпеки і політики, і військову раду. В даний час рішення в уряді приймаються на двох рівнях: перший — це розширений уряд, другий — міністерська рада з політичних питань і питань безпеки. До них вже додається скорочена політична рада, яку Нетаньяху пообіцяв створити у якості заміни військовій раді.
Перш за усе необхідно зазначити важливість, яку мала військова рада. Вона була сформована незважаючи на відсутність якого-небудь юридичного статусу в законі єврейського утворення, у винятковому порядку після приєднання Ганца і його блоку до надзвичайному уряду на період війни в Газі. Нетаньяху прагнув надати особливого статусу цьому політичному коаліційному уряду для підвищення громадського духу і відсторонення радикальних політичних елементів, таких як Бен-Гвір і Смотрич, від прийняття військових рішень, в яких вони не мають досвіду. Це також сприяло об’єднанню населення єврейського утворення навколо Нетаньяху і жорстокої війни, яку він веде проти сектора Газа.
Військова рада надала Нетаньяху можливість продовжувати війну, яка почалась більше восьми місяців назад, незважаючи на усі її витрати для держави, включаючи зростаючі з кожним днем безлади, втрати і ризики. Військова рада забезпечувала йому політичне і громадське прикриття, а також була корисним військовим досвідом її членів, який був відсутній у союзників Нетаньяху із числа радикальних правих політиків, які характеризувались нерозважністю, популізмом і ірраціональністю.
Проте після виходу із військової ради партії «Національний табір» на чолі з Бенні Ганцем і колишнього начальника штабу, міністра Гаді Айзенкота, і після вимог Бен-Гвіра і Смотрича приєднатись до ради замість них, подальше існування стало безглуздим. Більше того, це могло б нашкодити Нетаньяху, якщо б Бен-Гвір і Смотрич увійшли до ради, через їх екстремістські погляди, які відштовхують Америку і міжнародну спільноту, а також через відсутність у них досвіду і політичного бачення.
Виникає питання: яким є вплив розпуску військової ради на війну в Газі?
Насправді, крім різних політичних і медійних аналізів відносно цієї події, існують фундаментальні і важливі аспекти, а також косвенні і другорядні моменти, які необхідно враховувати, звертаючи увагу на значущість кожного із них.
Вірним є ствердження, яке гласить, що існування військової ради було корисним для Нетаньяху і його жорстокої війни в Газі. Ця рада забезпечувала політичне прикриття і була об’єднуючим чинником для єврейського суспільства і світових держав. Військова рада також представляла собою оперативну підтримку через наявність військового досвіду у її членів, який Нетаньяху використав у війні. Також рішення ради Нетаньяху використав з метою створення видимості єдності, хоча в останній час активність ради була значно урізана, оскільки Нетаньяху відмовлявся проводити засідання ради для обговорення в ній чуттєвих і суперечливих питань, таких як угода і поствійськові плани. Тим не менш, він вилучав користь із цієї видимості, хоча вона з часом і ослабла.
Проте розбіжності між членами військової ради на рівні партій, а також їх виборча і політична конкуренція існували з самого початку. Вони іноді загасали, а потім знов розгорались. Протягом усієї війни центри соціологічних опитувань фіксували зміни рейтингів в боротьбі за лідерство серед євреїв між Ганцем і Нетаньяху. Істина в тому, що «вони думають, що вони єдині, але їх серця роз’єднані». Такою є реальність євреїв. Вони єдині у прагненні вбивати мусульман, знищувати Газу і боротись з муджахідами, але суперечать, коли мова заходить про те, про хто буде лідером в цій «священній» війні, а також про форму її завершення.
Розмови про те, що тепер Нетаньяху буде єдиним, хто понесе відповідальність за невдачу і буде притягнутий до відповіді після розпуску військової ради, одночасно і вірні і помилкові. Вірним є те, що він понесе відповідальність за поразку і буде відповідати за нездатність запобігти атаці 7 жовтня, а також будуть відновлені розслідування по його справам про корупцію. Але помилковим є те, що усе це трапилось би як з військовою радою, так і без неї. Вони були в одній раді, але їх серця були роз’єднані, і кожен із них чекав миті нанести удар по другому. Вони єдині проти мусульман і народу Палестини, але не в своєму оточенні. Вони плетуть інтриги один проти другого і чекають зручної миті, щоб нанести удар.
Слова про те, що розпуск військової ради завадить Нетаньяху затягнути війну, є оманою і присипляючою заявою аналітиків і оптимістів. Рішення про припинення війни не залежить від Ганца чи Айзенкота. Для Нетаньяху ця війна є питанням власного існування і він буде продовжувати битись до останнього подиху. Його в цьому підтримує правляча коаліція правих радикалів, серця яких наповнені біблійськими ідеями і мріями, далекими від політики і раціональності.
Америка, будь то адміністрація Байдена, яка жодного разу не підвела євреїв з початку війни, забезпечуючи їх зброєю і грошима і захищаючи від зовнішніх загроз, або адміністрація Трампа, на повернення якої сподівається Нетаньяху, продовжить підтримувати єврейське утворення. Ці люди об’єднані ненавистю до Ісламу і мусульман і згодні з необхідністю усунення будь-якої загрози для цього утворення. Розбіжності, які іноді з’являються між ними, не доходять до рівня, здатного зупинити чи загальмувати війну, вони лише впливають на її форму і способи ведення бойових дій. Проте цілі у цих злочинних політиків залишаються єдиними і узгодженими.
Наприклад, Америка прагнула укласти угоду, бажаючи обдурити ХАМАС та інші угрупування, звільнивши заручників, що стало б перемогою для США і єврейського утворення і виконанням їх обіцянок. А потім Америка зірвала б переговори і продовжила свій план по знищенню муджтахідів. Проте жадібність і недалекоглядність євреїв викрили цей план, і муджахіди не попались на хитрощі, відмовившись від угоди.
Так, Америка трохи маніпулює процесом поставок зброї єврейському, щоб примусити Нетаньяху слідувати своїй політиці у війні і дотримуватись її плану на післявоєнний період, але робить це, не послаблюючи безпеку цього утворення.
Те ж саме стосується внутрішніх протестів і закликів до їх підсилення. Навіть якщо вони доведуть до скинення самого Нетаньяху, це усе одно буде пов’язано з розбіжностями щодо способів ведення війни і досягнення цілей, а не з самими цілями чи самою війною. Наприклад, Америка не проти затягування війни, але після того, як вона увійде в фазу відносного затишшя під приводом перемир’я, що буде вигідно для Байдена в передвиборчій період. Це дасть можливість розробити післявоєнні пропозиції, а потім відновити війну після виборів.
У той ж час Нетаньяху розуміє, що це створить проблеми для нього і його країни. Єврейське утворення не здатне вести довгострокову війну і не має витримки для тривалого конфлікту. Тому він наполягає на продовженні війни з тією ж інтенсивністю, щоб завершити почате до того, як його коаліція розвалиться, його популярність упаде, і євреї виявляться нездатними терпіти тяготи війни.
Єдиний спосіб допомогти Газі та її народу, зупинити масові вбивства, потоки крові і купи розірваних тіл — це мобілізувати Ісламську Умму та її озброєні сили, щоб покласти край жорстокості і зарозумілості єврейського утворення і Америки. Сподіватись на внутрішні розбіжності євреїв, розпуск однієї ради і створення іншої, проведення довгострокових виборів або конфлікти між Байденом і Нетаньяху — це ілюзія і омана. Спільнота невірних єдині в діях проти нас, навіть якщо вони сперечаються між собою в деталях.
Газета «Ар-Рая»
Бахір Салех
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Палестина
