З миті розпаду Радянського Союзу у грудні 1991 року Сполучені Штати стали беззаперечним лідером і домінуючою силою на світовій арені.
Президент Джордж Буш, скориставшись атаками 11 вересня 2001 року, вдався до реалізації стратегії по зміцненню панування, об’явивши Іслам новим ворогом і, під приводом боротьбі з тероризмом, почав боротьбу з ним, назвавши це «хрестовим походом» (16 вересня 2001 року). 20 вересня він проголосив американське бачення: «Або ви з нами, або з терористами».
Ця стратегія виявилась надзвичайно витратною, що лягло тягарем на американську економіку, що іще і усугубилось після економічної кризи 2008 року. Це і привело до росту ізоляціоністських настроїв. Так виник принцип «Америка перш за усе» і гасло «Зробимо Америку великою знов»!
Принцип «Америка перш за усе», проголошений Трампом в 2016 році, підкреслював пріоритет американських інтересів, скорочення зовнішньої допомоги і підштовхував інші країни до більшого внеску в міжнародну безпеку.
Внаслідок цього відбулись:
— Помітний зсув від багатобічних у бік двобічних угод з метою укладання угод, безпосередньо вигідних для Сполучених Штатів.
— Відмова від міжнародних угод. Адміністрація Трампа вийшла із восьми міжнародних угод:
1. У січні 2017 року із Транстихоокеанського партнерства, вказуючи на те, що угода завдавала шкоду американським робочим.
2. У червні 2017 року із Паризької угоди. Трамп об’явив про вихід із Паризької кліматичної угоди, посилаючись на її негативний вплив на американську економіку.
3. У жовтні 2017 року із ЮНЕСКО, критикуючи її за упередженість проти Ізраїля.
4. У травні 2018 року із Спільного всеохоплюючого плану дій, відомого як Іранська ядерна угода, відновивши санкції проти Ірану.
5. У червні 2018 року із Ради з прав людини ООН, посилаючись на лицемірство і упередженість проти Ізраїля.
6. У серпні 2019 року із Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності з Росією, звинувачуючи Росію в недотриманні договору.
7. У травні 2020 року із договору по відкритому небу, звинувачуючи Росію в порушеннях.
8. У липні 2020 року із Всесвітньої організації охорони здоров’я, критикуючи її за управління пандемією COVID-19 і припускаєме розслідування проти Китаю. Цей вихід був скасований адміністрацією Байдена.
Торгова політика і митні збори:
— Трамп почав торгові війни, зокрема з Китаєм, наклавши мито на китайські товари для захисту американських галузей промисловості. Цей протекціоністський підхід поширився і на інших торгових партнерів, включаючи Європейський союз і Канаду.
— Трамп передивився Північноамериканську угоду про свобідну торгівлю (НАФТА), що привело до підписанню угоди між Сполученими Штатами, Мексикою і Канадою з метою отримання більш вигідних умов для США.
Міграційна політика:
— Трамп ввів заборону на в’їзд, виправдовуючи це заходами національної безпеки.
— Будівництво прикордонної стіни з Мексикою для запобігання нелегальній імміграції, поряд з введенням жорсткої міграційної політики і скороченням числа приймаємих біженців.
Військова участь і альянси:
— Трамп критикував союзників по НАТО за невиконання зобов’язань по витратам на оборону, що викликало питання про необхідність альянсу і розподіл тягаря.
— Незважаючи на збереження значної військової присутності, Трамп прагнув скоротити участь США в «безкінечних війнах» на Близькому Сході, виводячи війська із Сирії і ведучи переговори з талібами про можливий вихід із Афганістану.
Підтримка і критика:
— Ізоляціоністську політику Трампа підтримували республіканці, стверджуючи, що глобалізація і міжнародні зобов’язання нашкодили американським робочим.
— Ці політики також стикнулись з серйозною критикою з боку внутрішніх і міжнародних гравців, які стверджують, що вони підривають глобальну співпрацю і лідерство США.
Вплив на глобальному рівні:
— Вихід із багатобічних угод і альянсів викликав побоювання щодо ослаблення глобального впливу Сполучених Штатів, оскільки інші держави, такі як Китай і Європейський союз, почали заповнювати вакуум.
Економічні наслідки:
— Торгові війни і митні збори спричинили змішаний вплив на американську економіку: деякі галузі від цього виграли, у той час як інші постраждали, що сприяло підриву довіри до світової економіки.
Продовження і переоцінка при Байдені:
В 2020 році до влади прийшов Джо Байден — ветеран багатьох американських адміністрацій, взявши собі в пару Камалу Харріс, молодого і недосвідченого політика, з метою приваблення голосів меншостей, жінок і прогресивної молоді.
— Адміністрація Байдена скасувала багато чого із ізоляціоністської політики Трампа, повернувшись до Паризької угоди, скасувавши вихід із Всесвітньої організації охорони здоров’я і знов підтвердивши зобов’язання перед НАТО та іншими міжнародними органами.
— Незважаючи на те, що зовнішня політика Байдена була менш ізоляціоністською, усе одно увага приділялась вирішенню внутрішніх наслідків глобалізації і забезпеченню того, щоб міжнародні зобов’язання приносили користь американським робочим і галузям виробництва.
Президент Байден:
— Почав підіймати гострі міжнародні питання, розпалив війну між Росією і Україною, виставив Росію у якості ворога на світовій арені і знов утвердив провідну роль США і нужду в НАТО.
— Викликав роздратування Китаю з питань Тайваню.
— Підсилено прагнув до секуляризації Близького Сходу і нормалізації відносин з єврейським утворенням.
— Прагнув викоренити рештки політичного і воєнізованого Ісламу в регіоні, геноцид в Газі цьому приклад.
— Створював нові альянси на Близькому Сході (арабські країни з Ізраїлем проти Ірану) і намагався створити новий Близький Схід згідно американському баченню.
Вибори 2024 року, які наближаються, погіршення стану Байдена через вік, а також той факт, що Демократична і Республіканська партії відносно міжнародної політики — це дві сторони однієї медалі, привели до неочікуваному внутрішньому розколу в американському суспільстві. Ідеологічна еволюція обох партій, з підсиленням консервативних настроїв серед республіканців і лівим відхиленням серед ліберальних демократів, усугубила ситуацію. Поразка на внутрішньому фронті і вияв ідеологічного лицемірства з питань прав людини і справедливості усугубили розкол всередині Демократичної партії серед значної частини її прибічників.
Також незважаючи на те, що основна стратегія «глибинної держави» полягає у збереженні поточного курсу, погіршення здоров’я розумових здібностей президента Байдена викликало у головних донорів, які надають фінансову підтримку демократам, крайню необхідність у здійсненні змін, що вимусило Байдена об’явити про свій вихід із президентської гонки.
Згода спонсорів Демократичної партії на кандидатуру недосвідченої Камали Харріс є спробою знов долучити втрачені прошарки (молодь, жінок і меншостей), що привело до замішанню серед виборців. Це також зроблено у спробі уникнути втрати демократами контролю над Конгресом. Чи вдасться Камалі Харріс зайняти пост президента, покаже тільки час.
Хоча Сполучені Штати як і раніше залишаються наймогутнішою країною у світі у багато чому, вони стикаються з внутрішніми і зовнішніми кризами, що свідчить про ознаки занепаду імперії і початок скочування в провалля.
Зараз Сполучені Штати рухаються по темному і порочному шляху, наслідки якого важко передбачити. Тому вони проводять люту колоніальну агресивну політику для захисту свого положення та інтересів. Цей похмурий і порочний шлях, а також зміна балансу міжнародних сил представляють собою можливість для Ісламської Умми встати на пряме протистояння з колоніальними силами і представити Іслам як нову світову систему, яке несе милосердя і справедливість.
Ми просимо Аллаха, щоб Ісламська Умма використала усі свої сили для серйозного протистояння колоніалізму, і щоб Аллах надав їй праведного лідера, який приведе її до запровадженню законів Аллаха і встановленню праведного Халіфату за методом пророцтва, який принесе справедливість і позбавить світ від пригноблення.
Газета «Ар-Рая»
Самір Дахша
31.07.2024р.
