В 1950 році при шаху Іран визнав єврейське утворення, проте після революції 1979 року, очолюваної Хомейні, дипломатичні відносини були розірвані, і будівля колишнього посольства єврейського утворення в Тегерані була перетворена на посольство Палестини.
Цей крок був продиктований вимогами мусульманського населення Ірану, яке виступало проти колишніх зв’язків з єврейським утворенням.
Після початку ірансько-іракської війни в 1980 році і взяття американських заручників Іран перервав дипломатичні відносини і з США. Проте з метою забезпечення своїх інтересів Іран таємно купував у єврейського утворення запчастини для американської техніки часів шаха, що, безумовно, відбувалось зі схвалення Сполучених Штатів. В 1986 році скандал «Іран-контрас» розкрив існування таємної угоди з США про поставку озброєнь, запчастин для літаків «Фантом» і тисяч ракет TOW і Hawk. Угода була укладена в Парижі між президентом Ірану Бані-Садром і віце-президентом США Джорджем Бушем-старшим за участю представника єврейської розвідки Арі Бен-Менаши. Ця домовленість допомогла республіканцям Рейгану і Бушу перемогти на виборах, оскільки заручники були звільнені лише після їх перемоги, що позбавило президента Картера народної підтримки на виборах.
З цієї миті Іран почав грати активну роль в регіоні. Зокрема, США допомогли Хомейні скинути шаха і привезли його із Парижу, щоб передати йому управління країною після того, як він зобов’язався слідувати американському політичному курсу. Під час першої сирійської революції 1980-х років Іран надав підтримку режиму Асада, який знаходився під впливом Америки, і вимусив ісламські угрупування в Лівані, такі як рух «Ат-Таухід», капітулювати. Під час другої сирійської революції, яка тривала з 2011 року, Іран направив свої війська і союзників на боротьбу з сирійськими мусульманами, які виступили проти режиму і закликали до створення Халіфату і встановлення законів Шаріату.
Іран сприяв США в окупації Афганістану і Іраку і долучив своїх прибічників до підтримки окупаційних сил. З 2014 року він направив їх на боротьбу з мусульманами, які повстали проти американського впливу та її союзників, а також надав допомогу хусітам, яких підтримали США в захопленні влади в Ємені.
У зв’язку з цим Америка дозволила Ірану розвивати свій військовий потенціал і ядерну програму, щоб використати його як опудало для країн Перської Затоки з метою встановлення контролю над ними і усунення британського впливу. Іран також підтримував своїх прибічників в Бахрейні, у яких були налагоджені зв’язки з Америкою, і розглядав Бахрейн як свою територію. А усю Перську затоку він розглядав як свою сферу впливу, погрожуючи закрити Ормузьку протоку, активно патрулюючи її води, незважаючи на присутність там П’ятого флоту США, який базується в Бахрейні, який не вживав абсолютно ніяких дій проти іранського флоту.
Страх перед Іраном охопив і Йорданію, яка є ключовим оплотом британського впливу в регіоні. Йорданія використовується як плацдарм для операцій в Сирії, а також в Іраку після скинення ставленика Британії, Саддама. Йорданія була одним із головним підбурювачів Саддама до війни проти Ірану з метою скинення режиму Хомейні і повернення шаха до влади. Іран усвідомлює це, проте йому не вдалось утвердити свій вплив в Йорданії.
Йорданія була створена Великобританією як буфер для запобігання нападам на єврейське утворення зі сходу. Це підтвердив міністр іноземних справ Йорданії Айман Сафаді 30 вересня 2024 року, заявивши про готовність країни бути одним із гарантів безпеки єврейського утворення разом з 57 мусульманськими державами. Він зазначив: «Ми не станемо ареною для чиєї-небудь війни», давши зрозуміти, що Йорданія займає нейтральну позицію у відношенні Палестини. Йорданія також брала участь у перехваті іранських ракет, скерованих на єврейське утворення.
В результаті, країни регіону почали побоюватись Ірану, який набув статусу крупної регіональної сили, що не влаштовує єврейське утворення, яке прагне зберегти домінуючу роль в регіоні. Незважаючи на існування між ними таємних угод по боротьбі з режимом Саддама, який прагнув до домінування в регіоні, в 1981 році єврейське утворення за узгодженням з США завдало удару по іранському ядерному реактору.
Стало очевидно, що угрупування, пов’язані з Іраном в регіоні, є інструментами, які підсилюють його регіональний вплив, який врешті решт служить інтересам США. Якщо єврейське утворення нападе на ці угрупування, як це відбувається зараз в Лівані, Іран не відправить своїй війська на їх підтримку, оскільки використовує ці угрупування в своїх інтересах, і через них не почне програшну для себе війну з єврейським утворенням, яке прагне знищити його союзників і ключові об’єкти, особливо ядерні і нафтові установки, а також військові і ракетні заводи. Єврейське утворення планувало напад на Іран за підтримкою Європи іще з 2012 року, але США зірвали ці плани, ввівши жорсткі санкції проти Ірану, щоб приборкати як євреїв, так і європейців.
Єврейське утворення не наважиться вдарити по Ірану без сторонньої підтримки, особливо США. У випадку, якщо країни регіону всерйоз і щиро будуть йому протистояти, воно не наважиться напасти ані на кого із них, в тому числі на Іран, оскільки є занадто боягузливим, щоб піти на такі дії в одиночку.
Іран зі свого боку не наважиться атакувати країни, які співпрацюють з єврейським утворенням, як це видно на прикладі Йорданії, яка двічі перехоплювала іранські ракети. Поруч з Йорданією із єврейським утворенням також співпрацюють ОАЕ, Бахрейн і Азербайджан, який надав свою територію у якості військової бази. Іран підкорився вимогам США не розширяти кордони конфлікту, але якщо б він ослухався і вступив у бій з самого початку і ввів свої війська на північ Палестини із Сирії і Лівану, то опинився б у більш виграшному положенні.
Адміністрація демократів в США виступає проти нападу на Іран, що підтвердилось в телефонній розмові, яка відбулась 9 жовтня 2024 року між Байденом і Нетаньяху, який наполягав на нападі на Іран. Єврейський телеканал «Кан» повідомив, що «між сторонами існує криза довіри, і Америка розчарована політикою «Ізраїля»». Байден, який пишається своєю підтримкою сіонізму, показав себе як слабкий лідер, який не спричинив рішучого тиску на Нетаньяху і навіть запросив міністра оборони єврейського утворення Галанта до Вашингтону для обговорення питання завдання удару по Ірану.
Іран побоюється повернення Трампа, який порівняно з демократами обіцяє іще більшу підтримку єврейському утворенню і погрожує введенням нових санкцій проти Ірану, як це було під час його першого президентського строку. Тоді він визнав Єрусалим і Голанські висоти частиною єврейського утворення, вимусив країни регіону до нормалізації відносин з ним і поклав край проекту «Двох держав» своєю «угодою сторіччя». Якщо Трамп знов прийде до влади, він вимусить Саудівську Аравію та інші країни нормалізувати відносини з євреями.
Усе це оточить Іран, обмежить його регіональні можливості і примусить піти на додаткові поступки, включаючи внутрішні реформи, такі як ослаблення деяких шаріатських законів і обмеження повноважень Корпусу стражів ісламської революції. Це вже можна бачити по позиції нового уряду, очолюваного Масудом Пезешкіаном, який виразив готовність до примирення з США за підтримкою свого віце-президента Мохаммада Джавада Заріфа, відомого своїми зв’язками з Америкою.
Причина поточних проблем Ірану полягає в тому, що він не прийняв конституцію на основі Ісламу, скеровану на об’єднання усіх мусульман без урахування мазхабних і етнічних відмінностей, і не прагне до створення єдиної Ісламської держави, яка не перебуватиме під впливом Америки та її союзників в регіоні.
Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
16.10.2024
