Кожного разу, коли я згадую аль-Ісра і Мірадж, в моїй свідомості спливають настирливі питання: чому нічне піднесення було із аль-Акси, а не із Мекки? Чому наш Пророк ﷺ після Міраджу повернувся до аль-Акси, а тільки після цього до Мекки? Якщо він ﷺ зустрів пророків на небесах під час Міраджу, чому Аллах воскресив їх, і вони помолились разом з ним ﷺ на землі в мечеті аль-Акса, адже цю молитву могли здійснити на небесах?
Той, хто вдумливо вивчає посили цієї великої подорожі і поглиблюється в події найвидатнішої зустрічі в історії — зустрічі, яка пройшла в стінах аль-Акси, що знаходилась під римською окупацією, де зібрались кращі із людей, з ясністю побачить, що ці епізоди переслідували на меті утвердити дві важливі істини:
1. О, Посланець Аллаха, ти — ватажок усіх пророцьких послань, а твоя община — хранителька усіх народів і свідок відносно решти людей.
2. Відповідальність за мечеть аль-Акса лежить на плечах твоєї общини, о, господин посланців.
Тому недивно, що халіфи і полководці прагнули звільнити цю святиню, вписуючи до літопису історії одну перемогу за іншою біля її благословенних стін.
Примітним є те, що більшість цих перемог припали на місяць Раджаб, ніч аль-Ісра і Мірадж була в Раджаб, поход на Табук, коли Посланець Аллаха ﷺ отримав перемогу над римськими військами, які окупували мечеть аль-Акса, також був в Раджаб, і це був його ﷺ останній похід.
Після того, як наш Пророк ﷺ повернувся до свого Господа, ісламські полководці взяли до своїх рук його стяг, виконавши його заповіт, продовжили завоювання Шаму: в Йорданії і Палестині, а потім отримали перемогу над римлянами в битві при Бейсані. Після цього Меч Аллаха Халід ібн Валід і Хранитель общини Абу Убайда вирушили до Дамаску, де отримали перемогу, сповістивши про падіння Іраклія і кінець епохи римської тиранії, що також відбулось у місяці Раджаб 14 року хіджри.
Так дні Раджаба приносили мусульманам благо, приносячи одну перемогу за іншою, сокрушаючи одного тирана за іншим, перейшовши від перемоги над римлянами до битви при Заллакі в Андалусії, при який видатний полководець Юсуф ібн Ташфіна в Раджабі 479 року хіджри зупинив натиск християнських королівств на Піренейському півострові.
З кожною перемогою мусульман історія була осяяна новими іменами лідерів і героїв. Це і є наша сяюча спадщина, де справедливі керівники на чолі з халіфами, навколо яких згуртовувалась Умма, вбачаючи їх своїм щитом, кожен місяць робили переможним. Така єдність між Уммою та її лідерами, а також довіра між правителем і підданими — ось джерело міці, яка відрізняла ісламське військо. За допомогою янголів з волі Аллаха воно досягало неймовірних успіхів, незважаючи на нечисленність і скудне озброєння.
Цей бойовий дух був секретом, який дивував невірних, письменників і істориків, коли вони бачили в ісламській армії те, чого не бачили серед інших народів. Проте поряд з численними перемогами Умма переживала і великі трагедії, удари, які руйнували її силу і єдність: Палестина була окупована після її звільнення, а аль-Андалус втрачений через сторіччя після його завоювання.
Але неймовірна здатність Умми заново відроджуватись дивує як ворогів, так і друзів. Скільки б вороги не думали, що вони остаточно придушили Умму, примусивши її змиритись з їх пригнобленням, вона рушить їх надії, знов пробуджуючись і швидко об’єднуючись навколо лідерів, які відроджують її сили і об’єднують її ряди.
Історія розповідає нам про монголів, їх гніт і жорстокість, але на наступних сторінках історії ми бачимо героїв, які піднялись, а з ними і Умма: мусульмани згуртувались за такими лідерами, як Кутуз і Бейбарс, або за такими султанами, як Абдулхамід та до нього подібними.
Ми знаємо, що мечеть аль-Акса пала під натиском хрестоносців, і десятиріччя окупації примушували ворогів думати, що 90 років вистачить, щоб Умма зажди забула про свою відповідальність за аль-Аксу. Але їх надії рухнули, а великі перемоги Раджаба знов відновились. Тирани того часу питали: «Що трапилось?» І їм був явлений новий Раджаб, нове об’єднання мусульманських рядів під головуванням Салахуддіна, чиї коні пройшлись по землі Хаттіна, отримуючи одну перемогу за іншою, поки не був звільнений Єрусалим. Війська Салахуддіна осадили командуючого гарнізоном хрестоносців Даніеля, після чого воїни Ісламу 27 Раджаба 583 року хіджри (2 жовтня 1187 року) з такбірами звільнили мечеть аль-Акса. Тоді, після 90 років окупації, була здійснена перша п’ятнична молитва в Куполі Скелі під головуванням командуючого мусульманської армії.
Це те, що відрізняє їх час від нашого, відрізняє їх переможний Раджаб від нашого, який супроводжується окупацією наших земель. Сьогодні Умма терпить одне потрясіння за іншим: на неї обрушуються війни, її осаджають, і немає Салахуддіна, який міг би дати відсіч, і немає подібного Юсуфу ібн Ташфіну, щоб відповісти на волання пригноблених, і немає Султана мусульман, без якого усі місяці однаково проходять у пригнобленні!
Аллах приписав Уммі, чий Пророк ﷺ очолив в молитві решту Посланців (мир їм), бути лідером і заборонив їй бути приниженою і залежною:
وَلَا تَهِنُوا وَلَا تَحْزَنُوا وَأَنْتُمُ الْأَعْلَوْنَ إِنْ كُنْتُمْ مُؤْمِنِينَ
«Не слабшайте і не сумуйте, у той час як ви будете на висоті, якщо ви дійсно є віруючими» (3:139).
Раджаб протягом усієї історії був місяцем благословень і світла для Ісламської Умми. Його благо почалось з першою хіджрою мусульман до Ефіопії на п’ятому році пророцтва, що принесло їм спокій і безпеку після страху і переслідувань. Але ця благодать припинилась того трагічного дня — 28 Раджаба 1342 року хіджри, коли було проголошено падіння Ісламського Халіфату і почалась ера деспотизму, в якій мусульмани ані дня не прожили в спокої, славі і безпеці.
Сьогодні наші країни і Умма в очікуванні нового, благословенного Раджаба, який прийде зі старанністю мудрих проповідників, які прагнуть вдихнути нове життя в нашу благословенну Умму, чий потужний голос Ісламу неможливо придушити ніякими бомбардуваннями. Не вистачає лише тих, хто відгукнеться на нього, таких як Умар, Асад і Саад ібн Муаз. Коли свідома ісламська громадська думка об’єднається з підтримкою сильних і набожних людей, з волі Аллаха це неодмінно приведе до народження праведного керівництва — Халіфату за методом пророцтва, який осяє світ світлом і справедливістю, наповнить дні честю і гідністю і поверне на сторінки нашої історії перемоги і велич.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Суфі
15.01.2025
