Одна із найбільш смертоносних думок для націй і народів — це очікування перемоги і рятівника, очікування, яке не веде до змін. Ця думка притупляє відчуття, і народ втрачає почуття лиха, яке спіткало його, отримуючи таким чином, удар за ударом.
Він нічого не вживає у відповідь, оскільки сподівається тільки на появу рятівника. І ця надія паралізує народ і сіє в ньому пасивність, бо люди думають, що зміни будуть відбуватись не завдяки їх зусиллям і діям, а завдяки тому, кого вони очікують. Однієї цієї думки досить. Щоб вбити будь-які спроби змін так, щоб люди навіть думати не будуть про це. Це дозволяє супротивнику реалізовувати свої плани, плести змови проти народу і захоплювати його багатства і можливості. При цьому не знайдеться нікого, хто б стримав супротивника або встав на його шляху, тому що ця думка зупинила людей від дій, приспала їх порожніми надіями і привчила до очікування. І коли реалізація одного плану припиняється, ворог знаходить і застосовує інший.
Ісламська Умма повинна перестати шукати відповідь на питання «Коли прийде перемога?», оскільки перемога — не в її руках, а в руках Аллаха,і Він дає її тому, хто на це заслуговує. Замість цього треба задатись питанням: які кроки треба вжити для набуття перемоги? Відповідь на це питання визначить низку дій, наказаних Аллахом для досягнення перемоги. Тоді люди і почнуть просуватись до змін своїми силами, покладаючись тільки на Аллаха.
Огляд новин Газета «Ар-Рая»
05.05.2021
