Ідея поступовості

Прихильники цієї ідеї  беруть за підґрунтя ідею неможливості повного виконання Ісламу в житті. Або стверджують, що сучасні умови не відповідають тому, щоб Іслам можна було виконувати. Або кажуть, що думка міжнародної спільноти не сприймає реалізацію ісламського законодавства. Або тому, що країни-велетні не залишають нам можливості для виконання Ісламу. Або наводять у довід багато інших надуманих виправдань, які суперечать Шаріату, слідування за якими можна розцінити як підкорення Заходу і неслухняність в адресу Всевишнього Аллаха.

У заяві про ідею поступовості міститься суперечність самій суті Ісламу, природі Корану, і життєвому шляху Пророка Аллаха ﷺ у донесенні їм Ісламу та заклику до нього. Це суперечить у тому числі і тому, чого дотримувалися праведні Халіфи і славетні праведні пращури, у відношенні праведності  яких засвідчив сам Посланець Аллаха ﷺ.

Що стосується суперечності цієї ідеї суті Ісламу. Природа Ісламу така, що перше, що будується на вірі у Всевишнього Аллаха – це визнання, що лише Він є Творцем та Керівником, тобто лише Він має здатність створювати та виносити рішення. До одних із вимог у цій вірі для мусульманина, відноситься положення, що він як людина не має права і можливості вигадувати для себе систему законів і претендувати на її правильність. Ґрунтуючись  на цьому, мусульманин, коли виносить рішення, не повинен виходити за кордони підкорення своєму Господу. Всевишній Аллах каже (у перекладі змісту):  

فَلَا وَرَبِّكَ لَا يُؤْمِنُونَ حَتَّىٰ يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ ثُمَّ لَا يَجِدُوا فِي

 «Але ні – клянуся твоїм Господом! – вони не увірують, доки не виберуть тебе суддею у всьому тому, що заплутано між ними» (4:65). 

І коли над ним виносять рішення, він також не виходить за вищезгадані кордони, адже Всевишній Аллах каже ( у перекладі змісту):

أَلَمْ تَرَ إِلَى الَّذِينَ يَزْعُمُونَ أَنَّهُمْ آمَنُوا بِمَا أُنزِلَ إِلَيْكَ وَمَا أُنزِلَ مِن قَبْلِكَ يُرِيدُونَ أَن يَتَحَاكَمُوا إِلَى الطَّاغُوتِ وَقَدْ أُمِرُوا أَن يَكْفُرُو

 «Невже ти не бачив тих, які заявляють, що вони увірували у ниспослане тобі і у ниспослане до тебе, але хочуть звертатися на суд то тагуту, хоча їм наказано не вірувати у нього?» (4:60).

Ось чому для мусульманина недопустимо у найменшій формі виходити за кордони  даного принципу, який знаходиться між вірою та підкоренням. Особливо після того, як Іслам був остаточно ниспосланий, і мусульманин став нести відповідальність за нього, чи стосується це самої віри, або прихильності до неї, її виконанні у життя, або заклику до неї…

Що стосується суперечності даної ідеї суті Корану. Коран велів мусульманам щиро слідувати тому, чому слідував Пророк Мухаммад ﷺ та ті, хто оточував його із числа мухаджирів і ансарів. Всевишній Аллах каже ( у перекладі змісту):

وَالسَّابِقُونَ الْأَوَّلُونَ مِنَ الْمُهَاجِرِينَ وَالْأَنصَارِ وَالَّذِينَ اتَّبَعُوهُم بِإِحْسَانٍ رَّضِيَ اللَّهُ

 «Аллах вдоволений першими із мухаджирів та ансарів, які випередили інших, і тими, які послідували чітко за ними. Вони також задоволені Аллахом» (9:100). 

Коран велів мусульманам виносити рішення на основі Ісламу, всього Ісламу, і виніс попередження тим, хто залишає деякі положення Ісламу, якщо навіть і одне. Всевишній Аллах каже ( у перекладі змісту):

وَأَنِ احْكُم بَيْنَهُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ وَلَا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ وَاحْذَرْهُمْ أَن يَفْتِنُوكَ عَن بَعْضِ مَا أَنزَلَ اللَّهُ إِلَيْكَ

« «Суди між ними згідно з тим, що ниспослав Аллах, не потакай їх бажанням та стережися їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах» (5:49). 

Коран велів мусульманам слідувати тому, чому слідував Пророк ﷺ у справі заклику. Всевишній Аллах каже ( у перекладі змісту):

قُلْ هَٰذِهِ سَبِيلِي أَدْعُو إِلَى اللَّهِ ۚ عَلَىٰ بَصِيرَةٍ أَنَا وَمَنِ اتَّبَعَنِ

 «Скажи: Такий мій шлях. Я і мої послідовники закликаємо до Аллаха згідно з переконанням» (12:108). 

Що ж стосується суперечності даної ідеї життєвому шляху Пророка Аллаха ﷺ у справі виконання Ісламу і донесення його до всього людства, то Пророк ﷺ сказав наступне: «Той, хто вчинить дію, яку ми не звеліли, буде відкинута», (аль-Бухарі, Муслім). Саме життя Пророка ﷺ у справі виконання Ісламу, у його розповсюдженні і заклику до нього, відповідала даній направленості, що у свою чергу зобов’язав Іслам. У часи заклику до Ісламу Пророк ﷺ пройшов через дуже напружені та важкі ситуації і це не зламало його. Йому робили дуже привабливі пропозиції, на які він не відповідав. Невірні мріяли, щоб Пророк ﷺ відійшов від справи заклику, але він відкинув усе у категоричній формі.

Знаходячись у дуже важкому становищі і потребуючи допомоги, він відповів делегації Бану Амір ібн Саъсаъ, коли вони запропонували йому допомогу, але за умови, що після нього, справа правління перейде до них в руки: «Рішення належить Аллаху, і він кладе його до тих рук, до яких забажає». Таким чином він ﷺ не поступився та не став підлещуватися. Навпаки, він ﷺ відкинув гроші та привілеї, навіть владу взамін закону Ісламу. Потім він ﷺ не будував взаємовідносини з країнами, які завойовував на взаємних умовах, і нічого, окрім Ісламу, не виконував у життя. Він відмовив деяким із них у проханні залишити їм ідола, щоб вони продовжували поклонятися йому. Він відмовився звільняти від обов’язку робити намаз навіть одну людину…

Що ж стосується суперечності даної ідеї шляху праведних халіфів, за який наш пророк ﷺ звелів чіплятися корінними зубами, і тому, чому слідували праведні пращури, що славилися благоденством, то усе їх життя складалося із Джихаду, завоювання країн та впровадження релігії Аллаха в маси людей. Коли вони завойовували території, то одразу ж в усій повноті виконували Іслам. Вони не допускали, щоб населення іще на протязі місяця або року продовжувало розпивати спиртне, більше того, навіть години не давали часу. Фард виконувався миттєво, харам зупинявся у той же час. Виконувалася система покарань. Закони реалізовувались без будь якої поступовості або «часу на поступки»!

Шановні мусульмани: Захід був приголомшений народними революціями в мусульманських країнах, а іще у більшому степені він був спантеличений полум’яними настроями серед мусульманської спільноти, яка проголошувала про правління Шаріатом Аллаха. Вони були приголомшені нескінченним рухом, який почався із мечетей, такбірами мусульман, які чулися на небесах. Це змусило Захід відчувати страх, саме від приходу Ісламу до влади затряслися у нього піджилки. Адже він добре знає те, що несе для них загибель.

Вищесказане змушує Західний світ докладати невимовних зусиль, щоб перешкодити процесам, що відбуваються, при цьому він застосовує на очах у мусульман брудні та витончені заходи. Одним із таких витончених заходів є ідея поступовості, в чому криється глибока помилка. Ця ідея дозволяє її володарю залишати будь-який закон або його суперечність…Керуючись даною ідеєю легко крок за кроком відмовлятися від норм Ісламу, більш того даний процес відбувається у дуже короткий час! А ті, хто сприяє цьому, ті хто нарікають себе поміркованими ісламістами, проковтнувши ідею поступовості,  також заблукали, тому що у цьому вони знаходять для себе виправдання перед спільнотою, яка обрала їх на виборах.

Якщо б люди запитали у них, чому ви не виконуєте Іслам, адже ми вас обрали заради цього? То вони відповідають їм, що ми будемо виконувати його, але поступово, не одразу, дайте нам на це час! Тим самим вони вважають, що знайшли для себе вихід із положення, у той час як лише вийшовши із забороненого стану при відсутності виконання Ісламу, вони впали в інший харам, кажучи про ідею поступовості!!

Революції, що відбуваються, поряд із тим, що виявили ненависне відношення Заходу, на чолі якого стоїть Америка, до Ісламу та мусульман, вони також розкрили так званих «поміркованих мусульман», які, потрапивши до кабінетів влади, виявили себе небажанням виконання законів Ісламу, у чому зобов’язав мусульман Всевишній Аллах. Буде доречніше сказати, що вони не здатні виконати закони Ісламу, тому що на протязі всього свого життя вони не підготовлювали себе до цього. Так, кажучи про форму правління в Ісламі, держапаратах, економіці, соціальній сфері, політиці, системі освіти, зовнішній політиці – цього нічого вони ніколи не знали. Тому вони потрапили в оману, прийнявши ідею поступовості, якою вирішили обдурювати людей, але при цьому обдурюють лише себе…

На Умму, яка вже усвідомила, що являють собою подібні особи, кладеться обов’язок  сприйняти ту групу, яка має метод усвідомлення правильного Ісламу і має розуміння тих законів Шаріату, які пов’язані із правлінням, також має політичний досвід у своїй діяльності, у яку входить прослідковування політичних подій і обізнаність в області міжнародної політики з розкриттям її реальності. А також знання ідей та задумів невірного Заходу з їх спростуванням. Також ця група повинна мати проект конституції, який вона підготувала і ретельно переглянула, до того як у неї з’явиться   можливість встановити той самий вид правління, оснований на тому, що ниспослав Аллах, шляхом відновлення державності – праведного Халіфату. Ця група і є Хізб-ут-Тахрір. 

О мусульмани Сирії, і у решті ісламського світу:

Хізб-ут-Тахрір закликає до мусульман, щоб вони поставили перед собою одну - єдину мету -  вдоволення свого Господа та встановлення Його Шаріату. Хізб попереджує мусульман, особливо щирих із їх числа, не потрапити до засідки гасел невірного Заходу, одним із яких є заклик до ідеї поступовості. Хізб відкрито заявляє населенню Сирії, і тим, хто з ними солідарний із числа мусульман, що він в змозі, відчуваючи на собі відповідальність та аманат, за підтримки Аллаха, очолити Умму на даному етапі розвитку подій і повести її, керуючись правильним методом Ісламу у розумінні та виконанні, заклику та розповсюдженню Ісламу. Хізб покладає відповідальність перед Всевишнім Аллахом на кожного щирого мусульманина, який відсторонюючись від вищезгаданого заклику, тим самим погоджується із тим, що він сприяє Заходу і живе згідно із західними устоями у розумінні їм Ісламу і залишає правильне розуміння та тих, хто за ним стоїть.

Хізб-ут-Тахрір був і залишається, с дозволу Всевишнього Аллаха, в авангарді заклику до праведного Халіфату і прагне стати володарем обіцянки Пророка Аллаха ﷺ в його словах, переданих достовірним шляхом від Ахмада: «Потім настане Халіфат за методом пророкування», після цього деспотичного правління, занепадом якого ми є безпосередніми свідками. Хізб закликає мусульман вступити до його рядів, спільно несучи цей благородний заклик, заклик до істини, який стане запорукою правильного розвитку і поверне Умму у якості кращої спільноти, виведеної серед людей, як цього і побажав для неї Всевишній Аллах, сповістивши у благородному Писанні (у перекладі змісту):

كُنتُمْ خَيْرَ أُمَّةٍ أُخْرِجَتْ لِلنَّاسِ تَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَتَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنكَرِ وَتُؤْمِنُونَ بِاللَّهِ

« «Ви є кращою із общин, яка з’явилася  на благо людства, велячи чинити схвалюване, утримуючи від негожого і віруючи в Аллаха» (3:110).

Хізб ут-Тахрір Сирія                                        
29 Раджаб 1433 р.х.
19.06.2012