Хізб ут-Тахрір/вілаят Пакистан видав публічний погляд на політику у відношенні підвищення цін, яка завдала збитків населенню, зокрема за останнє десятиріччя, у якому правили режим Мушаррафа і Азіза, а сьогодні править режим Каяні та Зардарі.
А) Преамбула: Сильне і постійне підвищення цін виходить з постійно знецінюваної валюти, адже вона не заснована на золоті та сріблі.
Подібно до інших валют як долар, фунт та франк, раніше рупія підкріплювалася реальним матеріальним багатством у вигляді дорогоцінних металів. У випадку з доларом це було золото, а з рупією – срібло. Така система стабілізувала цінність грошової одиниці, будь-то всередині країни або за її межами у міжнародній торгівлі. Доказом цьому є те, що середня вартість золота у 1910р. практично дорівнювала ціні у 1890р. Сьогодні у світі достатньо золота і срібла, щоб підтримувати реальну економіку, а також такі транзакції як купівля і продаж продуктів харчування, одягу, житла, коштовностей, технологічного обладнання, технологій тощо.
Однак у силу виконання капіталізму, попит на створення грошей перевищив пропозицію золота і срібла. Держави відмовилися від стандарту коштовних металів таким чином, що валюти стали спиратися лише на владу країни, дозволивши тим самим друкувати усе більше і більше грошей, без будь-якого забезпечення золотом і сріблом таким чином, що кожна знов надрукована купюра мала цінність меншу, ніж попередня. Однак гроші використовуються для купівлі предметів споживання і послуг, а отже гроші втрачають свою цінність, якщо зовсім втрачають її. Виникала потреба у великих грошах для купівлі товарів і тому ціни на товари і послуги почали зростати. Постійний ріст став невід’ємною частиною системи настільки, що інфляція є повсюдним мірилом швидкості зростання цін. Тому раніше до британської окупації рупія оцінювалася у 11 грамів срібла, а сьогодні, через 200 років під володарюванням капіталістичної системи вона оцінюється у 1/900 граму срібла. До початку війни Америки проти мусульман Афганістану і Іраку один долар США можна було купити за 30,97 рупій. Після, у часи правління Мушаррафа і Азіза 15 серпня 2008р. ціна долара зросла до 76,9 рупій за найвищої інфляції у Пакистані за останні 30 років. А зараз, у січні 2013р. у володарюванні режиму Каяні і Зардарі необхідно 98 рупій, щоб купити один долар США.
З кожним роком рупія знецінюється і на неї можна купити усе менше товару на тлі зростаючих цін до такого ступеню, що купівля м’яса недоступна для більшості, фрукти є розкішшю, а купівля овочів виливається у великі витрати. Сьогодні цінність рупії менше цінності, яку мала пайса (1/100 рупії) декілька десятків років назад. Не дивлячись на брехливі обнадійливі заяви уряду, рупія навпаки послідовно падає, приводячи до сильного підвищення цін. У відповідь держава лише продовжує друкувати іще більше і більше грошей, не замислюючись про страшні наслідки, старанно викопуючи могилу валюті, яка складає кровоносну систему економіці.
Б) Політичні міркування: Усунення причин, що ведуть до потреби у друкуванні грошей, лежить у забезпеченні валюти золотом і сріблом.
Б1) Інфляція є прямим наслідком процентних позик. Капіталізм узаконив відсоткові маніпуляції з метою контролю економіки. Приватні банки використовують гроші вкладників і самі вкладають їх у державні банки Пакистану на спеціальні рахунки для отримання високих ставок по відсоткам. Історично, між 1992 і 2013р. середній відсоток складав 12.75%, адже державний банк не має додаткових грошей, щоб сплатити відсотки приватним банкам, він «створює гроші» друкуючи їх. Приватні банки після отримують гроші у вигляді відсотків від державного банку і використовують їх для виплати по вкладам за трохи меншим відсотком. Різниця у відсотку складає прибуток банку. Отже замість того, щоб зменшити інфляцію, відсоток сам по собі є його причиною, адже він спонукає до друкування додаткових грошей, що веде до їх знецінення. Якщо б банки не були приватними, то вони не мали б потреби розглядати позики як форму «бізнесу» і шукати у цих позиках прибуток за допомогою процентів. Отже в капіталістичному банкінгу, у той час як маленький прошарок суспільства отримує безмірний зиск, більша частина у постійній економічній розрусі знемагає від потрясінь відсоткових позик, зменшення витрат, девальвації рупії, підвищення цін, закриття бізнесу і безробіття.
Б2) Концепція капіталізму про баланс в економіці через девальвацію рупії також веде до інфляції. Будучи імпортуючою державою зі слабкою промисловою базою, капіталістичний уряд Пакистану слідкує за девальвацією рупії, слідуючи за директивами МВФ. Було заявлено, що це робиться у першу чергу, щоб приборкати баланс у торгівлі. У межах цього держава перешкоджає імпорту і сприяє експорту місцевих товарів. Однак девальвуючи рупію, уряд Пакистану збільшує вартість виробничих затрат, що веде до банкротства у сільськогосподарському, текстильному та інших секторах, які і без цього знемагали від політики високих відсоткових ставок. Виходячи з цього, висока вартість запозичення поряд зі збільшенням виробничих затрат привели до того, що багато виробництв і компаній стали нездатними конкурувати на міжнародному ринку. Будучи нездатними знайти покупців для своїх дорогих товарів, ключові позиції експорту зменшилися і платіжний баланс Пакистану погіршився. Це у наслідку супроводжувалося постійним імпортом продуктів харчування.
Не дивлячись на те, що Пакистан є четвертою сільськогосподарською економікою у світі, країна є імпортером продуктів харчування. Це означає, що Пакистан вимушений сплачувати більше (в силу девальвації) за імпорт продуктів харчування, що призводить до помітного росту цін на продукти харчування. За останні роки ріст цін на продукти харчування погіршився в силу зменшення цінності долара і прив’язування вартості рупії до нього. З метою приховування провалу політики девальвації, пакистанський уряд усе більше спирається на грошові переклади своїх громадян, що працюють за кордоном і на експорт місцевих основних продуктів харчування для підтримки платіжного балансу Пакистану. Останнє зокрема дуже погано позначається на населенні Пакистану, адже у відчаї отримати іноземну валюту і поправити платіжний баланс, уряд Пакистану експортує первинні продукти харчування, такі як рис і пшениця, що призводить до дефіциту цих товарів у внутрішньому ринку. Окрім того, важкою працею отримана іноземна валюта не реінвестується у вітчизняну економіку, а повертається назад у вигляді виплат з обслуговування кредиту, що лише зміцнює економіки інших країн. Внаслідок цього пакистанський уряд вимушений позичати гроші у міжнародних інститутів виправлення нестачі у платіжному балансі, що лише поглиблює проблему. Нові позики надаються лише під відсоток таким чином, що Пакистан подібно до більшості «країн, що розвиваються» виплатили відсотки, які перевищують суму початкової позики і фактично ніколи не отримали можливість «розвиватися», адже ці позики надаються з такими умовами, які душать економіку, що знемагає від відсотків, девальвації валюти, так само як від кайданів, у які закуті сільське господарство і промисловий ріст.
Б3) Землі мусульман, у яких можливе відновлення Халіфату, утримують багато покладів золота і срібла, подібно до родовищ Сандаї і Реко Дік у Пакистані. Уммі належать величезні ресурси, яких вкрай потребують інші країни, такі як нафта, газ, вугілля, мінерали і сільськогосподарські продукти, які можуть бути використані для обміну на золото і срібло. Банки в ісламському світі володіють запасами міжнародної валюти, подібно до долара, євро і фунтів, які також можуть бути використані для обміну. Мусульманські землі самодостатні у плані основних споживацьких товарів, тому реальна економіка стабільна і стійка до маніпуляцій і спекуляції, необхідно лише скасували паразитуючу економіку.
В. Вимагання законів Шаріату: Відданість справі відновлення золотого і срібного стандарту.
В1. Іслам зобов’язав, щоб валюта держави підкріплювалася коштовними металами, тим самим усунувши головну причину інфляції. Посланець Аллаха ﷺ наказав мусульманами чеканити золоті динари, вагою 4,25гр. і срібні дирхами, вагою 2,975гр. у якості валюти держави. Саме тому громадяни Халіфату насолоджувалися стабільними цінами на протязі тисяч років. Сьогодні Халіфат задіє обмін товарів, таких як мідь, обмін іноземної валюти на золото і срібло, і буде піклуватися про баланс золота і срібла у міжнародній торгівлі, не дивлячись на те, що ісламський світ самодостатній у більшості товарів. Окрім того, відновлення позицій золота і срібла у міжнародній торгівлі усуне несправедливість того, що Америка встановила долар основою у міжнародній торгівлі.
Хізб ут-Тахрір прийняв у своїй книзі «Введення в конституцію» статтю наступного змісту: «Стаття 166: Держава випускає свої незалежні гроші, які недопустимо зв’язувати ані с жодною іноземною валютою». А також статтю 167: «Стаття 167: Валюта держави повинна бути забезпечена золотим або срібним запасом, незалежно від того, випускається вона в монетах чи ні. Усі інші види валюти заборонені. Можуть бути випущені інші грошові знаки взамін золота і срібла за умови, що у скарбниці держави наявне золото і срібло, що дорівнює цим грошам. Так , наприклад, держава може чеканити монети від свого ім’я з міді, бронзи або випустити паперові банкноти тощо, якщо монети і банкноти у повній мірі забезпечуються золотом і сріблом». А також статтю 168: «Стаття 168: Дозволяється обмін між державною валютою і валютами інших держав, як і обмін між своєю валютою».
В2. Байт уль-Мал у Халіфаті є фінансовим інститутом, закликаним підтримувати ріст реальної економіки, включаючи розвиток сільського господарства і промисловості. Цей інститут не є паразитом, який отримує прибуток за допомогою лихварства, подібно до сучасних приватних банків, що породжує постійну потребу у збільшенні грошового забезпечення і втрату цінності валюти, з наступним підвищенням цін. Його головною задачею буде розвиток енергійної і потужної економіки, за допомогою безвідсоткових позик для стимулювання сільськогосподарського і промислового сектору.
Хізб ут-Тахрір прийняв у своїй книзі «Введення в конституцію» статтю наступного змісту:
«Стаття 169. Категорично забороняється відкривати банки. Єдиним банком є державний банк. Будь-які операції, засновані на лихварстві, заборонені».
В3. Замість того, щоб зруйнувавши економіку, звертатися покірно за додатковими позиками, Халіфат, встановлений у Пакистані на міцній основі, підніме глобальний заклик до усунення несправедливих колоніальних, обтяжених умовами позик Заходу. Саме ця несправедлива система не дає країнам встати на ноги, з причини задушливих умов, з причини того, що їх економіки стікають кров’ю через виплату відсотків, які у декілька разів перевищують початкові позики.
Хізб ут-Тахрір прийняв у своїй книзі «Введення в конституцію» статтю наступного змісту:
«Стаття 165. Доведено, що використання іноземних фондів для розвитку країни є методом розширення впливу невіруючих над країною, що само по собі є забороненим».
Довідка: Для докладних доказів із Корану та Сунни звертайтеся до книги Хізб ут-Тахрір «Введення у конституцію» (ст.ст. 165,166,167,168,169).
Г. Стратегія: Просування ідеї Халіфату як економічної моделі для усього світу.
Г1. Зміцнення і стабілізація валюти, за допомогою забезпечення її реальним багатством – золотом і сріблом, раз і назавжди приведе до припинення повсюдної інфляції, яка калічить родини, індустрію і сільське господарство.
Г2. Припинення бізнесу приватних банків, основаних на лихварстві і повторне впровадження безвідсоткового державного банкінгу, який стане паливом для енергійної економіки, направленої творчим і підтримуючим фінансуванням сільськогосподарського і промислового секторів.
Г3. Повсюдна праця з викоренення колоніальних позик і прикріплених до них умов, які перетворили найбільш ресурсномісткі нації світу у жебрацькі держави.
Для переходу до прес-релізу натисніть на це посилання
Хізб ут-Тахрір/вілаят Пакистан видає публічний погляд на політику у відношенні інфляції.
Лише Халіфат усуне загрозу вічно зростаючої інфляції.
Хізб ут-Тахрір
Вілаят Пакистан
1 Рабі ус-Сані 1434 р.х.
11.02.2013
