بسم الله الرحمن الرحيم
Новина: 26.10.14 р. Financial Times оприлюднила статтю «Polls signal Ukraine’s westward shift».
Видання вказує, що після нинішніх виборів, які відбулися в останню неділю жовтня парламент України вперше буде складатися здебільшого з проєвропейських партій, а попередні результати виборів в Україні які оприлюднили екзіт-поли, свідчать про те, що Україна закріпила свій вихід з-під впливу Росії і повернулася у бік Євросоюзу.
Коментар: Політична криза, яка почалася у кінці осені 2013 р. в Україні триває досі. Якщо ви станете досліджувати події, що відбуваються у даній країні на протязі року, побачите що корінна причина даної кризи не полягає у питанні вибору між євроінтеграцією та зближенням з Росією, як це може здатися на перший погляд.
Україна є державою, яка у даній кризі стала об’єктом міжнародної боротьби, тобто ареною боротьби між Європою, Америкою та Росією.
І це не дивлячись на те, що Україна як держава володіє величезним потенціалом, реалізувавши який вона може бути суб’єктом, а не об’єктом міжнародних відносин.
Так, територія України складає 603 549 км², що відповідає першому місцю серед країн, які цілком знаходяться в Європі. Вона посідає сьоме місце серед країн Європи за чисельністю населення (приблизно 43 мільйони осіб), має зручне геополітичне розташування з виходом до Чорного моря. Також ця країна володіє величезним науковим потенціалом, що дістався їй від СРСР, який був одним з лідерів наукової думки на протязі кількох десятків років. З переваг також слід згадати величезний промисловий та сільськогосподарський потенціали, а також наявність значної кількості корисних копалин.
Таким чином, Україна як держава, що володіє чисельним населенням, родючими землями, природними ресурсами, науковим потенціалом, зручним геополітичним положенням, може проводити незалежну політику. Однак цьому перешкоджає ідеологічний вакуум, що утворився після розвалу СРСР і як наслідок відсутність належної політичної еліти.
Відсутність в України ідеології веде до того, що на протязі більше 20 років незалежності країна вимушена вилаштовувати свою зовнішню (а часто і внутрішню) політику, у залежності від вимог великих держав. Нинішня криза, початок якій був закладений у 2004 р., є наслідком даної політики.
У наслідку цього, на протязі усього існування незалежної України її правлячий клас намагався балансувати між інтересами інших наддержав, що природно не могло бути успішним у довгостроковій перспективі, оскільки це передбачає постійний торг та компроміси у відношенні до тієї чи іншої наддержави, що не дозволяє належним чином вибудовувати державну структуру, промисловість та обороноспроможність держави.
Нинішні вибори та перемога на них проєвропейських сил тільки черговий виток у даній затяжній та довгостроковій кризі. Боротьба великих держав за багатий потенціал України триватиме, іноді загострюючись, іноді загасаючи, оскільки у найближчій перспективі не очікується поява політичної еліти, яка займатиметься побудуванням самодостатньої економіки та незалежної зовнішньої політики.
У завершення, слід зазначити, що навіть якщо Україна повністю схилиться у бік тієї чи іншої наддержави, не слід сподіватися на процвітання даної країни.
Що ж стосується євразійського проекту, у який Україну старанно намагається втягнути Росія, то він сам по собі не є самодостатньою ідеєю, а копіює європейські цінності капіталізму з певними правками під російським гаслом так званої «суверенної демократії».
Що стосується європейської та євроатлантичної інтеграції, на яких наполягають Європа та Америка відповідно, слід відзначити, що дані проекти відчувають серйозні проблеми та труднощі у самій Європі. Капіталізм з його ліберальною світською системою цінностей не у змозі у своїй власній колисці вирішити такі проблеми як об’єднання різних європейських народів, демографічна проблема, глибока економічна криза, розповсюдження ксенофобських та ісламофобських настроїв у Європі і провал широко розрекламованої ідеї мультикультурності.
Порятунок всього людства, а не лише народу України, від кризи вигаданих людиною цінностей і систем можливий лише шляхом відмови від них і звернення до божественного керівництва, реалізованого у вигляді державного інституту – Другий Праведний Халіфат за методом пророкування.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Голова Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Україні
Фазил Амзаєв
6 Мухаррам 1436 р.х.
30/10/2014
