Новина: Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган прийняв міністра оборони Росії Сергія Шойгу.
Зустріч відбулась у резиденції Тарабье за закритими дверима , на зустрічі також були присутні:начальник Генерального штабу генерал Хулусі Акар,заступник голови міністерства торгівлі та промисловості Хакан Фідан та прес-секретар президента Туреччини Ібрагім Калин.
Коментар: Починаючи з перших місяців сирійської революції, коли іще мілітаризація революції не була почата і не були утворені повстанські угрупування, режим Асада почав використовувати танки та артилерію проти повсталого сирійського народу. Група сирійців, які проживають у Туреччині, організувала зустріч з тодішнім головою МЗС Туреччини Ахмедом Давутоглу та почала вимагати допомогу, але він відправив їх геть зі словами: «Якщо ви не створите раду (радний орган — прим. ред.), то ані ми ані світ не визнаємо вас». Після цього було закладено підґрунтя цієї світської демократичної ради , у подальшому в Анталії та Стамбулі були проведені конференції, при цьому сама рада складалась із сирійців, які проживають за межами Сирії. Потім з подачі США ця рада переросла у коаліцію зі штаб-квартирою у столиці Катара, і тодішній держсекретар США Клінтон висловилась про те, що ця коаліція не має впливу на сирійській арені.
З іншого боку, Анкара співпрацювала з Америкою у військових , політичній та розвідувальних сферах. Туреччина взяла участь у союзі хрестоносців, очолюваному США, відкрила баз для сил союзників та надала транзитний коридор іноземним силам. Туреччина підтримала Астанинску та Женевську конференції, де плелись підступи проти народу Сирії. Вона також зіграла ключову роль у падінні Алеппо, рятуючи від провалу режим Асада, Росію, Іран та проіранських бойовиків. Політика Туреччини у Сирії рухається у межах міжнародної (читай: американської) політики, проте роль Туреччини вигладає так, нібито вона стоїть на стороні сирійського народу проти режиму. Анкара використовує цей чутливий інструмент тільки тоді, коли це необхідно, знаходячись на стороні біженців та «поміркованих» угрупувань у своїй країні. Учора вона використала це в Алеппо, а завтра — в Ідлібі.
Проте вже сьогодні Туреччина не відчуває потреби у тому, щоб приховувати своє зрадництво; її сьогоднішні слова суперечать учорашнім. Вона вважає співпрацю зі вбивцями сирійського народу — Америкою, Росією та Іраном — дипломатичним успіхом. Тільки вчора, коли була розкритикована політика Іран та США, Ердоган говорив: «Що робить Росія у Сирії?». А сьогодні прес-секретар президента Туреччини Ібрагім Калин заявив: «Скоріше усього, найбільш значущою наша присутність буде у провінції Ідліб, де також будуть російські війська; у районі Дамаску будуть переважно війська Росії та Ірану. Окрім того, розробляється механізм, за яким на півдні країни у провінції Даръа будуть задіяні американські та йорданські сили , і навіть поступила пропозиція з боку Росії про те, що Киргизія та Казахстан також можуть відправити у Сирію свої війська». Америка використовує ці країни як троянського коня, де вони роблять брудну роботу за неї. Туреччина ж співпрацює з США та Росією, які відкрито підтримують угрупування, з якими воює Анкара.
І дійсно, 2 липня 2017 президент Туреччини зустрівся з міністром оборони Росії Шойгу. За словами ЗМІ , темами розмов були: положення у Сирії, переговори в Астані та деескалація у Сирії. Ані для кого не секрет, що єдиною темою розмови був Ідліб, і обговорення даної теми йшли у межах рішення, прийнятого в Астані, а саме — розташування російських та турецьких військ в Ідлібі. Зараз сторони детально обговорили дане рішення . Як відомо, Туреччина , при підтримці Вільної сирійської армії (ВСА), 24 серпня 2016 р. почала операцію «Щит Євфрату» в Джалабрусі, Ель-Бабі і на півночі Сирії під приводом війни з «ІДІЛ». Туреччина вивела сирійські помірковані опозиційні угрупування із Алеппо, послабивши місто, що привело до його падіння. А зараз Росія та Туреччина мають намір дислокувати свої війська в Ідлібі під приводом боротьби з PYD (партія «Демократичний союз») та YPG («Загони народної самооборони» сирійських курдів). Стратегія Анкари в Ідлібі не відрізняється від її стратегії в Алеппо, і Туреччина також надасть Ідліб режиму Асада. Туреччина принесла в жертву Алеппо для відновлення відносин з Росією після інциденту зі збитим російським бомбардувальником Су-24, а зараз вона пожертвує Ідлібом для розвитку подальших відносин з Москвою.
Сирійським революціонерам необхідно зрозуміти суть того що відбувається та приділили ти особливу увагу їх відношенням з державами - «попечителями». Їм варто об’єднатися під ісламським політичним керівництвом, яке не бреше своєму народу; у протилежному випадку вони будуть легкою здобиччю для багатьох регіональних та міжнародних сил. А тому сирійському народу треба відкрити очі та бути насторожі по відношенню до співпраці з державами, для яких вбивство — бізнес, а також народ Сирії не повинен допускати розділу повстанців на помірковані та екстремістські групи. Правда полягає у тому, що народ невірних єдиний, і усі вони — вороги Ісламу та мусульман.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Осман Йилдиз — Туреччина
15.07.2017
