Значення слова «фірк’а» в арабській мові
Арабське слово «фірк’а» означає протилежність цілісності. Наведемо кілька прикладів вживання цього слова:
1 – В арабській мові:
а)فَرَقه يَفْرُقُه فَرْقاً وفَرَّقه— розділив що-небудь або розлучився з кимось.
б)فَرَقَ للصلاح فَرْقا— розподілив на благо.
в)وفَرَّق للإِفساد تَفْريقاً— поділив і роз’єднав на шкоду.
г)التَّفَرّق للأَبدان— розділив на частини або розчленував.
д)الافْتِراقَ في الكلام— розібрав слова або розпізнав мову.
е)فَرَّقْتُ بين الرجلين فَتَفَرّقا— роз’єднав або посварив двох людей.
ж)فَرَق بين القوم يَفْرُق ويَفْرِق— роз’єднав народ або вніс розкол в суспільство.
2 — У Священному Корані:
فَافْرُقْ بَيْنَنَا وَبَيْنَ الْقَوْمِ الْفَاسِقِينَ
«Розділи ж нас із цим народом грішним» (5:25).
3 — В творах великих філологів арабської мови:
— Абу аль-Хасан Алі ібн аль-Мабарак аль-Ліх’яній пише:
وتَفَرَّق القوم تَفَرُّقاً وتَفْرِيقاً— народ розділився на групи.
— Абу Наср Ісмаїл ібн Хаммад аль-Джаухарі (бл. 940, Фараб – 1002 або 1008, Нішапур) - лексикограф арабської мови, автор словника «Тадж аль-луга васіхах аль-арабія» (скор. «Ас-Сіхах») – пише:
فَرَقْتُ بين الشيئين أَفْرُق فَرْقاً وفُرْقاناً وفَرَّقْتُ الشيءَ تَفْريقاً وتَفْرِقةً فانْفَرقَ وافْتَرَقَ وتَفَرَّق، والفُرْقة مصدر الافْتِرَاقِ
«Я розрізнив між двома речами. Розділив річ на поділені частини. «Аль-Фурк’а» є невизначеною формою дієслова «розрізнився» і «відокремився».
— Абу Мансур Мухаммад ібн Ахмад ібн аль-Азхар ібн Талха аль-Азхарій аль-Харавій, автор книги «Тахзіб-уль-Лугат», пише:
الفُرْقة اسم يوضع موضع المصدر الحقيقي من الافْتِرَاقِ
«Аль-Фурк’а» – те саме, що і «аль-Іфтірак’» — розрізнився.
4 — У тлумачних словниках арабської мови:
— У «Лісан-уль-Араб» пишеться:
والفِرْقُ والفِرْقةُ والفَرِيقُ: الطائفة من الشيء المُتَفَرِّق. والفِرْقةُ طائفة من الناس، والفَرِيقُ أَكثر منه
Аль-Фірку, аль-фіркату і аль-фарік’ – це частина якоїсь ділимо речі. Аль-Фірк’а – це група людей. Аль-Фарік’ – команда і підрозділ.
— У «Му’джаммакаійсу аль-Лугат» пишеться:
الفاء والراء والقاف أُصَيلٌ صحيحٌ يدلُّ على تمييز وتزييلٍ بين شيئين
Фарака— корень слова, указывающий на различие
Після розбору лексичного значення арабського слова «фірк’а» перейдемо до пояснення застосування цього слова в Ісламі. Загальновідомим є те, що основою і стрижнем мусульман служить релігія Іслам, а розбіжність буває або позитивною, або засудженою.
Всевишній Аллах говорить:
وَلَقَدْ آتَيْنَا بَنِي إِسْرَائِيلَ الْكِتَابَ وَالْحُكْمَ وَالنُّبُوَّةَ وَرَزَقْنَاهُم مِّنَ الطَّيِّبَاتِ وَفَضَّلْنَاهُمْ عَلَى الْعَالَمِينَ وَآتَيْنَاهُم بَيِّنَاتٍ مِّنَ الأَمْرِ فَمَا اخْتَلَفُوا إِلاَّ مِن بَعْدِ مَا جَاءهُمْ الْعِلْمُ بَغْيًا بَيْنَهُمْ إِنَّ رَبَّكَ يَقْضِي بَيْنَهُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ فِيمَا كَانُوا فِيهِ يَخْتَلِفُونَ ثُمَّ جَعَلْنَاكَ عَلَى شَرِيعَةٍ مِّنَ الأَمْرِ فَاتَّبِعْهَا وَلا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَ الَّذِينَ لا يَعْلَمُونَ
«Ми дарували синам Ісраїла Писання, мудрість і пророцтво, наділили їх благами та вивищили над жителями світів! Ми дарували їм ясні вказівки — за наказом [Нашим]. Через взаємну ненависть вони розійшлися поміж собою лише після того, як до них прийшло знання. Воістину, в День Воскресіння твій Господь розсудить між ними те, про що вони сперечались! А потім Ми вказали тобі на дорогу — за наказом [Нашим]. Йди ж нею, та не йди за бажаннями тих, які не мають знання!» (45:16–18),
وَلاَ تَكُونُواْ كَالَّذِينَ تَفَرَّقُواْ وَاخْتَلَفُواْ مِن بَعْدِ مَا جَاءهُمُ الْبَيِّنَاتُ وَأُوْلَئِكَ لَهُمْ عَذَابٌ عَظِيمٌ
«І не будьте схожими на тих, які розділилися та розійшлися між собою після того, як до них прийшло знання; на таких чекає велика кара» (03:105),
مُنِيبِينَ إِلَيْهِ وَاتَّقُوهُ وَأَقِيمُوا الصَّلاةَ وَلا تَكُونُوا مِنَ الْمُشْرِكِينَ مِنَ الَّذِينَ فَرَّقُوا دِينَهُمْ وَكَانُوا شِيَعًا كُلُّ حِزْبٍ بِمَا لَدَيْهِمْ فَرِحُونَ
«Кайтеся перед Ним, бійтеся Його, звершуйте молитву й не будьте одними з багатобожників, одними з тих, які розкололи свою релігію та стали різними групами, й кожна секта радіє тому, що має!» (30:31,32).
Отже, основою і стрижнем є Іслам, який несе з собою істину і вірний шлях. Всевишній Аллах звів цю релігію на ясних переконаннях. Всі розбіжності щодо неї ведуть до появи груп. І тільки так з’являються групи. Причому тут мова не йде про відмінність груп один від одного, оскільки в цьому випадку можна було б звернутися до загального стрижня і пізнати, які з них правильні, а які – помилкові. Навпаки, мова йде про розрізнення цих груп від основ своїми програмами, пов’язаними з питаннями ісламської релігії. Наприклад, програма вивчення ісламського віровчення і поглядів, пов’язаних з ним, або методів взаємодії з хадисами і історичними сповіщаннями (ріваят).
Відмінність може мати місце в основі, на якій ґрунтується Іслам, тобто в питаннях переконання, або в другорядних питаннях.
а) Що стосується відмінності в питаннях переконання, тобто ак’иди, то вона вважається засуджуваною і ганебною, оскільки переконання повинні ґрунтуватися тільки на твердих (категоричних) доказах і тільки. Якщо яке-небудь питання є категоричним, тобто ґрунтується на категоричному доказі, то в ньому не може бути ніяких відмінностей і розбіжностей.
б) Що стосується розбіжності в другорядних питаннях, то це вважається допустимим за умови, що керівництво відбувається за правилами шаріатського виведення законів – іджтіхада – і не керування плотськими пристрастями людини.
Що стосується питання розбіжності у віровченні (ак’иді), то в цьому питанні у деяких людей є неясність, яку слід усунути. Подібна розбіжність в категоричних питаннях має тільки два положення – Іслам або невіра. Прикладом тому служить розбіжність між мусульманами і друзами, ісмаілітами, карматами, ассасінами, нусайрітами, бахаїтами, бабаітами, ахмадітами (Кадянія) і їм подібними. В даному випадку розбіжність пов’язана з тим, що вони вважають пророками тих, кого Всевишній Аллах не відправляв до людей. І така розбіжність виводить ці групи з Ісламу. Як видно, ці групи відійшли від Ісламу, який виступає третейським суддею у визначенні правильності чи неправильності. Тобто критерієм визначення стала ісламська релігія, яку приніс нам Посланник Аллаха ﷺ.
Існує розбіжність у віровченні, яке прийняло іншу спрямованість. І цією спрямованістю є віра в основи віровчення, такі як віра в Аллаха, Пророка Мухаммада ﷺ, ангелів, божественні книги, Судний день, Рай і Пекло та інші аналогічні питання, які є категоричними. Однак ці групи додали до свого «віровчення» те, що не може вважатися віровченням. Наприклад, Всевишній Аллах наказав нам вірити в те, що Він – ар-Раууф (милосердний), Милостивий, той, хто Прощає, Чує, Бачить, та інші імена Всевишнього Аллаха, які підтверджуються категоричними доказами. Однак коли ці групи спробували «зрозуміти» ці божественні властивості і порівняли їх з тими властивостями, які притаманні створенню, яке можна відчути, тобто людині, то зробили помилку в своїх міркуваннях, що призвело їх до певних ідей, обговорення яких зараз не варто торкатися, оскільки нелегко зібрати всі ці ідеї в один тигель або вирішити конфлікти, які відбувалися протягом століть, в одному рядку. Найголовніше, що ми повинні винести з цього, – це те, що ак’ида (віровчення) повинна бути одна, а не численною, оскільки ак’ида – це категоричність і переконання. Слід зрозуміти, що безліч груп внесли в неї те, що Шаріат не зобов’язав нас розглядати, оскільки такий розгляд не відповідає підходу Сунни щодо розглядів питань. Важливо зрозуміти, що існують певні питання, прийняття і здійснення яких робить людину віруючою і мусульманином.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Покірний раб Аллаха – Абу Малік
