Що людина повинна зробити, щоб бути віруючою?
Всевишній Аллах послав свого Посланця з вірним шляхом та істинною релігією. І подібно Пророку Ібрахіму, мир йому, Посланець Аллаха ﷺ був із числа єдинобожників і не був многобожником. Через свого Посланця Всевишній Аллах наказав покірним рабам Його міркувати над створенням небес та землі, щоб постигнути те, що Аллах не створив усе це марно.
إِنَّ فِي خَلْقِ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضِ وَاخْتِلاَفِ اللَّيْلِ وَالنَّهَارِ وَالْفُلْكِ الَّتِي تَجْرِي فِي الْبَحْرِ بِمَا يَنفَعُ النَّاسَ وَمَا أَنزَلَ اللّهُ مِنَ السَّمَاءِ مِن مَّاء فَأَحْيَا بِهِ الأرْضَ بَعْدَ مَوْتِهَا وَبَثَّ فِيهَا مِن كُلِّ دَآبَّةٍ وَتَصْرِيفِ الرِّيَاحِ وَالسَّحَابِ الْمُسَخِّرِ بَيْنَ السَّمَاء وَالأَرْضِ لآيَاتٍ لِّقَوْمٍ يَعْقِلُونَ
«Воістину, у створенні небес та землі, у зміні ночі та дня, у кораблях, які пливуть по морю з тим, що приносить користь людям, у воді, яку Аллах ниспослав з неба і через яку Він оживив мертву землю та розселив на ній усіляких тварин, у зміні вітрів, у хмарі, підкореній між небом та землею, містяться знамення для людей розуміючих» (02:164).
І це зроблено для того, щоб пізнати істину, яку Всевишній Аллах приводить у Священному Корані:
أَفِي اللَّهِ شَكٌّ فَاطِرِ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْض
«Невже ви сумніваєтесь в Аллаху — Творці небес та землі?» (14:10).
І тоді серце наповнюється спокоєм та непохитною вірою в існування Всевишнього Аллаха — Творця Всесвіту.
Далі Всевишній Аллах ниспослав Священний Коран, який є муджіза (чудом), що підтверджує пророцтво Посланця Аллаха ﷺ. Покірні раби Аллаха увірували в Аллаха, прийнявши Його Господом світів, в Іслам як релігію та у Мухаммада як у пророка та божого посланця.
Ісламське віровчення (акида) є розумною акидою, воно є розумною доктриною, воно відповідає здоровому глузду . Людина може з легкістю пізнати істини цього віровчення, які формують у своєму послідовнику ідейне керівництво , якого він починає дотримуватись у своєму житті.
وَمِنْ آيَاتِهِ يُرِيكُمُ الْبَرْقَ خَوْفاً وَطَمَعاً وَيُنَزِّلُ مِنَ السَّمَاءِ مَاءً فَيُحْيِي بِهِ الْأَرْضَ بَعْدَ مَوْتِهَا إِنَّ فِي ذَلِكَ لَآيَاتٍ لِّقَوْمٍ يَعْقِلُونَ
«Серед Його знамень — те, що Він показує вам блискавку, щоб викликати у вас страх та надію, а також ниспосилає з неба воду та оживляє нею землю після її смерті. Воістину, у цьому — знамення для людей розуміючих» (30:24).
У віровченні (акиді) нема місця припущенню
При уважному розгляді ісламського віровчення — акиди — можна побачити, що Всевишній Аллах прагне максимально звільнити віровчення від припущень, сумнівів та забобонів. У Священному Корані говориться:
وَإِن تُطِعْ أَكْثَرَ مَن فِي الأَرْضِ يُضِلُّوكَ عَن سَبِيلِ الله إِن يَتَّبعُونَ إِلاَّ الظَّنَّ وَإِنْ هُمْ إِلاَّ يَخْرُصُونَ
«Якщо ти станеш підкорятись більшості тих, хто на землі, вони зіб’ють тебе зі шляху Аллаха. Вони слідують припущенням і лише вигадують» (06:116),
قُلْ هَلْ عِندَكُم مِّنْ عِلْمٍ فَتُخْرِجُوهُ لَنَا إِن تَتَّبِعُونَ إِلاَّ الظَّنَّ وَإِنْ أَنتُمْ إَلاَّ تَخْرُصُونَ
«Скажи: «Чи є у вас яке-небудь знання, яке ви можете надати нам? Ви лише слідуєте припущенням та брешете» (06:148),
أَلا إِنَّ لِلّهِ مَن فِي السَّمَاوَات وَمَن فِي الأَرْضِ وَمَا يَتَّبِعُ الَّذِينَ يَدْعُونَ مِن دُونِ الله شُرَكَاء إِن يَتَّبِعُونَ إِلاَّ الظَّنَّ وَإِنْ هُمْ إِلاَّ يَخْرُصُونَ
«Воістину, Аллаху належать ті, хто на небесах, і ті, хто на землі. Чому ж слідують ті, які поклоняються окрім Аллаха іншим божествам. Вони слідують лише припущенням і лише вигадують» (10:66).
Священний Коран почав вимагати від усіх своїх опонентів привести незаперечні докази на свої віровчення, у протилежному ж випадку вони є брехунами.
أَمَّن يَبْدَأُ الْخَلْقَ ثُمَّ يُعِيدُهُ وَمَن يَرْزُقُكُم مِّنَ السَّمَاء وَالْأَرْضِ أَإِلَهٌ مَّعَ الله قُلْ هَاتُوا بُرْهَانَكُمْ إِن كُنتُمْ صَادِقِينَ
«Хто створює творіння від самого початку, а потім відтворює його та забезпечує вас прожитком з неба та землі? Чи є бог окрім Аллаха? Скажи: «Приведіть ваш доказ, якщо ви говорите правду» (27:64),
وَنَزَعْنَا مِن كُلِّ أُمَّةٍ شَهِيدًا فَقُلْنَا هَاتُوا بُرْهَانَكُمْ فَعَلِمُوا أَنَّ الْحَقَّ لِلَّهِ وَضَلَّ عَنْهُم مَّا كَانُوا يَفْتَرُونَ
«Із кожної общини Ми оберемо свідка та скажемо: «Приведіть ваш доказ!». Тоді вони дізнаються, що істина — з Аллахом. І покине їх (або зникне) те, що вони вигадували» (28:75).
Що стосується переконань ісламського віровчення, то Іслам через Священний Коран привів докази кожної ідеї, щоб людина перейнялась переконанням, що це — непорушна істина. Всевишній Аллах говорить:
قَدْ فَصَّلْنَا الآيَاتِ لِقَوْمٍ يَعْلَمُونَ
«Ми же роз’яснили знамення для людей знаючих» (06:97),
قَدْ فَصَّلْنَا الآيَاتِ لِقَوْمٍ يَفْقَهُونَ
«Ми вже роз’яснили знамення для людей розуміючих» (06:98),
وَهَـذَا صِرَاطُ رَبِّكَ مُسْتَقِيمًا قَدْ فَصَّلْنا الآيَاتِ لِقَوْمٍ يَذَّكَّرُونَ
«Ми вже детально роз’яснили знамення людям поминаючим» (06:126).
Основні думки, які містяться у віровченні
Головною характерною особливістю кожної думки, яка входить у перечень переконань ісламського віровчення, є те, що вона повинна характеризуватись твердістю та категоричністю. Таким чином, існують основні думки, увірувати в в які Всевишній Аллах наказав своєму Посланцю та усім його послідовникам. Всевишній Аллах об’єднав їх одна з одною у багатьох аятах Священного Корану. Також про них згадується у благородному хадісі, в якому приводиться бесіда Посланця Аллаха ﷺ з Джебраілом, мир йому.
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُواْ آمِنُواْ بِاللّهِ وَرَسُولِهِ وَالْكِتَابِ الَّذِي نَزَّلَ عَلَى رَسُولِهِ وَالْكِتَابِ الَّذِيَ أَنزَلَ مِن قَبْلُ وَمَن يَكْفُرْ بِاللّهِ وَمَلاَئِكَتِهِ وَكُتُبِهِ وَرُسُلِهِ وَالْيَوْمِ الآخِرِ فَقَدْ ضَلَّ ضَلاَلاً بَعِيداً
«О ті, які увірували! Віруйте в Аллаха, Його Посланця та Писання, яке Він ниспослав Своєму Посланцю, і Писання, яке Він ниспослав раніше. А хто не увірував в Аллаха, Його янголів, Його Писання, Його посланців та Останній день, той впав у глибоку оману» (04:136),
آمَنَ الرَّسُولُ بِمَا أُنزِلَ إِلَيْهِ مِن رَّبِّهِ وَالْمُؤْمِنُونَ كُلٌّ آمَنَ بِاللّهِ وَمَلآئِكَتِهِ وَكُتُبِهِ وَرُسُلِهِ لاَ نُفَرِّقُ بَيْنَ أَحَدٍ مِّن رُّسُلِهِ وَقَالُواْ سَمِعْنَا وَأَطَعْنَا غُفْرَانَكَ رَبَّنَا وَإِلَيْكَ الْمَصِيرُ
«Посланець та віруючі увірували у те, що ниспослано йому від Господа. Усі вони увірували в Аллаха, Його янголів, Його Писання та Його посланців. Вони говорять: «Ми не робимо відмінностей між Його посланцями». Вони говорять: «Слухаємо та підкоряємось! Твого прощення ми просимо, Господь наш, і до Тебе належить прибуття» (02:285).
Від Аміра, або Абу Аміра, або Абу Маліка повідомляється:
أَنَّ النَّبِيَّ، بَيْنَمَا هُوَ جَالِسٌ فِي مَجْلِسٍ فِيهِ أَصْحَابُهُ جَاءَهُ جِبْرِيلُ عَلَيْهِ السَّلَام فِي غَيْرِ صُورَتِهِ يَحْسِبُهُ رَجُلًا مِنْ الْمُسْلِمِينَ فَسَلَّمَ عَلَيْهِ فَرَدَّ عَلَيْهِ السَّلَامَ ثُمَّ وَضَعَ جِبْرِيلُ يَدَهُ عَلَى رُكْبَتَيْ النَّبِيِّ، وَقَالَ لَهُ: يَا رَسُولَ الله مَا الإسلام؟ فَقَالَ: أَنْ تُسْلِمَ وَجْهَكَ لِلَّهِ وَأَنْ تَشْهَدَ أَنْ لَا إِلَهَ إِلَّا الله وَأَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ وَتُقِيمَ الصَّلَاةَ وَتُؤْتِيَ الزَّكَاةَ. قَالَ: فَإِذَا فَعَلتُ ذَلِكَ فَقَدْ أَسْلَمْتُ؟ قَالَ: نَعَمْ، ثُمَّ قَالَ: مَا الإيمان؟ قَالَ: أَنْ تُؤْمِنَ بِالله وَالْيَوْمِ الْآخِرِ وَالْمَلَائِكَةِ وَالْكِتَابِ وَالنَّبِيِّينَ وَالْمَوْتِ وَالْحَيَاةِ بَعْدَ الْمَوْتِ وَالْجَنَّةِ وَالنَّارِ وَالْحِسَابِ وَالْمِيزَانِ وَالْقَدَرِ كُلِّهِ خَيْرِهِ وَشَرِّهِ. قَالَ: فَإِذَا فَعَلْتُ ذَلِكَ فَقَدْ آمَنْتُ؟ قَالَ: نَعَمْ، ثُمَّ قَالَ: مَا الْإِحْسَانُ يَا رَسُولَ الله؟ قَالَ: أَنْ تَعْبُدَ الله كَأَنَّكَ تَرَاهُ فَإِنَّكَ إِنْ كُنْتَ لَا تَرَاهُ فَهُوَ يَرَاكَ قَالَ: فَإِذَا فَعَلْتُ ذَلِكَ فَقَدْ أَحْسَنْتُ؟ قَالَ: نَعَمْ
«Одного разу, коли Пророк ﷺ знаходився серед своїх сподвижників , до нього підійшов Джебраіл в образі віруючої людини та привітав Пророка ﷺ. Почувши його, Пророк ﷺ відповів йому привітанням. Потім Джебраіл поклав свої руки на коліна Пророка ﷺ і почав ставити питання:
— О Посланець Аллаха! Що означає Іслам?
— Іслам — це коли ти проявляєш покірність перед Аллахом та свідчиш, що нема божества окрім Всевишнього Аллаха і що Мухаммад — Його раб та Посланець, вистоюєш намаз та виплачуєш закят, — відповів Пророк ﷺ.
— Якщо я зроблю усе це, чи буду як покірним (чи можу я вважати себе мусульманином)? — продовжив Джебраіл.
— Так, — відповів Пророк ﷺ.
Потім Джебраіл продовжив ставити питання:
— А що означає віра?
— Це коли ти віриш в Аллаха, Судний день,янголів , писання (Коран), пророків, смерть та життя після смерті, у Рай та Пекло , звіт та ваги, а також у предопредеління (добре це або погане — знає лише Аллах), — відповів Пророк ﷺ.
— Якщо я прийму та зроблю усе це, чи стану я віруючим?
— Так, — відповів Пророк ﷺ
Потім Джебраіл продовжив і сказав:
— А що означає іхсан (бездоганна щирість), о Посланець Аллаха ﷺ?
— Це коли ти поклоняєшся Аллаху, нібито ти бачиш Його. І знай, що Він бачить тебе , навіть якщо ти не бачиш Його, — відповів Пророк ﷺ.
— Якщо я буду робити так, як ти сказав, чи буде це зараховано як бездоганна щирість з мого боку?
— Так, — відповів Пророк ﷺ»(хадіс передав Ахмад).
Віра в Аллаха, Його янголів, Його писання, Його посланців, Судний День та предопредеління, добре та погане, від Всевишнього Аллаха — усе це представляє собою основні думки ісламського віровчення та є червоною межею між вірою та невір’ям, а також і зеленим світлом для переходу людини із темряви невігластва до світла Ісламу.
Інші думки, які передаються категоричними по передачі та однозначними по текстами у Священному Корані та Благородній Сунні, також входять у переконання ісламського врочення , і людина повинна увірувати в них, щоб бути віруючою. Так, мусульманин повинен вірити у Рай, пекло, у божественні якості Всевишнього Аллаха (Знаючий, Милостивий та решта інших найчудовіших імен Аллаха) та в інші питання переконань, які доводяться категоричними по своїй передачі та однозначними по своєму змісту текстами Шаріату.
Лише ці дві категорії думок і повинні входити у віровчення (акиду) мусульманина — шість основних думок та усе, що підтверджується категоричними по передачі та однозначними по змісту текстами із Корану та Сунни.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Покірний раб Аллаха — Абу Малік
