Коли Всевишній Аллах побажав донести до людей Свою релігію, а також надати у Медині владу Пророку ﷺ та його сподвижникам (р.а.), то Він створив сприятливе для цього положення та умови, які впливають як на появу політичного Ісламу у Медині, так і на надання влади Пророку ﷺ.
Усе це потрібно було для того, щоб саме такий Іслам почав поширювати світло та істинну віру по усій землі,а також скерував усе людство на прямий шлях.
Що стосується внутрішньої ситуації, яка вплинула на появу Ісламу у житті,то передається від Аіши (р.а.), що після битви при Буасе, де сталася кривава бійня між племенами Аус та Хазрадж, стало ясно про відсутність у Медині сили, яка перешкоджає появі Ісламської Держави, що у корні відрізнялось від реальності Мекки та Таіфу.
Відносно зовнішньої ситуації, яка вплинула на появу держави, варто відзначити, що основними із них були: невщухаюче протистояння між імперіями персів та візантійців, порочність, яка поширилась в них, головуючі там гніт та несправедливість, а також бідність більшості жителів імперій.
На сьогоднішній день поява халіфату вже очікується, враховуючи державне та регіональне положення, проте дехто не бажає вірити у це, незважаючи на події, які відбуваються — передвісники цього. Дані події, з волі Всевишнього, відбуваються так, що вже не за горами друга поява такого же Праведного Халіфату, як і у часи пророцтва. Адже наші вороги слабшають, чахнуть, регресують, у той час як життєва сила Умми, її свідомість зростають з кожним днем, а Хізб цієї Умми повний сил та прогресує.
Років п’ять тому назад ми вже піднімали та розглядали цю тему, а тепер хотілось би поговорити про це та внести іще більше ясності у деяких питаннях, приводячи нові приклади та розглянувши різноманітні події, щоб тим самим підвередити людям, що Всевишній готує підґрунтя для появи держави Халіфат у другий раз.
Реальність ворога:
1) Захід на чолі з Америкою відійшов від основ капіталістичної ідеології після того, як він раніше промовляв свої фальшиві гасла, пов’язані з ідеями свобод, прав людини, поширенням демократії і т.п. Наведемо декілька прикладів тому:
а) Вбивство у 1991р. півмільйонну дітей в Іраку, не говорячи про вбивства з 1991р. по 2003р. чоловіків та жінок і проте, що було у наступні роки.
б) Заяви Буша-молодшого про те, що сам Господь Бог сказав йому зробити те-то і те-то. Це було сказано всупереч тому, що Америка подає себе носієм ідеології, в якій чорним по білому написано: «Релігія відокремлена від життя»!
в) Те, що відбувалося у в’язниці Абу-Грейб та інших в’язницях у 2003р…
г) Америка заявила про, те, що прослуховувала телефонні розмови своїх громадян та іноземців, , і не простих чиновників, а навіть саму Меркель та їй подібних.
д) Коли прем’єр-міністр Великобританії Терезу Мей спитали про те, чи схвалить вона нанесення ядерного удару по Росії, через що загинуть сотні тисяч ані у чому неповинних чоловік, жінок та дітей, її відповідь була: «Так!!!».
Подібні фальшиві заяви Америки примусили американську націю відчути , що вона ненависна усьому світу і ніхто не бажає мати з нею справи. Куди б не поїхав американський президент або міністр закордонних справ (держсекретар) на конференцію або зустріч (присвячену світовим проблемам), скрізь його зустрічали (зауважте, немусульмани!) холодним ставленням,презирством, протестами, мітингами, різкою критикою, як на його адресу, так і на адресу самої Америки. Наведемо декілька прикладів:
а) Арабський центр перспективних досліджень опублікував статтю від 02.01.2014: «Шпигунство у 65 державах: Сполучені Штати становлять найбільшу загрозу безпеці в усьому світі». Шпигунство, які здійснюється у 65 країнах, потягло за собою ворожі настрої на адресу Америки досить-таки на високому рівні, обурення виходило як з боку союзних держав, так і вороже налаштованих. У той же час, велика кількість задіяних у цьому шпигунстві осіб заявило про те, що саме Америка представляє собою найбільшу загрозу безпеці у світі. Ця думка також була підтримана населенням деяких лояльних до Америки країн, у числі яких були члени НАТО та союзники США, як, наприклад, у Греції цю думку підтримали 45% респондентів, у Пакистані — 44%.
б) У березні 2016р. кубинський лідер Рауль Кастро зупинив спробу американського президента похлопати його по плечу , як він зазвичай це робив на зустрічах з іншими головами держав.
в) У вересні 2016р. американський лідер Барак Обама був вимушений скористатись аварійним трапом у хвості літака, який доставив його в аеропорт Ханчжоу на саміт G-20. Причина полягла у тому, що китайська влада не ухвалила надання спеціального трапу для виходу через передню частину літака, як це зазвичай відбувається в усіх закордонних візитах.
г) Президент США Барак Обама відмовився від зустрічі з президентом Філіппін Родріго Дутерте після того, як той назвав Обаму «сучим сином».
д) Декілька місяців назад у Брюсселі натовпи невдоволених людей вийшли зустрічати Трампа з різноманітними карикатурами; на одній із них Трамп був намальований з довгим носом, і це був натяк на брехню та обман американської політики.
Що стосується внутрішньої ситуації, то вона особо не відрізняється від зовнішньої. Наведу декілька прикладів:
а) 2011 рік, коли уперше в американській історії у країні пройшли демонстрації та протести під гаслом «Захопи Уолл-стріт», де люди вимагали провести реформи у капіталістичній системі.
б) Більше 15 штатів США подали петиції на відокремлення від федерального уряду заради набуття самостійності. Серед тих,хто подав петиції, були Нью-Йорк, Техас, Індіана, Флорида, Джорджія, Нью- -Джерсі та Кентуккі.
в) У 2015р. в Америці було зареєстровано більше 5000 злочинів на підґрунті ненависті через фактичну або припускаємо приналежність тієї чи іншої особи до певної групи — за ознакою раси, етнічної приналежності, релігії. А також протягом 20 років були проведені демонстрації проти насильства у відношенні негрів.
г) Тисячі американців зв’яли участь у маніфестаціях у зв’язку з обранням Трампа президентом США з гаслом «Трамп — не наш президент».
2) Незважаючи на те, що Америка є світовим лідером , вона усе-таки погрузла в Афганістані та Іраку нібито у болоті, де її авторитет у військовому відношенні був втоптаний у багно , незважаючи на те, що по суті Афганістан був у сотні разів слабше у матеріальному плані, а Ірак був зданий урядовими військами майже без бою. Це підтверджується журналом «Foreign Policy», де приводяться слова начальника штаба сухопутних військ США генерала Рея Одиерно: «Ми знаходимось на найнижчому рівні боєготовності у нашій армії за мої 37 років служби у ній». У статті від 16 липня 2017 року в американському журналі «The National Interest» полковник у відставці озброєних сил США Дуглас МакГрегор сказав наступне: «Якщо Дональд Трамп не призначить такого вольового та ерудованого міністра озброєних сил , який буде добиватись відповідальності від своїх генералів та проводити масштабні реформи, то на армію США чекає поразка у першій же битві наступної війни. А шансу на другу вже не буде».
Усе це послугувало великим уроком для самої Америки, і тому вона почала тисячу разів думати,перш ніж посилати свої війська в ісламські регіони. Тому наглядним прикладом є події, які сталися у Лівії, коли розгорілась революція проти Каддафі. Тоді Америка не відправила свої війська у Лівію, навпаки, вона обмежилась лише бомбардуванням з повітря, при цьому військову операцію вона проводила спільно з НАТО.
З іншого боку,в усьому, що відбувається, міститься урок — сила у військових діях не може знаходитись тільки на стороні тих, у кого більше військ та сучасного оснащення, тому приклад — Радянський Союз, який, незважаючи на усе своє потужне військове оснащення та виробництво, розвалився. Скільки разів ми були свідками тому, як слабка сторона, чинячи опір та вступаючи у битви , своїми жертвами змогла дати гідну відсіч ворогу . Згадайте мрії американських солдатів в Іраку: вони думали, що з’їздять на пікнік, а потім з повними кишенями доларів повернуться до своїх родин та проживуть решту свого життя у щасті та благополуччі, але усе обернулось інакше. Американські солдати почали носити підгузники, побоюючись залишити свої танки навіть у мить справляння своєї нужди, не говорячи вже про тих, хто повернувся у свої родини, скаржачись на різноманітні психологічні хвороби, кількість яких просто не перелічити.
3) Глобальна фінансова криза нанесла тяжкої шкоди як по Америці, так і по економіці усього світу , що сприяло послабленню впливу Америки (прямо чи опосередковано) у мусульманських країнах та серед їх правителів . У результаті ослабла влада над людьми як у самих правителів, такі у служб безпеки. Військові витрати стали обтяжливими для Америки, тому що на її забезпеченні знаходиться 737 військових баз у 130 країнах по усьому світу окрім 6000 військових баз у самій Америці, і усе це вимагає величезних витрат. Окрім цього, маються витрати на світову боротьбу проти Ісламу, на війни, що затягнулися, в Іраку та Афганістані , на військову допомогу іншим державам , на інші програми, які включені у державний бюджет США.
Вальтер Андрусішин, професор міжнародного бізнесу в Університеті Південної Флориди , коментуючи так положення, сказав: «Зростання релігії несе в собі не тільки збиток економіці Америки, воно також послаблює її національну безпеку, роблячи світ не небезпечним. Держава без сильної економіки не тільки не здатна показати свою міць, вона також не у силах зберегти її. У минулому це трапилось з Римом, у справжній час це відбувається з сполученими Штатами».
Тому нинішня адміністрація США вирішила зберегти бюджетні засоби та скоротити на 30% допомогу, пов’язану з розвитком інших країн, що є одним із трьох стовпів, які впливають на місце та роль держави у світовій політиці, і усе це відбувається поруч з обороною та дипломатією. Ось для чого Трамп відвідав Саудівську Аравію, де у ковбойському стилі узяв мільярди доларів, не звертаючи уваги на те, що така пихата поведінка з його боку потягне за собою падіння і без того хиткого авторитету арабських режимів в очах Умми, а також підсилить невдоволення людьми у їх відношенні, що у сукупності ,з дозволу Аллаха, прискорить їх швидке падіння.
4) Згадані вище причини наглядно демонструють слабкість США у нав’язування свого політичного рішення на Близькому Сході, зокрема — у Сирії, Іраку та Афганістані. Постійна мінливість у рішеннях Трампа показує, що він коливається у міжнародній політиці. Наприклад, коли Трамп говорить про НАТО, то характеризує його як ізживший себе союз, але потім публічно відмовляється від сказаного; його заява про те, що США виходять із Паризької угоди по клімату, але потім його пропозиція провести переговори заново; бути на грані війни з Північною Кореєю, але потім пом’якшити свої позиції; негативне відношення Трампа до Китаю, але потім очікувати від Китаю рішень по Північній Кореї; гучні заяви Трампа по подальшому розвитку подій у Сирії , а потім залишення прийняття рішень в Астані та Женеві.
Насправді, усе, що було згадано вище, є явним підтвердженням занепаду Америки на міжнародній арені, що також примусило Френсіса Фукуяму переглянути свої погляди, викладені у книзі «Кінець історії та остання людина». Тому недивно, що Обама читав книгу під назвою «Постамериканський світ майбутнього». Американський політолог Збігнєв Бжезинський відкрито заявив: «Сполучені Штати як і колись є найпотужнішим політичним, економічним та військовим утворенням у світі,проте через регіональні змінення це вже не глобальна імперська влада». Занепад Америки сприяв появі багатополярної міжнародної позиції, яка після розвалу радянського Союзу стала однополярною. Проте добра новина для Ісламської Умми полягає у тому, що жоден із цих полюсів не володіє такою ж потужною силою, яка, з дозволу Аллаха, незабаром з’явиться у неї.
5) Слабкість Європи стала на сьогоднішній день очевидною. Це проявляється у її нездатності рішуче діяти на міжнародному рівні. Причина слабкості полягає у наявності протиріч як в самих інтересах, так і в політичних курсах європейських політиків, що тягне за собою суперечливість у багатьох питаннях . Наприклад, коли Німеччина виступає проти політики Америки, у цю ж мить Франція починає шукати можливості для зближення з Америкою; Британія ж заклопотана виходом із Європейського Союзу , не говорячи вже про слабкість Європи у зв’язку з глобальною фінансовою кризою у цілому, та грецькою кризою — зокрема, що поставило під сумнів питання існування як європейського валютного союзу зокрема, так і ЄС у цілому.
З іншого боку , явно видні ознаки великого занепаду у самій Європі. Тому підтвердженням є низьке число народжуваності та нечисленність молодого покоління, що примушує Європу постійно регресувати у політиці та економіці, ставлячи під удар стратегічне майбутнє усього континенту.
6) Радянський Союз вважався другим лідером у світі після Америки. Що стосується Російської Федерації як правонаступниці СРСР, то вона не володіє тим же потенціалом . Це підштовхнуло її податися на службу Америці у Сирії за дешеву ціну , доказом чому слугують досі не зняті з неї санкції або нездатність Росії чинити опір втручанню США у зони її впливу, зокрема —в Україні.
7) Що стосується Китаю, то, незважаючи на його колосальну економічну та військову потужність,він не претендує на те, щоб конкурувати з Америкою за світове панування , проте є вірогідність того, зростаюче протистояння та напруженість між ними допоможуть створенню сприятливої атмосфери для появи держави Халіфат.
Реальність Ісламської Умми:
1) Іслам глибоко пустив коріння у серцях мусульман всупереч усім факторам та умовам, які сприяють віддаленню людей від Ісламу. Досить поглянути на стійкість та прихильність мусульман до своєї релігії в Узбекистані, Іраку, Тунісі, Сирії, де над мусульманами правлять вогнем та мечем у надії стримати їх від втілення Ісламу.
2) На превеликий жаль, дотримання Ісламу на сьогоднішній день присутнє у людей на індивідуальному рівні, у формі намазу, заучуванні Корану, перегляду релігійних каналів, ношення хустки. Причиною тому стали безкінечні переслідування мусульман на протязі 70 років як на Сході, так і на Заході. Канал «Аль-Джазіра» у свій час зробив порівняння двох фотографій: на першій зображена одна із вулиць Єгипту середини минулого сторіччя, на другій була та ж вулиця, але сфотографована усього декілька років назад, і на обох серед перехожих чітко простежувалося індивідуальний рівень дотримання Ісламу. Проте тенденція, хвала Аллаху, змінюється у кращий бік. Люди почали розуміти, що Іслам повинен бути присутнім у житті усього суспільства. Хочу привести один приклад, коли лівійські поранені (які приїхали на лікування в Йорданію) відмовились передати у руки служб безпеки ісламські прапори ,подаровані їм хлопцями із Хізб ут-Тахрір. Вони заявили, що їх участь у бойових діях у Лівії була заради цих прапорів.
3) Мусульмани відкинули ідеї соціалізму, комунізму, націоналізму , насерізму і т.п. Іслам став тим центром, який пробудив Ісламську Умму. Мусульмани почали звертати увагу тільки на того, хто вбирає себе у плащ Ісламу. Так сталося з іранською революцією , коли її об’явили ісламською; з королем Хусейном, коли він відпустив бороду, що характерно для мусульманина; з більшістю виборчих кампаній у наших країнах, які об’явили себе ісламськими; з Ердоганом, який постійно збуджує ісламські почуття мусульман, при цьому не соромлячись пропагувати демократію як Шуру, — уся ця вистава робиться для того, щоб мусульмани прийняли усе це за чисту монету. Проте кращим доказом того, що Умма прагне тільки до Ісламу, буде наступне: події, які сталися в Алжирі у нещодавньому минулому; мільйонні мітинги, що не відбулися, на підтримку громадянської держави, про які так волали секуляристи; спроба бойкотувати прибічників Хізб ут-Тахрір в Єгипті у період «Арабської весни»; те, чого Хізб ут-Тахрір досяг за допомогою гасел своїх прибічників у Сирії.
І навіть так званий «світ без війни», нормалізація відносин та визнання єврейського утворення з боку продажних режимів не вплинули на Умму, тому що це — усього лише чорнила на папері. Підтвердження тому — пожежі у листопаді 2016р., які показали, що Умма відкинула усі ці огидні угоди. Мусульмани досі перебувають в очікуванні швидкого приходу чорного дня для єврейського утворення.
4) Джихад на шляху Аллаха став вимогою молодого покоління мусульман після того, як невірні роздробили на частини Умму в Палестині, Іраку, Афганістані, Боснії, Кашмірі, Чечні, Сомалі, Лівії, Сирії і т.д. Матері шахідів в усіх цих країнах зайняли гідну позицію, яка, у свою чергу, оживляє позицію Аль-Ханси та їй подібних . Також давайте згадаємо події, які сталися у недалекому минулому біля воріт аль-Акси, де шахідами стали молоді люди із числа мусульман, які навіть ззовні не виглядали релігійно. Ці події явно вказують на те, що мусульман стала покидати та слабкість (вахн, «любов до цього світу та ненависть до смерті») про яку згадано у хадісі. Саме від неї нас застерігав Посланець Аллаха ﷺ.
5) Плачевний стан військового авторитету Америки (як вже згадувалось вище) спричинило великий вплив на синів Умми у цілому та на її офіцерів — зокрема, після того, як раніше вони робили тисячі припущень відносно сили та могутності Америки. Не говорячи вже про плачевний стан єврейського утворення у 2006р., яке по своїй суті ,є вихованкою Америки. Мусульмани усвідомили, що вони можуть перемогти Америку, Росію, Іран та Башара при умові, якщо будуть щирі перед Аллахом.
6) Деякі офіцери та деякі частини військ із числа мусульман зайняли гідну позицію, яка вказувала на те, що добро — не чужа для них річ. В Єгипті деякі військові вкрали чиновників. В Йорданії один із військових відкрив вогонь по туристам із «Ізраїлю»; причина цього полягала у тому, що ті євреї знущались над ним, коли він робив намаз. У Сирії, коли Саддам наніс ракетний удар по «Ізраїлю», деякі військові на ту мить були у пивних барах. Почувши новину про те, що, можливо, Сирія виступить на стороні Іраку, вони поспішно повернулись у свої частини і, привівши себе у порядок, стали чекати наказу про початок військових дій проти «Ізраїлю». Також у Сирії у 2005р. солдати та офіцери не стали доносити спецслужбам інформацію про те, що їм був вручений у руки офіційний заклик від Хізб ут-Тахрір. У Судані один із офіцерів суданської армії встановив прапор над однією із казарм, переданий йому делегацією із Хізб ут-Тахрір. В Ємені один із солдатів прострілив собі ногу, щоб не брати участь у вбивстві громадянських осіб. І таких прикладів — величезна кількість.
7) Захід повернувся до старого військового методом колонізації наших країн, як в Афганістані та Іраку. Незважаючи на кров невинних,яка лилась рікою, усе ж таки це слугує доказом того що Умма іще жива, тому що мертвий організм не здатен на опір . Якщо Захід (як він заявляє) контролює усе у наших країнах — політику, економіку, озброєння . учбові заклади, ЗМІ — тоді чого він так боїться?! Він боїться майбутнього Халіфату. Доказом цьому слугує:
а) 11.10.2006 Буш-молодший офіційно заявив (повторив це 3 рази під час тривалої прес-конференції у Білому домі), що мета присутності Америки в Іраку полягає у запобіганні створення держави Халіфат.
б) Генрі Кіссінджер, колишній державний секретар США, написав у статті, опублікований 2 квітня 2012р. у газеті «International Herald Tribune», що попередня політика Америки у відношенні мусульманського регіону ґрунтувалась на двох фундаментальних принципах: збереження нафтодобування та збереження єврейського утворення . Проте Кіссінджер додав іще і третій принцип: «Запобігання виникнення якої-небудь регіональної вади, яка могла б об’єднати увесь регіон навколо себе».
в) Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що падіння Асада означає можливість появи сунітської; природно, він не мав на увазі сунітську державу на кшталт Саудівської Аравії чи Йорданії.
8) Минула «Арабська весна» дала нам наступні плоди:
а) Поширилась життєва енергія по усьому тілу Ісламської Умми, відновивши упевненість людей у самих собі.
б) Революція зламала бар’єр страху.
в) Вона об’єднала Умму в одне ціле.
г) Умма зрозуміла, що означає піддавати звіту правителя і що означає правитель в руках Умми.
д) Умма змогла провести паралель між Хізб ут-Тахрір та запродажними правителями, адже у кривої гілки і тінь крива. Спроба гнилих систем прикритися фіговим листям виявилась невдалою. Люди побачили істинне обличчя таких псевдоісламських держав, як Саудівська Аравія, ОАЕ і т.п.
е) Стався крах ідеї «виправиться індивід — виправиться і суспільство» і усього, що пов’язано з нею, а також сталося викриття придворних вчених.
ё) Мусульмани в увесь голос заявили про свої вимоги: в Ємені вони заявили про підтримку діяльності по поверненню Халіфату; в Єгипті мільйони мітингувальників вимагали встановлення Шаріату; у Тунісі був кинутий виклик секуляристам; у Лівії люди (переповнені ісламськими настроями) скандували: «Аллаху акбар!»; у Сирії — гасла: «Мільйони шахідів ідуть у Рай», «Преклонися тільки перед Аллахом», «У нас нема іншого бога окрім Тебе, о Аллах!».
ж) Деякі із числа щирих вчених та проповідників в Єгипті, Саудівській Аравії, Кувейті, Ємені Йорданії та інших країнах скинули з себе окови приниження, почали говорити правду в обличчя несправедливим та почали передвіщати про швидке повернення другого Праведного Халіфату, правління в якому буде здійснюватись за методом пророцтва.
з) Таким чином, проявився ісламський окрас у благословенних народних хвилюваннях, незважаючи на те, що ЗМІ всіляко намагались приховати це. Всупереч усім перешкодам, свідомість Ісламської Умми, хвала Аллаху, зростає день у день.
9) Було багато західних доповідей, як свідчать про підтримку мусульманами повернення держави Халіфат. Хотілось би привести деякі із них:
а) Доповідь про появу Халіфату у 2020 році.
б) Американським інститутом Геллапа серед населення Єгипту було проведено опитування, на основі якого Наср Фарід склав доповідь, опубліковану на сайті «Islam Online»; у ній автор дійшов до висновку, що більшість народу Єгипту підтримує арбітраж ісламського законодавства, а біля 2/3 єгиптян вимагають, щоб Шаріат був єдиним джерелом законодавства.
в) Доповідь Меріленда, в якій говорилось, що мусульмани Пакистану, Індонезії, Марокко, Єгипту підтримують арбітраж ісламського права замість демократії…
Реальність Хізб ут-Тахрір:
1) Наявність величезної кількості щирих, старанних хлопців у Хізбі. Вони беруться за будь-яку діяльність і (з дозволу Аллаха) доводять її до кінця, не звертаючи уваги на те, скільки займе це по часу. Проте виникає питання: чим вони зайняті,коли стоїть питання життя та смерті? З милості Аллаха, заклик Хізб ут-Тахрір на Сході дійшов до Австралії, на Заході — до Америки. Хізб залишив незгладимий відбиток на вчених, політиках, партіях та масах людей. Для перелічення усіх заслуг Хізба не вистачить і десятка сотень сторінок.
Поширення впливу Хізб ут-Тахрір стало справжнім кошмаром для Заходу, особливо коли його діяльність поширилась на території сучасної Туреччини. На початку вересня 2004р. американський дослідницький центр Ніксона провів дводенну конференцію у Туреччині під назвою «Виклики Хізб ут-Тахрір — розуміння та протиборство ісламської екстремістської ідеології». Матеріали та результати конференції у сукупності були викладені у 157-сторінковому звіті.
Зейно Баран (директор відділу міжнародної безпеки та енергетики Центра Ніксона) 3 березня 2006и. виступила перед малим комітетом (по тероризму, загрозам та можливостям), де заявила: «Хізб ут-Тахрір — єдина партія, яка говорить про Умму, Халіфат, як про загальну концепцію для усіх мусульман. Його прогрес настільки колосальний , що досяг величезних масштабів у плані поширення, і він небезпечний як лідер в ідеологічній боротьбі».
2) Хізб ут-Тахрір кристалізував ісламські поняття,зв’язані з темами «Халіфат» та «несення заклику», та так, що у мусульман знов повернулась довіра до Ісламу. Адже колонізатор отруїв їх серця словами про те, що Іслам застарів, що зараз людство проживає у цивілізованому світі і т.п. Хізб ут-Тахрір підготував багато учбових проектів, які згадані у книзі «Проект конституції Ісламської держави Халіфат»… Це — те, що відрізняє Хізб ут-Тахрір від інших ісламських груп. Одного разу одного із лідерів «Ісламського фронту порятунку» в Алжирі спитали :«Після того, як ви отримаєте владу, чи є у вас готова конституція до негайного застосування?». Його відповідь була такою: «У нас є конституція братів із Хізб ут-Тахрір».
3) Хізб ут-Тахрір невідступно слідує шаріатській ідеї та методу всупереч усім труднощам, небезпекам, мученицьким смертям, які очікують його на шляху істини, у той час як інші змінили своїм принципам, не устояли перед руйнівними політичними та ідейними факторами, не витримали політики пряника та батога. На тлі «Арабської весни» ідея та метод Хізба відносно досягнення змінень у суспільстві на протязі усіх цих років ден у день підтверджувалось реальною дійсністю. Особливо хочеться відзначити питання прохання допомоги (талябун-нусра), коли кожен усвідомлював роль армії, роль володарів сили після того, як це було предметом глузувань та нападок з боку деяких людей.
4) Хізб ут-Тахрір вдалось нанести відчутний удар по відношенням правителів з Уммою, у той час як деякі із лідерів ісламських рухів не бачили нічого поганого в установленні дружніх відносин з цими правителями. Також деякі із синів Умми вважали, що в Арафаті, Абдель Насері, Саддамі та інших є благо для мусульман. Хізб ут-Тахрір веде політичну боротьбу з цими правителями, розкриваючи їх злочини настільки, що це підштовхнуло президентів Узбекистану та Пакистану шукати допомоги у боротьбі проти Хізб ут-Тахрір у Британії.
5) Хізб ут-Тахрір провів різного роду конференції, такі як конференція вчених, економічна конференція, медіаконференція, конференція щодо революцій, Всесвітня жіноча конференція, проте ЗМІ вирішили замовчувати їх. Не говорячи вже про семінари, зустрічі, мітинги, демонстрації, де Хізб ут-Тахрір був лідером у цій справі, якщо порівнювати йог з іншими групами. Якщо розглядати усію історію Хізба, ми знайдемо достатню кількість прикладів цьому: акція хлопців із Хізба в Йорданії, підтримка прибічників Хізба у Сирії, акція підтримки прибічників Хізба у Лівії, хода, організована Хізбом в Індонезії у березні 2017 р., що викликало гнів правлячого режиму. По усій Індонезії зібралося біля 3 мільйонів мусульман (чоловіків та жінок) проти губернатора Джакарти, який насмілився піти проти Корану, проти Ісламу.
6) Хізб звернувся за допомогою до володарів сили в Йорданії, Сирії, Єгипті, Іраку, Пакистані та інших країнах; на це публічно відгукнулись деякі іщ офіцерів, і ЗМІ висвітлювали усе це.
Сама підготовка підґрунтя для появи Халіфату не означає усипляння пильності, а потім очікування; навпаки — це спосіб задіяти та нагадати про обов’язки тим, хто займається діяльністю по відродженню Праведного Халіфату, правління в якому буде здійснюватись так само, як і у часи пророцтва. Адже їх готовність повинна бути на належному рівні. Такими були благородні сподвижники Посланця Аллаха ﷺ. Давайте згадаємо, як Пророк ﷺ передвіщав відкриття Константинополя, проте благородні сподвижники не сприйняли це як наказ чекати того часу , коли це само по собі станеться, навпаки, вони раз за разом намагались роздобути ту почесну якість, якою будуть володіти як головнокомандуючий , так і армія, що захопили Константинополь:
فَلَنِعْمَ الْأَمِيرُ أَمِيرُهَا، وَلَنِعْمَ الْجَيْشُ ذَلِكَ الْجَيْشُ
«І який же чудовий той ватажок, який завоює його, і яке ж чудове те військо, що завоює його!».
Це здійснилось у період правління Мехмеда II Завойовника (Фатіха), саме під його головуванням був захоплений Константинополь. Хізб ут-Тахрір побажав діяти так само, як сподвижники, тобто з Уммою та на благо Умми. Ми просимо тільки Аллаха надати нам допомогу у цій нелегкій справі. Саме в Його владі знаходиться «пускова кнопка» для утворення другого Праведного Халіфату:
وَيَقُولُونَ مَتَىٰ هُوَ ۖ قُلْ عَسَىٰ أَن يَكُونَ قَرِيبًا
«Коли ж це станеться?». Скажи: «Може бути, це станеться дуже скоро!» (17:51).
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Гассан аль-Кісвані
1 Зуль-Хіджа 1438 р.х.
23.08.2017
