Мірило мислення, нафсу та поведінки людини
بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَٰنِ الرَّحِيمِ
Всевишній Аллах сказав:
زُيِّنَ لِلنَّاسِ حُبُّ ٱلشَّهَوَٰتِ مِنَ ٱلنِّسَآءِ وَٱلۡبَنِينَ وَٱلۡقَنَٰطِيرِ ٱلۡمُقَنطَرَةِ مِنَ ٱلذَّهَبِ وَٱلۡفِضَّةِ وَٱلۡخَيۡلِ ٱلۡمُسَوَّمَةِ وَٱلۡأَنۡعَٰمِ وَٱلۡحَرۡثِۗ ذَٰلِكَ مَتَٰعُ ٱلۡحَيَوٰةِ ٱلدُّنۡيَاۖ وَٱللَّهُ عِندَهُۥ حُسۡنُ ٱلۡمََٔابِ ١٤ قُلۡ أَؤُنَبِّئُكُم بِخَيۡرٖ مِّن ذَٰلِكُمۡۖ لِلَّذِينَ ٱتَّقَوۡاْ عِندَ رَبِّهِمۡ جَنَّٰتٞ تَجۡرِي مِن تَحۡتِهَا ٱلۡأَنۡهَٰرُ خَٰلِدِينَ فِيهَا وَأَزۡوَٰجٞ مُّطَهَّرَةٞ وَرِضۡوَٰنٞ مِّنَ ٱللَّهِۗ وَٱللَّهُ بَصِيرُۢ بِٱلۡعِبَادِ ١٥
«Прикрашена для людей любов до задоволень, які отримуються від жінок, синів, накопичених кантарів золота та срібла, чудових коней, худоби та нив. Таким є мінливе задоволення мирського життя, проте у Аллаха є краще місце повернення. Скажи: «Чи розповісти вам про те, що краще цього? Для тих, хто богобоязливий, у Господа є Райські сади, в яких течуть ріки, і в яких вони будуть вічно, а також очищені дружини та вдоволення від Аллаха». Аллах бачить рабів» (3:14,15).
У цих аятах Всевишній повідомляє, що у людини є пристрасті. Із їх числа Він згадав жінок, синів, золото та срібло, чудових коней, худобу, ниви. Також Він згадав, що усі ці насолоди мирського життя мінливі. А ось кращий притулок знаходиться у Аллаха, адже у Нього є сади, в яких є те, про що і не мріяла душа людини і чого не бачили її очі. У цих садах з дозволу Аллаха люди будуть вічно, в них приготовлені для мешканців Рая чисті без недоліків дружини, а також величезна кількість різноманітних насолод. Адже Він — Той, Хто бачить людей та обізнаний про їх справи.
Всевишній сказав:
فَأَقِمۡ وَجۡهَكَ لِلدِّينِ حَنِيفٗاۚ فِطۡرَتَ ٱللَّهِ ٱلَّتِي فَطَرَ ٱلنَّاسَ عَلَيۡهَاۚ لَا تَبۡدِيلَ لِخَلۡقِ ٱللَّهِۚ ذَٰلِكَ ٱلدِّينُ ٱلۡقَيِّمُ وَلَٰكِنَّ أَكۡثَرَ ٱلنَّاسِ لَا يَعۡلَمُونَ ٣٠
«Зверни свій лик до релігії, як істинно віруючий (ханіф). Такою є вроджена якість, з якою Аллах створив людей. Творіння Аллаха не підлягає зміненню. Такою є права віра, але більшість людей не знають цього» (30:30).
Чиста, вроджена якість (фітра), яку Аллах заклав кожній людині, — це підкорення Аллаху. Ця якість і є істинна релігія. Творіння Аллаха не змінюються, людина залишається людиною, адже починаючи з Адама (а.с.) та закінчуючи останньою людиною, яка буде жити перед Судним днем, усі вони мали та матимуть прагнення слідувати релігії, якою задоволений Аллах, бути щирими віруючими, які прагнуть лише до істини. Ось такими є критерії істини. І наприкінці аяту Аллах завершує Свою промову словами «але більшість людей не знають цього». Трохи пізніше ми побачимо, яким є судження розуму у винесенні рішень про речі, коли людина не керується системою від Аллаха.
Як ми вже згадували, інстинкти та органічні потреби самі по собі — усього лише спонукаючі чинники до дій та вдоволенню, вони не містять в собі яких-небудь критеріїв для правильного вдоволення; також вони не можуть вказати, у якому напрямі повинна бути побудована поведінка. Єдине, на що вони штовхають, так це на те, щоб вдовольняючий предмет відповідав природі людини. Схильності або ідуть бік у бік зі спонукаючим чинником, або спонукачим чинником може стати сама схильність до чого-небудь. І якщо людина послідує за цією схильністю (без розумної оцінки на основі правильного джерела), то у такому випадку вона послідує за своїми пристрастями.
Пристрасті та схильності постійно мінливі, тому через цю нестабільність людина борсається у болоті під назвою пристрасті. У результаті своїх метань вона буде жити нещасно як у цьому житті, так і у Наступному, де її притулком стане вогонь Пекла. Істину сказав Пророк ﷺ:
حُفَّتِ النَّارُ بِالشَّهَوَاتِ
«Вогонь прихований за пристрастями» (Муслім).
Всевишній сказав:
وَمَنۡ أَعۡرَضَ عَن ذِكۡرِي فَإِنَّ لَهُۥ مَعِيشَةٗ ضَنكٗا وَنَحۡشُرُهُۥ يَوۡمَ ٱلۡقِيَٰمَةِ أَعۡمَىٰ ١٢٤ قَالَ رَبِّ لِمَ حَشَرۡتَنِيٓ أَعۡمَىٰ وَقَدۡ كُنتُ بَصِيرٗا ١٢٥ قَالَ كَذَٰلِكَ أَتَتۡكَ ءَايَٰتُنَا فَنَسِيتَهَاۖ وَكَذَٰلِكَ ٱلۡيَوۡمَ تُنسَىٰ ١٢٦ وَكَذَٰلِكَ نَجۡزِي مَنۡ أَسۡرَفَ وَلَمۡ يُؤۡمِنۢ بَِٔايَٰتِ رَبِّهِۦۚ وَلَعَذَابُ ٱلۡأٓخِرَةِ أَشَدُّ وَأَبۡقَىٰٓ
«А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя, а у День воскресіння Ми воскресимо його сліпим. І скаже він: «Господи! Чому Ти воскресив мене сліпим, якщо раніше я був зрячим?». (Аллах) скаже: «Ось так! Наші знамення явились до тебе, але ти забув їх. Таким же чином сьогодні тебе самого буде забуто». Так Ми відплачуємо тим, хто надмірничав і не увірував у знамення свого Господа. А муки в Останньому житті будуть іще більш тяжкими та тривалими» (20:124–127).
Що стосується розуму, то у своїй оцінці речей він залежний від складаючих його чинників. Знаючи, що невід’ємною частиною процесу мислення є сама реальність, органи відчуттів, здоровий функціонуючий мозок та попередня інформація, ми розуміємо, що його рішення про речі залежать від сили або слабкості цих складових. Наприклад:
— якщо попередня інформація про реальну дійсність буде наявною у дуже великій кількості, то у такому випадку винесене розумом рішення про реальність буде сильним, проте це рішення не буде об’єктивним, тому що попередня інформація усе одно буде обмежена кількісним змістом; до того ж вона не досягне ступеня абсолютних знань.
— коли зв’язані з думкою відчуття повторюються із разу у раз, у такому положенні утворюється розумове відчуття, проте це відчуття не досягає ступеня всеохоплення, незважаючи на багаторазові повторення. Єдине, чого можна досягти внаслідок цього, так це високого рівня сили у процесі зв’язування відчуттів з думкою, а також швидкості цього процесу, проте сутність розумового відчуття залишається обмеженою, навіть якщо відчуття самої реальної дійсності буде великим та мати величезний масштаб, проте абсолютного охоплення усе одно не буде досягнуто. Причиною тому є відсутність у людини можливості охопити усі попередні та нинішні реальності.
До усієї цієї обмеженості складових розуму треба додати, що рішення відносно речей, винесене людиною, буде мішенню для протиріч, незгод та суперечок; до того ж, дане рішення при його винесенні буде піддаватись впливу оточуючого середовища людини.
Матеріал був підготовлений спеціально для радіо Халіфой Мухаммадом, Йорданія
20 Джумада ас-сані 1438 р.х.
19.03.2017 р.
