Безподаткова економіка

Статті
Друкарня

Податки визначаються як гроші, які стягуються з населення (які повинні бути витрачені на громадські послуги) безпосередньо або шляхом додавання до цін на товари і послуги місцевими органами влади згідно з законами держави.

Згідно з цим визначенням певна сума і ставка податків, які стягуються з населення, щорічно збільшуються за рахунок постійно розроблюваних податків. Навіть у той час, коли офіційний рівень інфляції декларувався на рівні 21,3%, визначення коефіцієнту переоцінки податків, зборів і пені на рівні 36,6% на 2022рік є наочним прикладом збільшення сум і и ставок податків.

Сьогодні найбільшим джерелом прибутку держави є податки, які держава збирає з населення. У той час як розрахунковий податок в бюджеті на 2021 рік складає 909 мільярдів в 994 мільйони турецьких лір, припускається, що згідно з законопроектом про бюджет центрального уряду на 2022 рік буде зібрано 1 трильйон 430 мільярдів турецьких лір зі збільшенням на 50%. 275 мільярдів із цих податків складаються із НДС, 221 мільярд — із акцизу, 24 мільярда — із податку на транспортні засоби, 262 мільярда — із прибуткового податку, 183 мільярда — із податку на прибуток, 6 мільярдів — із податку на спецзв’язок, 37 мільярдів — із митного податку, 44 мільярда — із митних зборів, решта ж — із інших різних видів податків.

Згідно цим даним, податки складають 97,1% прибутків бюджету. Інакше кажучи, 97,1% кожної лікарні, дороги, мосту, зарплати кожного держслужбовця, відсоткових витрат та усіх інших витрат оплачуються за рахунок податків, які стягуються з населення. Незважаючи на це, навіть невелика послуга, яка надається суспільству, виставляється як велике благо, про яке невпинно і постійно говориться, але людям, які, по суті, є тими, хто оплатив вартість цієї послуги, не надається належного значення.

За поточними даними Податкового управління існує 450 видів податків. Ми оплачуємо збір за тверді відходи в рахунку-фактурі за воду, збір за захист об’єктів культурної цінності в інший квитанції, гербовий збір для сплати прибуткового податку, а також податок на транспортні засоби і побутову техніку. Ми можемо не знати назви кожного із цих податків і того, як вони збираються, але ми як народ платимо їх усі.

Ці податки зазвичай стягуються з прибутків, витрат або майна, але іноді ми також платимо податок на податок.

За допомогою цих податків, які були нами частково зачеплені, ми живемо в країні, де збираються найвищі податки у світі. Таким чином, ми сплачуємо податки практично за усе в нашому повсякденному житті, іноді напряму, а іноді косвенно. Коли людина, яка хоче вимити руки і обличчя, прокинувшись вранці, включає кран, вона повинна заплатити п’ять видів податків: вартість твердих відходів, вартість утилізації, вартість стічних вод, податок на очистку оточуючого середовища і ПДВ.

Кожна людина, яка працює за мінімальну заробітну плату, отримує оплату після того, як із неї відраховується страховий внесок і частка безробітних. З новим проектом, який вступить в силу в 2022 році, податковий прибуток буле вираховуватись із верхньої частини заробітної плати, який перевищує мінімальну заробітну плату. Інакше кажучи, робочий платить державі приблизно 50% податку як з заробітку, так і з кожної здійсненої ним витрати. Окрім того, цей робочий повинен платити податки за товар не один раз, а кожного разу, коли цей товар переходить із рук в руки. Інакше кажучи, собівартість + податок і прибуток розраховуються як мінімум 3-4 рази за куплений цим робітником фрукт чи овоч. Останній споживач повинен оплатити цей збір.

Податкова несправедливість

Перше, що спадає на думку, коли говорять про «справедливість в податкообкладанні», — це зменшення податків з тих, хто заробляє менше, і збільшення податків з тих, хто заробляє більше. В законі це визначається як «справедливий і збалансований розподіл податкового тягаря — соціальна ціль фіскальної політики». Проте в Туреччині, де діє найбільш несправедлива податкова система у світі, увесь податковий тягар роками лягає на плечі робочих, пенсіонерів, людей з низьким і середнім прибутком. В країнах, де податкова несправедливість частково регулюється, 75% податків складають прибутки/прибуток, а 25% складають косвенні податки, які стягуються зі споживання. В нашій країні ситуація протилежна. У той час як податки на прибутки складають біля 30-35%, податки, які додаються до ціни на товари, отримані від споживання, складають біля 65-70%. Косвенні податки на споживання означають податкообкладання малозабезпечених.

Навіть той, хто живе на виплати по безробіттю чи на соціальні виплати, обкладається податком з кожної копійки, які він витрачає із тих грошей, які у нього є. З іншого боку, володарі капіталу з високим прибутком, які не витрачають увесь свій прибуток, звільняються від податків настільки, наскільки їм вдається не робити витрат. Таким чином, в процесі податкообкладання виникає несправедливість. Це показує, що податковий тягар несуть особи з низьким прибутком (пенсіонери, робочі, отримувачі мінімальної заробітної плати і держслужбовці). Окрім того, відрахування із заробітної плати людей з низьким прибутком, високий рівень неформальності [1], невідповідність податкових ставок (таких як акциз на парфумерію, а не на яхти), податкові амністії для компаній і подібні практики є деякими із причин несправедливості податкообкладанні.

При нинішній податковій політиці більше податків збирається з тих, хто заробляє менше, і менше — з тих, хто заробляє більше. За даними Інституту статистики Туреччини, 20% населення володіє 47,5% прибутку, отриманого від усіх товарів і послуг, вироблених в Туреччині в 2020 році. Податок на прибуток, сплачуваний цією групою власників капіталу, холдингами і акціонерними товариствами, складає лише 13% усіх збираємих податків. Тільки вдумайтесь, ті, у кого 47,5% прибутку, платять 13% податку.

Другою причиною нерівності податків в податкообкладанні є той факт, що такі податки, як податок на додану вартість на кожен товар, який використовується родинами з низьким і середнім рівнем прибутку як дизельне паливо, тютюнові вироби, автомобілі і побутова техніка складають одну третину від загальної суми податку, але при цьому відсутній акциз на предмети розкоші. Черговим чинником, який впливає на контраст різниці, є надання віддаючим 5-10% свого заробітку компаніям податкових премій, які не надаються найманим працівникам, які виплачують 50% свого заробітку у якості податків.

Тому податки, які стягуються державою на нагальні потреби, повинні збиратись тільки з багатих. Родини з низьким прибутком не повинні обкладатись податком. Усі податки, додані до цін на товари і послуги, які називають «косвенними податками», повинні бути скасовані. До того ж, треба покласти край таким практикам, як податкова амністія і утримання із заробітної плати.

Усі податки, які не мають шаріатського обґрунтування, повинні бути скасовані

Постійне, пряме і косвенне податкообкладання — це пригноблення, а Іслам прийшов, щоб скасувати будь-який прояв пригноблення. В економічній системі Ісламу заборонено стягувати з усіх постійні податки на усі товари і послуги. Згідно Ісламу, тільки коли в державній казні недосить грошей для покриття певних витрат, держава може збирати податки з населення, але тільки з тих людей, які володіють більше аніж достатньою кількістю майна для вдоволення своїх основних потреб згідно з рівнем життя в оточенні, в якому вони проживають, тобто з багатих. Ці податки носять тимчасовий характер, держава повинна запроваджувати їх в тій мірі, в якій буде достатнім покрити виниклі витрати. Податок, який перевищує цю суму необхідного для покриття нагальних витрат, не може бути встановлений. З цієї причини податки, які не мають релігійної основи, повинні бути повністю скасовані. Згідно Ісламу, ситуації, які можуть вимагати від держави введення особливих видів податків, наступні:

1. У випадку підготовки до війни, щоб допомогти бідним, потребуючим і подорожнім, а також щоб мати можливість здійснити обов’язкові витрати Байт уль-Маль.

2. Для покриття обов’язкових витрат Байт уль-Маль, таких як виплата заробітної плати державним службовцям.

3. Для того, щоб безоплатно витрачати на те, що принесе користь мусульманам. Наприклад, для будівництва доріг, видобутку воли, будівництва таких об’єктів, як мечеті, школи, лікарні і т.п.

4. Для покриття обов’язкових витрат Байт уль-Маль у випадку голоду, повені, землетрусу, ворожого нападу і в надзвичайних ситуаціях, з якими стикаються мусульмани.

5. З метою погасити борг, якщо держава була вимушена заборгувати з чотирьох описаних вище і пов’язаних з ними причин, щоб виконати обов’язок усіх мусульман.

Крім цього, держава не може стягувати податки для покриття нетермінових і некритичних витрат. Податки, які можуть бути введені через вказані вище причини, носять тимчасовий характер, вони можуть збиратись по мірі необхідності, і їх можна брати тільки з багатих і заможних.

Податки, які стали важливим джерелом прибутку в сьогоднішніх капіталістичних системах, стали незамінними для держав через стертість кордонів між видами власності, віртуальної економіки, колонізації, вимагання, несправедливості прибутків, корупції та інших подібних причин. Врешті решт, держава, яка повинна по суті служити своєму народу, починає розглядати населення як джерело прибутку і експлуатує його за допомогою податкової системи.

Через таку логіку, як «податок — це святе», узаконюють аморальну і нелюдську проституцію, алкоголь, азартні ігри і відсотковий прибуток (лихварство). Як кожне із цих явищ само по собі є харамом, так і податки, які стягуються з них, так само є харамом.

Посланець Аллаха ﷺ сказав:

لاَ يَدْخُلُ الجَنَّةَ صَاحِبُ مَكْسٍ

«Не увійде до Раю той, хто стягує макс (митні збори)» (Абу Давуд).

В цей період часу, коли мінімальна заробітна платня складає 4 тисячі 250 турецьких лір, а люди відчувають серйозні фінансові труднощі, держава повинна припинити стягувати податки на товари і послуги і пропонувати населенню такі послуги, як охорона здоров’я, освіта, транспорт, або безкоштовно, або за найнижчою ціною. Усі косвенні податки повинні бути скасовані, податки повинні стягуватись з прибутків багатих, якщо в цьому є необхідність, підземні і наземні рудники і ресурси, які є громадським надбанням, повинні бути ресурсами, які використовуються державою для громадських послуг. У зв’язку з цим необхідно прийняти термінові конституційні і юридичні заходи.

В результаті відсутність податків знизить ціни на товари і забезпечить життєздатність ринку. Знов же, коли буде забезпечена справедливість у відношенні прибутків, люди з низькими прибутками отримають полегшення, а необхідні ресурси для термінових витрат будуть отримані тільки за рахунок багатих.

 

Köklü Değişim
Сьома доповідь із конференції «Рішення Ісламу економічної кризи у 10 пунктах»

На турецькій мові

1. Неформальність — це наслідок макроекономічних причин, таких як економічна ситуація, правова, регуляторна і політична система, а також цілої низки макроекономічних причин, таких як низький рівень освіти, дискримінація, бідність і відсутність доступу до економічних ресурсів, активів, фінансових та інших послуг для бізнесу, а також до ринків. Великі розміри неформальної економіки — це серйозна проблема для захисту трудових прав і забезпечення гідних умов праці, яка одночасно спричиняє негативний вплив на підприємства і прибуткову частину державного бюджету, звужує простір для дій уряду, підриває роботу інститутів і порушує умови конкуренції.