Звідки з’явилась людина?
وَلَقَدْ خَلَقْنَا الْإِنسَانَ مِن سُلَالَةٍ مِّن طِينٍ
«Воістину, Ми створили людину із есенції глини» (23:12).
Що на нього очікує?
ثُمَّ إِنَّكُمْ بَعْدَ ذَلِكَ لَمَيِّتُونَ* ثُمَّ إِنَّكُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ تُبْعَثُونَ
«Після цього ви неодмінно помрете. А потім, у День воскресіння, ви неодмінно будете воскрешенні» (23:15, 16).
Для чого вона була створена?
وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ
«Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялись Мені» (51:56).
Який результат усього цього?
فَإِمَّا يَأْتِيَنَّكُم مِّنِّي هُدًى فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى * وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكاً
«Якщо ж до вас явиться від Мене вірне керівництво, то всілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не виявиться заблудшим та нещасним . А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя» (20:123–124).
Звідки з’явилась людина? Що на неї очікує? Для чого вона була створена? надання повної думки про людину, життя та Всесвіт буде рішенням цієї основної проблеми людини. Коли ж знайде своє рішення основна проблема, тоді вирішиться і решта інших.
Основна та другорядна проблеми людини
Частина 10
Розглядаючи природу людини, ми знаходимо її безсильною , обмеженою та такою, що має потреби . Її потреби проявляються не лише у їжі, воді, кисні, сні і т.п. Окрім усього цього, вона потребує порядку, системи, згідно якої буде відбуватись вдоволення інстинктів та органічних потреб. А також ця система повинна регулювати відносини людини з самою собою,як то: прийняття їжі, вид одягу, мораль та моральність; потім — відносини з Творцем, тобто обряди поклоніння; і, нарешті,відносини з оточуючими людьми, суспільством — торгові відносини, система покарань. Із цих трьох напрямів витікає багато різноманітних систем — політична, економічна, соціальна і т.п. Людина, у свою чергу, нездатна вигадати таку правильну систему, згідно якої можна було б побудувати гідне, щасливе життя. Нинішній стан суспільств капіталістичного світу — наглядний тому приклад. Результатом втілення над людьми капіталістичної системи стали страждання, руйнування, спустошення, розграбування багатств та ресурсів цілих країн та народів . Маленька купка капіталістів у світі добре влаштувалась на шиях мільйонів людей. Не залишилось практично жодного виду збочень та аморальних вчинків , свідком чого не стало б сучасне людство на протязі усього часу існування капіталізму як домінуючої ідеології у світі з його ідеями свобод. Насправді , нинішній стан суспільств капіталістичних країн — найбільш яскравий приклад того, коли людина по своїй природі не у змозі вигадати та встановити такий правильний порядок для життя, систему, яка привела б людство до благополуччя та щастя.
Одного разу на офіційному прийомі звичайний солдат мусульманської армії, направлений для переговорів — Рабі ібн Амір, — сказав головнокомандуючому персидської армії — Рустаму: «Аллах послав нас до вас, щоб позбавити вас під поклоніння створінням і перейти до поклоніння Творцю та позбавити вас від тісняви цього світу, повівши до неосяжності вічного життя, від пригноблюючої релігії — до справедливості Ісламу...». Звичайний мусульманський воїн промовив ці слова в обличчя одному із найвидатніших лідерів того часу, який володів великими територіями та користувався усіма благами землі, у той час як одяг Рабі ібн Аміра походив на старий шматок матерії, а його денний раціон складали декілька фініків. Незважаючи на цю різницю, Рабі звернувся до Рустама так, нібито перед ним знаходилась звичайна людина , за спиною якої не було величезних багатств та влади. Цей світ був просторим для Рабі ібн Аміра і виявився тісним для того, хто володів усіма видами багатств і, здавалось би, необмеженою владою. Наскільки ж була великою різниця між двома парламентарями! Таким є Іслам.
Хто прийняв ісламську акиду , з усіма витікаючими нормами, законами, ідеями, критеріями та системами, той дивиться на цей світ всебічно та бачить його широким, незважаючи на те, що володіє небагато чим. Той, чиє життя проходить у відриві від Творця , відчуває тісняву цьому світу, оскільки бачить тільки те, чим сам володіє.
Всебічно поглянути на цей світ зможе лише той, хто увірував в Аллаха, Його посланців та інші стопи віри, а також той, хто підкорився повелінням Аллаха. Всевишній Аллах говорить:
وَلَقَدْ ذَرَأْنَا لِجَهَنَّمَ كَثِيرًا مِّنَ الْجِنِّ وَالإِنسِ لَهُمْ قُلُوبٌ لاَّ يَفْقَهُونَ بِهَا وَلَهُمْ أَعْيُنٌ لاَّ يُبْصِرُونَ بِهَا وَلَهُمْ آذَانٌ لاَّ يَسْمَعُونَ بِهَا أُوْلَـئِكَ كَالأَنْعَامِ بَلْ هُمْ أَضَلُّ أُوْلَـئِكَ هُمُ الْغَافِلُونَ
«Ми створили для Пекла багато джинів та людей. У них є серця, які не розуміють, і очі, які не бачать, і вуха, які не чують. Вони подібні худобі, але є іще більше заблудшими. Саме вони є безпечними невігласами» (7:179).
Хто віддалився від шляху Аллаха та не прагне вирішити свою головну проблему у житті правильним чином, прийшовши до Ісламу, той безпечний. Він не використав свій слух та зір по призначенню , тому він далекий від правильного розуміння та повноцінного міркування. Аллах зробив із нього на кшталт тварини і навіть гірше. Адже тварина живе згідно тієї системи, яку Аллах навіяв їй без права вибору, тоді як людина за власним вибором відмовляється від шляху Аллаха та відвертається від порядку, встановленого Всевишнім. Хто ж не прийняв систему, стверджену Аллахом для людини, той впав у явну оману та буде страждати від своєї безпечності. Хто ж послідував шляху Аллаха, той неодмінно набуде щастя та порятунок в обох світах.
Кожна людина задається питаннями: хто вона? Яке її місце у цьому житті? Кому вона належить? Чи надана вона сама собі? Якщо людина приходить до відповіді, що вона надана сама собі, тоді нехай спитає себе про кожну клітину у її організмі. Що вона знає про них, про їх зв’язок з іншими клітинами та рештою органів? Чи може вона назвати себе повноцінним хазяїном хоча б однієї клітини у своєму організмі? Вона залишається заручницею своїх вузьких бажань та ставить себе на місце Господа! Проте коли її торкнеться зло, вона не у змозі позбавити себе від того, що її спіткало.
Всевишній Аллах говорить:
كَلَّا إِنَّ الْإِنسَانَ لَيَطْغَىٰ أَن رَّآهُ اسْتَغْنَىٰ
«Але ні! Людина переступає кордони дозволеного, коли їй здається, що вона нічого не потребує» (96:6,7).
Звідки з’явилась людина?
إِنَّا لِلّهِ وَإِنَّـا إِلَيْهِ رَاجِعونَ
«Воістину, ми належимо Аллаху і до Нього наше повернення» (2:156).
Якщо початок та кінець людини очевидні, то, у такому випадку, чим вона володіє? Вона повинна прийняти просту істину, що людина нічим не володіє і сама собі не належить. Вона повинна повністю підкоритись Аллаху та віддалитись від намовлянь сатани. Перша частина аяту гласить: «Ми належимо Аллаху», — щоб людина знала своє місце. Друга частина аяту вказує на те, щоб вона розуміла, як їй вчиняти і як себе урятувати.
فَمَنْ زُحْزِحَ عَنِ النَّارِ وَأُدْخِلَ الْجَنَّةَ فَقَدْ فَازَ ۗ وَمَا الْحَيَاةُ الدُّنْيَا إِلَّا مَتَاعُ الْغُرُورِ
«Хто буде віддалений від Вогню та введений у Рай, той набуде успіху, а земне життя — усього лише насолода спокусою» (3:185).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абу Мухаммад (Халіфа Мухаммад), Йорданія
9 Джумада аль-уля 1438 р.х.
06.02.2017 р.
