Рішення основної проблеми людини 27 ч.

Світогляд
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Звідки з’явилась людина?

وَلَقَدْ خَلَقْنَا الْإِنسَانَ مِن سُلَالَةٍ مِّن طِينٍ

«Воістину, Ми створили людину із есенції глини» (23:12).

Що на нього очікує?

ثُمَّ إِنَّكُمْ بَعْدَ ذَلِكَ لَمَيِّتُونَ* ثُمَّ إِنَّكُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ تُبْعَثُونَ

«Після цього ви неодмінно помрете. А потім, у День воскресіння, ви неодмінно будете воскрешенні» (23:15, 16).

Для чого вона була створена?

وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ

«Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялись Мені» (51:56).

Який результат усього цього?

فَإِمَّا يَأْتِيَنَّكُم مِّنِّي هُدًى فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى * وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكاً

«Якщо ж до вас явиться від Мене вірне керівництво, то всілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не виявиться заблудшим та нещасним . А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя» (20:123–124).

Звідки з’явилась людина? Що на неї очікує? Для чого вона була створена? надання повної думки про людину, життя та Всесвіт буде рішенням цієї основної проблеми людини. Коли ж знайде своє рішення основна проблема, тоді вирішиться і решта інших.

Основні та другорядні проблеми людини

Частина 27

Ми продовжуємо розмову на тему «обмеженості людини». Наведемо декілька прикладів того, як людина, яка уповає на Аллаха, досягає того, що не під силу іншим.

Посланець Аллаха Мухаммад (с.а.с.) побудував потужну державу , яка вже через десять років стала конкурувати з двома великими імперіями — перською та римською. Він (с.а.с.) вступив у схватку з однією із цих двох імперій, закликаючи її увійти в Іслам та приєднатись до Халіфату, який раніше оволодів усім Аравійським півостровом. При цьому Посланець Аллаха (с.а.с.) був звичайною людиною, ідею якого прийняли сподвижники, що належним чином уповали на Аллаха.

Сподвижники, нехай буде задоволений ними Аллах, які були учнями Посланця Аллаха (с.а.с.), продовжували вести боротьбу з цими двома імперіями. За рекордні п’ять років вони оволоділи більшою частиною їх земель, а потім вирушили завойовувати інші міста та країни, закликаючи місцеве населення до Ісламу, продовжуючи уповати при цьому на Аллаха належним чином.

Ці великі справи робились звичайними людьми, які так само, як і усі, відчувають слабкість , безсилля , обмеженість та нужду. Проте з вірою в Аллаха та упованням на Нього вони, переступивши можливості звичайних людей, добились того, що на перший погляд здається неможливим; при цьому вони як і колись залишались звичайними людьми з усіма притаманними людині якостями. Усе це було досягнуто з допомогою дотримання законів Аллаха.

До нас дійшли історії сильних людей, які без страху стояли перед королями, державами та арміями. Сила одного із них перевершувала силу тисячі інших. Вони вдовольнялись Аллахом і були найбагатшими серед людей, незважаючи на те, що не мали ніякого майна. Серед них були люди, які не відрізнялись від інших, проте згодом вони стали ватажками. Незважаючи не те, що вони отримали владу, вони не переступали кордонів дозволеного. До нас дійшли розповіді про тих, які у часи невігластва були рабами, проте через деякий час вони стали правителями. Це і є віра в Аллаха та уповання на Нього, якими людина покриває свої недоліки.

Всевишній Аллах велів Своєму Посланцю (с.а.с.) та віруючим уповати на Нього. Доказом цьому слугують слова Аллаха:

وَعلَى اللّهِ فَلْيَتَوَكَّلِ الْمُؤْمِنُونَ

«Нехай же на Аллаха уповають віруючі» (3:160).

Також маються докази із Сунни, наприклад, хадіс від Умара ібн Хаттаба, в якому Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لَوْ أَنَّكُمْ تَتَوَكَّلُونَ عَلَى اللهِ حَقَّ تَوَكُّلِهِ لَرَزَقَكُمْ كَمَا يَرْزُقُ الطَّيْرَ ، تَغْدُو خِمَاصاً وَتَرُوحُ بِطَاناً

«Якщо б уповали ви на Аллаха належним чином, то Він обов’язково посилав би вам прожиток так само, як посилає його птахам, які улітають вранці з порожніми животами, а повертаються (наприкінці дня) з повними».

У дійсності, тільки Всевишній Аллах гідний того, щоб на Нього уповали та довіряли Йому усі свої справи, тому що Він — істинний Володар кожної речі. Він створив небеса та землю за шість днів та встановив порядок та гармонію. Всевишній Аллах вічний, не наздоганяє його ані сон, ані дрімота, і не обтяжує Його нічого на небесах і землі. Він знає про усе та охоплює усе Своїм знанням. Він знає те, що було, і те, що буде. У Нього ключі до сокровенного, і знає про нього тільки Він. Йому відомо те, що на суші і у морі. Навіть лист з дерева падає тільки з Його відома. Нема ані зернятка у темряві землі, ані чого-небудь свіжого або висохлого, чого не було б в ясному Писанні.

Що стосується індивідуальної обмеженості, то мова йде про фізичну ваду будь-якої людини, що спостерігається у ній: хронічна хвороба або слабкість організму, що з’явились на протязі життя. Наприклад, розбещена дитина, яка, подорослішав, вже не знайшла того ставлення до себе, що було у дитинстві. Або людина потрапила в аварію, у результаті якої втратила деякі із своїх фізичних можливостей. Звичайно, у таких ситуаціях людина особливо буде відчувати свою обмеженість окрім тієї, яка притаманна кожній людині. Як при відчутті індивідуальної неповноцінності , так і при відчутті обмеженості людини як людини вихід із положення один — віра в Аллаха, в када та кадар, тому що це відбувається у сфері, яка домінує над людиною, і людина не у змозі уникнути цього. Віруюча людина, яка правильним чином вирішила свою основну проблему у житі, повинна проявляти терпіння та вдовольнятись приписом Аллаха, і тоді усе, що спіткало її, обернеться для неї благом.

Коли людина найкращим чином уповає на Аллаха, вона звільнюється від обмеженості та слабкості, які відчуває. Людина розуміє, що якщо Аллах забрав у неї що-небудь, то залишив їй багато чого іншого. Приклад тому — Урва ібн Зубайр (р.а.), який втратив свою ногу та втратив дитину. Тоді він промовив наступні слова: «О Аллах, ти дарував мені сімох синів, але забрав одного,і у мене залишилося шість. О Аллах, ти дарував мені чотири частини тіла, але забрав одну, і у мене залишилось три. Якщо Ти випробовуєш, то прощаєш. Якщо ти позбавив малого, то залишив багато чого».

Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізбут-Тахрір
Абу Мухаммад (Халіфа Мухаммад), Йорданія
26 Джумада аль-уля 1438 р.х.
23.02.2017 р.