Рішення основної проблеми людини 28 ч.

Світогляд
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Звідки з’явилась людина?

وَلَقَدْ خَلَقْنَا الْإِنسَانَ مِن سُلَالَةٍ مِّن طِينٍ

«Воістину, Ми створили людину із есенції глини» (23:12).

Що на нього очікує?

ثُمَّ إِنَّكُمْ بَعْدَ ذَلِكَ لَمَيِّتُونَ* ثُمَّ إِنَّكُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ تُبْعَثُونَ

«Після цього ви неодмінно помрете. А потім, у День воскресіння, ви неодмінно будете воскрешенні» (23:15, 16).

Для чого вона була створена?

وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ

«Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялись Мені» (51:56).

Який результат усього цього?

فَإِمَّا يَأْتِيَنَّكُم مِّنِّي هُدًى فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى * وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكاً

«Якщо ж до вас явиться від Мене вірне керівництво, то всілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не виявиться заблудшим та нещасним. А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя» (20:123–124).

Звідки з’явилась людина? Що на неї очікує? Для чого вона була створена? надання повної думки про людину, життя та Всесвіт буде рішенням цієї основної проблеми людини. Коли ж знайде своє рішення основна проблема, тоді вирішиться і решта інших.

Частина 28

Одинадцяте: відчай

Відчай — це безвихідь та відсутність якої-небудь надії, які відчуває людина у своєму житті у цілому та в окремих ситуаціях — зокрема. В результаті вона втрачає надію на можливість виправити своє положення.

Всевишній Аллах сказав:

وَلَئِنْ أَذَقْنَا الإِنْسَانَ مِنَّا رَحْمَةً ثُمَّ نَزَعْنَاهَا مِنْهُ إِنَّهُ  لَيَئُوسٌ كَفُورٌ

«Якщо Ми дамо людині вкусити милість, а потім відберемо це,то вона впадає у відчай та стає невдячною» (11:9).

В арабській мові слово «той, хто впав у відчай» (يَئُوسٌ) приходить у вазнеفعول, що вказує на крайню ступінь відчаю, а це відбувається тоді, коли Аллах позбавляє милості після того,як дав вкусити її.

Незважаючи на те, що відчай відноситься до стану душі, проте Коран описує це як невір’я та омана. Всевишній Аллах сказав:

إِنَّهُ لاَ يَيْأَسُ مِن رَّوْحِ اللّهِ إِلاَّ الْقَوْمُ الْكَافِرُونَ

«Впадають у відчай у милості Аллаха тільки люди невіруючі» (12:87),

وَمَن يَقْنَطُ مِن رَّحْمَةِ رَبِّهِ إِلاَّ الضَّآلُّونَ

«Хто ж впадає у відчай у милості свого Господа, окрім заблудших?!» (15:56).

У Корані згадується причина відчаю. Всевишній Аллах сказав:

وَإِذَا أَذَقْنَا النَّاسَ رَحْمَةً فَرِحُوا بِهَا وَإِن تُصِبْهُمْ سَيِّئَةٌ بِمَا قَدَّمَتْ أَيْدِيهِمْ إِذَا هُمْ يَقْنَطُونَ

«Коли Ми даємо людям вкусити милість, вони радіють їй. Коли ж зло наздоганяє їх за те, що приготували їх руки, вони негайно приходять у відчай» (30:36).

Якщо людину спіткало лихо або якщо вона була позбавлена милості після того,як вкусила її, тоді вона втрачає надію і впадає у відчай.

Відчай буває двох видів:

— відчай у милості Аллаха, який може привести людину до невір’я або омани;

— відчай з приводу мирських справ.

Відчай відноситься до душевного розладу і негативно впливає на життя людини, штовхаючи її до замкнутості та відчуженню від людей, до того ж примушуючи відчувати людину неспокій та хвилювання. Деякі люди можуть перебороти відчай у деяких ситуаціях , проте є і такі, хто нездатен на це, і їх відчай приводить до душевних розладів.

Причини відчаю:

— невдача у справах;

— неправильне ставлення до дітей, постійна строгість до них. Або така ж ситуація може мати місце, коли правлячі режими поводять себе подібним чином у відношенні свого народу;

— насадження страху та позбавлення хоробрості. Будь-то з боку батьків по відношенню до дитини , або з боку тих же режимів у відношенні народу;

— піддавання людини постійним жорстким умовам життя, які вона не у змозі винести;

— страх перед майбутніми труднощами, і немає різниці — перед реальними або уявними.

— страх перед старістю, а саме — у зв’язку з тим, що поруч не опиниться помічника.

Правильне рішення основної проблеми з прийняттям ісламської акиди віддалить від людини будь-яку ймовірність її потрапляння у відчай, тому що усі поняття, які приніс Іслам, представляють собою деякий щит від цього стану. Ми наведемо деякі приклади цьому в Ісламі:

— віра у Када та Кадар захищає людину від відчаю. Той, хто увірував в Аллаха, переконаний у тому, що лиха спіткають його не через власні помилки . Він вірить у те, що усе відбувається з волі Аллаха. Його ставлення до того, що спіткало його, повинно бути виражено у прояві вдоволення та терпіння . Таким чином, людина отримує винагороду від Аллаха і живе щасливо та спокійно, незважаючи на лихо, що спіткало її. Нещастя та лиха підштовхують людину до того, щоб вона повернула себе у потрібне русло та піддала себе звіту і щоб вона перевірила свої справи на відповідність їх наказам та заборонам Аллаха, побоюючись того, що лиха спіткали її через деякі гріхи. Тоді вона повинна покаятись і не повторювати подібні помилки;

— переконаність у тому, що прожиток призначений Аллахом. Те, що людина набула, те і є її прожитком, а те, що не отримала, відповідно — не її прожиток. Людина,яка упевнена у цьому, не впадає у відчай, якщо щось вона не отримала або щось втратила. Навпаки, вона задоволена тим, що надав їй Аллах;

— прощення. У дійсності , людина схильна до помилок, непослуху та гріху. Але людині не варто впадати у відчай через колишні гріхи, тому що Всевишній Аллах — Прощаючий та Милосердний, і він приймає покаяння того, хто звернувся до Нього з покаянням. Всевишній Аллах сказав:

قُلْ يَا عِبَادِيَ الَّذِينَ أَسْرَفُوا عَلَى أَنفُسِهِمْ لَا تَقْنَطُوا مِنرَّحْمَةِ اللَّهِ إِنَّ اللَّهَ يَغْفِرُ الذُّنُوبَ جَمِيعًا إِنَّهُ هُوَ الْغَفُورُ الرَّحِيمُ

«Скажи Моїм рабам, які надмірничали на шкоду самим собі: «Не впадайте у відчай у милості Аллаха. Воістину, Аллах прощає гріхи повністю, адже Він — Прощаючий, Милосердний»(39:53);

— боязнь та страх тільки перед Аллахом. Людина, яка вирішила основну проблему правильним чином з прийняттям ісламської акиди, не боїться нікого окрім Аллаха, будь це іншої людини, втрати роботи, або будь-якої іншої справи. І тому не наздоганяє людину печать та відчай;

— надія тільки на Аллаха, тому що Він — Володар усілякої речі. Людина, яка прийняла ісламську акиду, не сподівається ані на кого, окрім Аллаха, і вона переконана, що досягнення мети полягає у покірності Аллаху. Той, хто сподівається на Аллаха, досягне бажаного і не буде опечалений. А той, хто не сподівається на Аллаха, не досягне бажаного і буде опечалений;

— уповання на Аллаха. Уповаючий на Аллаха не впаде у відчай, тому що він в усіх своїх справах покладається на Аллаха, а Аллах не зіпсує думку людини про Себе. Той, хто думає про Аллаха добре, — то Аллах добре обійдеться з ним, а хто думає інше, то Аллах так само і вчинить з ним. Не наздожене сум та відчай уповаючого на Аллаха через його переконаність у тому, що Аллах нагородить його бажаним у цьому житті та іще більше у Наступному;

— слідування прямому шляху. Всевишній Аллах сказав:

إِنَّ الَّذِينَ قَالُوا رَبُّنَا اللَّهُ ثُمَّ اسْتَقَامُوا فَلَا خَوْفٌ عَلَيْهِمْ وَلَا هُمْ يَحْزَنُونَ

«Воістину, ті, які сказали: «Наш Господь — Аллах», — і пішли прямим шляхом, не пізнають страху і не будуть опечалені» (46:13).

У цьому аяті Аллах повідомляє тим, хто увірував, що вони не будуть опечалені. Всевишній Аллах також сказав:

إِنَّ الَّذِينَ قَالُوا رَبُّنَا اللَّهُ ثُمَّ اسْتَقَامُوا تَتَنَزَّلُ عَلَيْهِمُ الْمَلَائِكَةُ أَلَّا تَخَافُوا وَلَا تَحْزَنُوا وَأَبْشِرُوا بِالْجَنَّةِ الَّتِي كُنتُمْ تُوعَدُونَ ، نَحْنُ أَوْلِيَاؤُكُمْ فِي الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَفِي الْآخِرَةِ وَلَكُمْ فِيهَا مَا تَشْتَهِي أَنفُسُكُمْ وَلَكُمْ فِيهَا مَا تَدَّعُونَ ، نُزُلًا مِّنْ غَفُورٍ رَّحِيمٍ

«Воістину, до тих, які сказали: «Наш Господь — Аллах», — а потім були стійки, нисходять янголи: «Не бійтесь і не сумуйте, а возрадуйтесь Раю, який був обіцяний вам. Ми — ваші помічники у мирському житті та в Останньому житті. Вам там уготовано усе, чого побажають ваші душі! Вам там уготовано усе. про що ви попросите! Таким є частування від Прощаючого, Милосердного»» (41:30–32).

Янголи будуть нисходити зі словами: «Не бійтесь і не сумуйте, а возрадуйтесь Раю, який обіцяв вам Аллах». Хіба буде сумувати людина, коли їй обіцяний Рай?

Що стосується відчаю, викликаного правителями та їх режимами, а також з боку їх ЗМІ, то він за короткий період оволодів більшістю людей. Проте сьогодні Умма прокинулася, і для неї стає усе більш реальною ідея зміни режимів, які завдавали їх багато страждань та принижень.

Той, хто правильно вирішив основну проблему, не буде охоплений печаллю через режими та правителів. Незважаючи на занепадницький стан, він продовжить діяльність над зміненням режимів, взявши приклад з Посланця Аллаха (с.а.с.) у зміненні мекканського суспільства після встановлення Халіфату та зробивши своєю метою вдоволення Аллаха. На шляху Аллаха і на шляху заклику його не лякає ув’язнення у тюрмі , муки, вбивства , голод, віддалення від близьких та улюбленців. Він слідує словам Посланця Аллаха (с.а.с.):

سَيِّدُ الشُّهَدَاءِ حَمْزَةُ بْنُ عَبْدِ الْمُطَّلِبِ ، وَرَجُلٌ قَامَ إِلَى إِمَامٍ جَائِرٍ فَأَمَرَهُ وَنَهَاهُ فَقَتَلَهُ

«Господин шахідів — Хамза ібн Абдульмутталіб та чоловік, який став перед несправедливим правителем, наказав йому схвалене та заборонив йому засуджуване, за що останній вбив його»(передав ат-Табарані).

Він не впадає у відчай через занепадницький стан Умми, він міцно стоїть на істині та покладає свої надії тільки на Аллаха. Сьогодні ми бачимо,як Ісламська Умма рухається до перемоги, і у найшвидший час, з дозволу Аллаха, падуть ці тиранічні режими, і Умма понесе Іслам до усіх народів,стукаючи у двері нинішніх наддержав . Ісламська Умма, з дозволу Аллаха, зробить те, що зробив раніше Посланець Аллаха (с.а.с.) та його сподвижники (р.а.).

Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абу Мухаммад (Халіфа Мухаммад), Йорданія
27 Джумада аль-уля 1438 р.х.
24.02.2017 р.