Звідки з’явилась людина?
وَلَقَدْ خَلَقْنَا الْإِنسَانَ مِن سُلَالَةٍ مِّن طِينٍ
«Воістину, Ми створили людину із есенції глини» (23:12).
Що на нього очікує?
ثُمَّ إِنَّكُمْ بَعْدَ ذَلِكَ لَمَيِّتُونَ* ثُمَّ إِنَّكُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ تُبْعَثُونَ
«Після цього ви неодмінно помрете. А потім, у День воскресіння, ви неодмінно будете воскрешенні» (23:15, 16).
Для чого вона була створена?
وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ
«Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялись Мені» (51:56).
Який результат усього цього?
فَإِمَّا يَأْتِيَنَّكُم مِّنِّي هُدًى فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى * وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكاً
«Якщо ж до вас явиться від Мене вірне керівництво, то всілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не виявиться заблудшим та нещасним. А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя» (20:123–124).
Звідки з’явилась людина? Що на неї очікує? Для чого вона була створена? надання повної думки про людину, життя та Всесвіт буде рішенням цієї основної проблеми людини. Коли ж знайде своє рішення основна проблема, тоді вирішиться і решта інших.
Основна та другорядна проблеми людини
Частина 26
Обмеженість людини як людини та обмеженість кожного поодинці
Почнемо з обмеженості людини як людини, тому що, вирішивши цю проблему, ми вирішимо і питання обмеженості кожної людини поодинці , під чим розуміється інвалідність та тому подібні положення. Обмеженість людини як людини притаманна усім без винятку — це відчуття слабкості , недосконалості та нужди в іншому . Маючи подібну природу, людина відчуває свою недосконалість. Намагаючись приховати своє безсилля , вона у змозі приховати його від інших, але не може обманути саму себе. Адже відчуття слабкості та недосконалості людиною — вроджені якості , і вони залишаться при ній у будь-якому випадку, і це так само є проявом інстинкту поклоніння.
Відчуття недосконалості штовхає людину вдатися до свого Творця, Якому, у свою чергу, не притаманні такі якості, як слабкість, недосконалість нужда,тому що людина, незважаючи на свої можливості, відчуває, що без свого Творця вона не у змозі заповнити свою недосконалість і слабкість, адже Він — Творець, Який створив людину із нічого, надав їй чудової постаті, наставив її на вірний шлях та визначив їй прожиток . Поглянемо на сотні аятів ,де Всевишній Аллах повідомляє Своїм рабам про те, що Він підкорив людям усе, що навколо них, небо і Землю. Раби Аллаха здобувають із неї своє харчування, одяг, пересуваються по ній та живуть тут. Вони вилучають із неї те, що необхідно їм для життя. Скільки б не було даровано людині — здатність міркувати, вживати заходів, будувати плани, — вона розуміє, що вона обмежена у цьому житті законами Всесвіту так само, як і обмежена своїми можливостями і не у змозі переступити меж цього. Тому знаходження правильного рішення основної проблеми полягає у налагодженні зв’язку людини зі своїм Творцем, де роз’яснюється зв’язок між самою людиною, творіннями та створенням із нічого, її ставлення до миті воскресіння та зібрання людей в одному місці, що її пов’язує з нагородою та покаранням у Судний день, у чому суть наказів та заборон Аллаха. Людина повинна розглянути та прийняти поняття, які внесуть ясність у питання, пов’язане з її обмеженістю, слабкістю та нуждою, і дарують їй умиротворення.
Головним таким розумінням у цьому житті , пов’язаним з обмеженістю людини, є питання уповання на Аллаха. Людина, уповаючи на Аллаха,перекриває свою слабкість та обмеженість. Розберемо це детальніше.
Слово «уповання »в арабській мові означає «опиратися на кого-небудь». Що стосується уповання на Аллаха, то це означає опиратися в усіх своїх справах на Всевишнього Аллаха і бути переконаним, що Аллах — Єдиний Творець, тільки Він дає прожиток і наставляє на вірний шлях. Він створив Всесвіт та людину, а також наділив їх певними якостями та властивостями, предопреділив причини та закономірності. Жоден закон у Всесвіті та жодна причина не приведуть до своєму результату без волі та зволення Аллаха. Людина повинна бути абсолютно переконаною у тому, що досягнення результату відбувається тільки з волі Аллаха, і тільки у Нього одного просять цього. Якщо б Аллах побажав, то ніяка причина не привела б до результату, і жодна людина не добилася б того, чого бажала . Проте Аллах побажав та встановив такі закономірності, які функціонують згідно Його знанням та Його волі.
Людина слабка по своїй природі. Всевишній Аллах сказав:
وَخُلِقَ الإِنسَانُ ضَعِيفًا
«Людина створена слабкою» (4:28).
Людина створена слабкою, безпорадною , обмеженою, і тільки віра та уповання на Всевишнього Аллаха роблять її сильною. Ми вже бачили, як малочисельні загони, уповаючи на Аллаха, перемагали багаточисельні загони. Це і є суть уповання на Аллаха.
Якості та здатності людини виходять із теми када та кадар, тобто це — те, що відбувається не з її волі і вона не у змозі що-небудь змінити. Людина вимушена спати та харчуватись, але вона не у змозі змінити цього. Людина схильна до хвороб, старіння, і не у силах змінити це . Здатності людини обмежені , вона сидить, спить , їсть до певної міри, і так — в усіх своїх справах. Людина не може відмовитись від органічних потреб, не може покрити свою слабкість та обмеженість.
Проте, вирішивши свою головну проблему у житті правильним чином — прийнявши Іслам, — людина вдовольняється будь-яким положенням, в якому вона перебуває. Вона переконана, що положення, в якому вона опинилась, є благом для неї.
Таким чином, людина, яка уповає на Аллаха, покладає усі свої справи на Аллаха, може переступити свої можливості та зробити те, чого не можуть інші. І для нас є багато прикладів цього.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абу Мухаммад (Халіфа Мухаммад), Йорданія
25 Джумада аль-уля 1438 р.х.
22.02.2017 р.
