Хвала Аллаху – Господу світів. Мир та благословення імаму богобоязливих, господину посланців, посланому у якості милості для світів, – Пророку Мухаммаду, його родині та сподвижникам. О Аллах, Твоєю Милістю та Милосердям збери нас з ними та посели нас у Раю у їх товаристві!
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
У цьому випуску ми продовжуємо наші міркування над книгою «Основи ісламської нафсії» для того, щоб сформувати ісламську особистість, приділивши увагу ісламській аклії та ісламській нафсії. І нехай Аллах дарує нам успіх!
Всевишній Аллах сказав:
Посланець Аллаха ﷺ сказав:
بادروا بالأعمال فتناً كقطع الليل المظلم يصبح الرجل مؤمناً ويمسي كافراً، ويمسي مؤمناً ويصبح كافراً يبيع دينه بعرض من الدنيا
«Кваптеся робити праведні справи, доки не прийшла фітна (смута), подібна темній ночі, коли людина прокинеться вранці віруючою, а ввечері стане невіруючою, і коли увечері буде вона віруючою, а вранці – невіруючою, що продає свою релігію за незначні мирські блага», – хадіс передав Муслім від Абу Хурайри.
Дорогі мусульмани!
І у часи Посланця Аллаха ﷺ були ті, хто прагнув до прощення гріхів, до Раю та до здійснення благих справ; такі люди були і після нього ﷺ. В Уммі продовжують з’являтись такі люди, які відповідають своєму Творцю та жертвують своїми душами, прагнучі до вдоволення Аллаха. Наприклад:
Бухарі та Муслім передали від Джабіра:
قال رجل للنبي صلى الله عليه وسلم يوم أحد: أرأيت إن قتلت فأين أنا؟ قال: في الجنة فألقى تمرات في يده ثم قاتل حتى قتل
«Один чоловік у день битви Ухуд спитав у Пророка ﷺ: «Чи бачив ти, де я опинюсь, якщо мене вб’ють?». Пророк ﷺ відповів: «У Раю». Тоді цей чоловік викинув фініки, які тримав у руці, і бився, доки його не вбили».
У хадісі від Анаса, переданому Муслімом, говориться:
فانطلق رسول الله صلى الله عليه وسلم وأصحابه حتى سبقوا المشركين إلى بدر وجاء المشركون، فقال رسول الله صلى الله عليه وسلم: قوموا إلى جنة عرضها السماوات والأرض، قال يقول عمير بن الحمام الأنصاري: يا رسول الله جنة عرضها السماوات والأرض؟ قال: نعم، قال بخ بخ، فقال رسول الله صلى الله عليه وسلم: ما يحملك على قول بخ بخ؟ قال: لا والله يا رسول الله إلا رجاءة أن أكون من أهلها، قال فإنك من أهلها، فأخرج تمرات من قرنه، فجعل يأكل منهن، ثم قال: لئن أنا حييت حتى آكل تمراتي هذه إنها لحياة طويلة، قال: فرمى بما كان معه من التمر، ثم قاتلهم حتى قتل
«Посланець Аллаха ﷺ та його сподвижники вирушили у дорогу та досягли Бадра раніше многобожників, а коли з’явились многобожники, то Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Поспішайте до Рая, ширина якого дорівнює ширині небес та землі!». (Анас) сказав: «Умайр ібн аль-Хумам аль-Ансаій спитав: «О Посланець Аллаха, Рай дорівнює ширині небес та землі?!». Пророк ﷺ сказав: «Так, це так!». Умайр вигукнув: «Ах, як чудово!». Посланець Аллаха ﷺ спитав: «Чому ти сказав: «Ах, як чудово!»?». Умайр відповів: «Клянусь Аллахом, о Посланець Аллаха, тільки тому, що я хочу стати одним із його мешканців!». Посланець ﷺ сказав: «Воістину, ти – із числа його мешканців!». Тоді Умайр дістав із своєї сумки фініки і почав їх їсти, а потім сказав: «Воістину, довгим буде життя, якщо я проживу, доки з’їм свої фініки!». Сказавши це, він викинув фініки, які були у нього, а потім бився, доки не загинув».
У хадісі від Анаса, переданому бухарі та Муслімом, говориться:
غاب عمي أنس بن النضر عن قتال بدر، فقال يا رسول الله غبت عن أول قتال قاتلت المشركين، لئن الله أشهدني قتال المشركين، ليرين الله ما أصنع، فلما كان يوم أحد، وانكشف المسلمون، قال: اللهم إني أعتذر إليك مما صنع هؤلاء يعني الصحابة، وأبرأ إليك مما صنع هؤلاء يعني المشركين، ثم تقدم فاستقبله سعد بن معاذ، فقال: يا سعدَ بنَ مُعاذ الجنةُ وربِّ النضر, إني أجدُ ريحَها مِن دُون أحُد، قال سعد فما استطعتُ يا رسول الله ما صنع؟ قال أنس: فوجدنا به بضعاً وثمانين ضربة بالسيف أو طعنة برمح أو رمية بسهم، ووجدناه قد قتل، وقد مثل به المشركون، فما عرفه أحد إلا أخته ببنانه» قال أنس كنا نرى أو نظن أن هذه الآية نزلت فيه وفي أشباهه
مِنَ الْمُؤْمِنِينَ رِجَالٌ صَدَقُوا مَا عَاهَدُوا اللَّهَ عَلَيْهِ
«Одного разу мій дядька, Анас ібн ан-Надр, який не брав участь у битві у Бадра, сказав Пророку ﷺ: «О Посланець Аллаха, я не брав участь у твоїй першій битві з многобожниками, але якщо коли-небудь потім Аллах дасть мені можливість битися з ними, то, воістину , Аллах побачить, що я зроблю!». А коли у день битви при Ухуді мусульмани зазнали поразки, він вигукнув: «О Аллах, я приношу Тобі вибачення за те, що зробили ці люди (тобто сподвижники), і закликаю Тебе засвідчити мою непричетність до того, що скоїли ті (тобто многобожники)». Сказавши ж, він вирушив уперед та стикнувся з Саъдом ибн Муазом, який біг, якому сказав: «О Саъд ібн Муаз, прагни до Рая! Клянусь Господом ан-Надра, я відчуваю його аромат з боку Ухуда!». А потім Саъд сказав: «О Посланець Аллаха, я не зміг воювати так, як він!». А після боя, знайшовши його вбитим та спотвореним многобожниками, ми нарахували на його тілі більше вісімдесяти ран від мечів, копій та стріл. Він був спотворений до такої ступені, що ніхто не міг опізнати його, окрім його сестри, яка впізнала Анаса по пальцях його рук. Ми вважали, що саме про нього та йому подібних говориться у ниспосланому свище аяті:
О мусульмани!
Передав Бухарі від Абу Саруа:
صليت وراء النبي صلى الله عليه وسلم بالمدينة العصر فسلم، ثم قام مسرعاً، فتخطى رقاب الناس إلى بعض حجر نسائه، ففزع الناس من سرعته، فخرج عليهم، فرأى أنهم قد عجبوا من سرعته فقال: ذكرت شيئاً من تبر عندنا، فكرهت أن يحبسني، فأمرت بقسمته
«Одного разу у Медині я робив аср намаз позаду Пророка ﷺ, який після промовляння слів тасліму швидко піднявся та пішов через ряди людей до однієї із кімнат своїх дружин. Люди були злякані подібною поспішністю. Потім він ﷺ вийшов до них і, побачивши, що вони здивовані тим, що він так квапився, сказав: «Я згадав про те, що у нас є золото, в наказав роздати його, не бажаючи, щоб воно відволікало мене»».
У другій його передачі говориться:
كنت خلفت في البيت تبراً من الصدقة، فكرهت أن أبيته
«Дома я залишив золота із садака, і я не захотів, щоб воно залишилось у мене».
Це вказує на те, що мусульмани повинні квапитись у виконанні того, що наказав їм Аллах. Бухарі передав від аль-Бараа:
لَمَّا قَدِمَ رَسُولُ اللَّهِ صلى الله عليه وسلم الْمَدِينَةَ صَلَّى نَحْوَ بَيْتِ الْمَقْدِسِ سِتَّةَ عَشَرَ أَوْ سَبْعَةَ عَشَرَ شَهْرًا وَكَانَ يُحِبُّ أَنْ يُوَجَّهَ إِلَى الْكَعْبَةِ فَأَنْزَلَ اللَّهُ تَعَالَى قَدْ نَرَى تَقَلُّبَ وَجْهِكَ فِي السَّمَاءِ فَلَنُوَلِّيَنَّكَ قِبْلَةً تَرْضَاهَا فَوُجِّهَ نَحْوَ الْكَعْبَةِ وَصَلَّى مَعَهُ رَجُلٌ الْعَصْرَ ثُمَّ خَرَجَ فَمَرَّ عَلَى قَوْمٍ مِنْ الأَنصارِ فَقَالَ هُوَ يَشْهَدُ أَنَّهُ صَلَّى مَعَ النَّبِيِّ صلى الله عليه وسلم وَأَنَّهُ قَدْ وُجِّهَ إِلَى الْكَعْبَةِ فَانْحَرَفُوا وَهُمْ رُكُوعٌ فِي صَلاةِ الْعَصْرِ
«Після того, як Посланець Аллаха ﷺ переїхав у Медину, протягом шістнадцяти або сімнадцяти місяців він робив намаз, обертаючись обличчям у бік Єрусалиму. Проте йому хотілось обретатись у бік Кааби, і Всевишній Аллах ниспослав: «Ми бачимо, що ти повертаєш ы своє обличчя до неба, і Ми звернемо тебе до кибли, якою ти будеш задоволений». Потім він ﷺ повернувся обличчям у бік Кааби. Разом з ним аср намаз робив іще один чоловік. Потім він вийшов і, проходячи поруч групи ансарів, сказав: «Клянусь Аллахом, я робив намаз разом з Пророком ﷺ, обернувшись у бік Мекки». І вони повернулись у бік Кааби, перебуваючи у поясному поклоні в аср намазі».
Передав Бухарі від Ібн Абу Авфа (р.а.):
أَصَابَتْنَا مَجَاعَةٌ لَيَالِيَ خَيْبَرَ فَلَمَّا كَانَ يَوْمُ خَيْبَرَ وَقَعْنَا فِي الْحُمُرِ الأَهْلِيَّةِ فَانْتَحَرْنَاهَا فَلَمَّا غَلَتِ الْقُدُورُ نَادَى مُنَادِي رَسُولِ اللَّهِ صلى الله عليه وسلم أَكْفِئُوا الْقُدُورَ فَلا تَطْعَمُوا مِنْ لُحُومِ الْحُمُرِ شَيْئًا قَالَ عَبْدُ اللَّهِ فَقُلْنَا إِنَّمَا نَهَى النَّبِيُّ صلى الله عليه وسلم لأنَّها لَمْ تُخَمَّسْ قَالَ وَقَالَ آخَرُونَ حَرَّمَهَا أَلْبَتَّةَ وَسَأَلْتُ سَعِيدَ بْنَ جُبَيْرٍ فَقَالَ حَرَّمَهَا أَلْبَتَّةَ
«У ночі битви Хайбар нас спіткав сильний голодомор. Удень ми спіймали домашніх віслюків та закололи їх. Коли закипіла вода у казанах, глашатай Посланця Аллаха ﷺ проголосив: «Перекиньте казани та не їжте м’ясо віслюків». Абдуллах сказав: «Ми сказали, що Пророк ﷺ заборонив їсти м’ясо віслюків через те, що воно іще не поділилось на п’ять частин». А інші сказали, що він ﷺ повністю заборонив їсти його. Я спитав у Саіда ібн Джубайра, і він сказав, що Посланець ﷺ повністю заборонив його».
Передав Бухарі від Анаса ібн Маліка (р.а):
كُنْتُ أَسْقِي أَبَا طَلْحَةَ الأنْصَارِيَّ وَأَبَا عُبَيْدَةَ بْنَ الْجَرَّاحِ وَأُبَيَّ بْنَ كَعْبٍ شَرَابًا مِنْ فَضِيخٍ وَهُوَ تَمْرٌ فَجَاءَهُمْ آتٍ فَقَالَ إِنَّ الْخَمْرَ قَدْ حُرِّمَتْ فَقَالَ أَبُو طَلْحَةَ يَا أَنَسُ قُمْ إِلَى هَذِهِ الْجِرَارِ فَاكْسِرْهَا قَالَ أَنَسٌ فَقُمْتُ إِلَى مِهْرَاسٍ لَنَا فَضَرَبْتُهَا بِأَسْفَلِهِ حَتَّى انْكَسَرَتْ
«Одного разу я поїв Абу Тальху аль-Ансарій, Абу Убайду ібн аль-Джарраха та Убаййа ібн Каъба напитком, зробленим із фініків. Тоді до нас прийшов чоловік та сказав : «Воістину, хамр (п’янке) став харамом». Абу Тальха сказав: «Анас, візьми ці глечики та розбий їх». Тоді я взяв нашу ступку та бив глечики по нижній частині, доки не зламались усі».
Передав Бухарі від Аіши (р.а):
وَبَلَغْنَا أَنَّهُ لَمَّا أَنْزَلَ اللَّهُ تَعَالَى أَنْ يَرُدُّوا إِلَى الْمُشْرِكِينَ مَا أَنْفَقُوا عَلَى مَنْ هَاجَرَ مِنْ أَزْوَاجِهِمْ وَحَكَمَ عَلَى الْمُسْلِمِينَ أَنْ لا يُمَسِّكُوا بِعِصَمِ الْكَوَافِرِ أَنَّ عُمَرَ طَلَّقَ امْرَأَتَيْنِ
«Коли до нас дійшло те, що Всевишній Аллах ниспослав аят, де говориться про те, що мусульмани, які переселилися, повинні повернути своїх невіруючих дружин многобожникам і не повинні зберігати узи шлюбу з невірними жінками, то Умар розлучився з двома своїми дружинами».
Передав Бухарі від Аіши (р.а):
يرحم الله نساء المهاجرات الأُوَل، لمّا أنزل الله {وَلْيَضْرِبْنَ بِخُمُرِهِنَّ عَلَى جُيُوبِهِنَّ}. شَقَقْن مروطهنّ فاختمرن بها
«Так нехай змилується Аллах над першими жінками, які переселилися. Коли Аллах ниспослав : «Нехай накидають свої покривала на свої груди» (24:31), – то вони розірвали свої плащі та укривались ним».
Дорогі мусульмани!
Якщо ми бажаємо, щоб Аллах та Його допомога були на нашому боці, щоб Аллах змінив наше положення на те, яким ми будемо задоволені, щоб Він звеличив нас Ісламом і Іслам нами та допоміг нам проти невірних ворогів, як це було з Пророком Мухаммадом ﷺ та його сподвижниками (р.а.), то ми просто повинні іди за прикладом того, як Пророк ﷺ та його сподвижники поспішали робити повеління Аллаха.
На сьогодні ми обмежимось цим, щоб продовжити наші міркування у найближчих випусках, з дозволу Аллаха. А до цього ми прощаємось з вами у надії на швидку зустріч. Нехай убереже вас Аллах. Дякуємо вам за вашу увагу. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
