За підсумками дострокових парламентських виборів в Туреччині, які відбулися 1 листопада 2015 р., перемогу здобула пропрезидентська «Партія справедливості і розвитку» (ПСР), набравши 49,50% голосів. Другою стала «Республіканська народна партія» (РНП), що отримала 25,40% голосів виборців. «Партія націоналістичного руху» (ПНР) з 11,90% голосів стала третьою, а «Демократична партія народів» (ДПН), що підтримує курдів, набрала 10,70% і, таким чином подолавши десятивідсотковий бар'єр, стала четвертою партією, яка пройшла до парламенту. З точки зору кількості крісел у парламенті на четвертому місці опинилися націоналісти (ПНР). Якщо поглянути на результати парламентських виборів, які відбулися не так давно, 7 червня 2015 року, то очевидними стануть зміни у розподілі голосів, які були наступними: «Партія справедливості і розвитку» - 40,90%, «Республіканська народна партія» - 24, 90%, «Партія націоналістичного руху» - 16,30% і «Демократична партія народів» - 13,10%.
Слід зазначити, що існує ряд внутрішніх і зовнішніх (особливо - близькосхідних) чинників, істотно змінили підсумки виборів, хоча між ними пройшов досить короткий термін, що не перевищує і п'яти місяців. Постараємося розглянути найважливіші з цих факторів.
Внутрішня політика
- Очікування на економічну кризу: до 7 червня в економіці країни спостерігалися істотні проблеми, турецька ліра впала у відношенні до американського долара, а кампанія «Партії справедливості і розвитку» проти руху Фетхуллаха Ґюлена і звинувачення партії в корупції негативно відбилися на партії Ердогана (ПСР). Правлячій партії не вдалося отримати більшість у парламенті, спроби сформувати коаліційний уряд провалилися, і все це посилило ускладнюване становище в економіці країни.
«Партія справедливості і розвитку» (загалом) і її засновник, президент Туреччини Ердоган (зокрема), змогли використати наявні економічні проблеми на свою користь. Ердоган з усією ясністю заявив: «Якщо ви не дасте нам одним прийти до влади, то економічна криза не змусить себе чекати. Ніякі коаліційні уряди не здатні здійснити економічну стабільність». Поверхневе мислення, яке, за своїм звичаєм, притаманне суспільству, підштовхнуло виборців проголосувати на користь ПСР на виборах 1 листопада. Турецький народ, за суттю, стоїть обличчям до обличчя перед серйозною небезпекою, яку тягнуть за собою економічні зміни, прийдешні у найближчі 10 років. Велика частина населення істотно змінила свої споживчі переваги за останні 12 років правління Ердогана, за допомогою кредитних карт загрузла у боргах перед банками. Люди уявили собі картину, навіяну правлячою партією, про майбутню економічну кризу у випадку, якщо ПСР одноосібно не прийде до влади, і під страхом стрибка банківських відсотків (а потім ймовірної боротьби банків з боржниками) вони зробили свій вибір на користь «Партії справедливості і розвитку ». ПСР, залякавши людей «кризовою» палицею, змогла експлуатувати їх страх і отримати те, що хотіла.
- Проблема тероризму: відомо, що «Партія справедливості і розвитку» до кінця 2012 року запустила процес щодо поетапного врегулювання кризи з терористичною «Робочою партією Курдистану» (РПК). Цей процес тривав 2,5 року, і в цей час відбулася зустріч парламентської делегації з лідером РПК Абдуллою Оджаланом, який з 1999 року відбуває довічне ув'язнення у турецькій в'язниці. У процесі врегулювання також відбулися переговори між турецьким урядом і «Демократичною партією народів», яка представляє політичне крило «Робочої партії Курдистану». Ці зустрічі позитивно відбилися на ДПН у вигляді сподівання людей, що проблемі тероризму, яка існує в країні вже 30 років, настане кінець. З іншого боку, зустрічі уряду з «Робочою партією Курдистану» і надання деяких привілеїв «Демократичній партії народів» викликали невдоволення і гнів серед турецьких націоналістів. Процес врегулювання дійшов навіть до розмов про звільнення Оджалана. У результаті частина голосів, раніше подарованих турецькими націоналістами за ПСР, 7 червня відійшла назад до «Партії націоналістичного руху», а їх антиурядові гасла стали голосніше. Що стосується «Демократичної партії народів» (ДПН), підтримуючої курдів і яка й раніше мала вельми скромну політичну підтримку у східних і південно-східних областях країни, то тут, навпаки, вона отримала сильну підтримку курдського народу, який доручив їй представляти інтереси курдів у парламенті. Це відбилося на збільшенні кількості голосів на користь ДПН на 7%, які 7 червня перейшли до неї від ПСР.
Таке пониження у кількості голосів підштовхнуло ПСР почати нову політику і повернутися до боротьби з тероризмом, скориставшись терористичним актом, здійсненим у м. Сурудж 20 липня 2015 під час мітингу курдських активістів. Жах і свавілля охопили східні та південно-східні області країни у результаті військової спецоперації проти «Робітничої партії Курдистану». У містах було оголошено надзвичайний стан, а в багатьох областях - комендантську годину. Ці події викликали тривогу у представників малого та середнього бізнесу, а також у великих інвесторів. Але завзятість Ердогана у розпочатій ним кампанії по боротьбі з тероризмом дала відчутні результати на виборах 1 листопада, де за допомогою фізичного протистояння з «Робочою партією Курдистану» під гаслом «антитерористичної акції» ПСР змогла повернути втрачені нею голоси турецьких націоналістів. У цій справі також велику роль зіграла абсолютно помилкова передвиборча програма «Партії націоналістичного руху», яка завершилася невдачею і втратою голосів на користь ПСР.
Жах і беззаконня, які повернулися у східні і південно-східні області, викликали тривогу у багатьох людей, і Ердоган немов говорив їм: «Якщо ви не проголосуєте за «Партію справедливості та розвитку», то таке положення збережеться, і вам не доведеться насолодитися спокійним життям» . Таким чином, атмосфера страху і жаху позбавила «Демократичну партію народів» 2,5% голосів на користь ПСР.
- Передвиборні обіцянки ПСР та їх вплив: політичні партії, як звичайно, люто змагалися в обіцянках під час передвиборної гонки перед 1 листопада, і «економічні» гасла склали більшу їх частину. Це явно відбилося на голосах виборців. Результати виборів показали, що передвиборні обіцянки ПСР здалися виборцям найбільш здійсненними, а обіцянки інших партій - далекими від реальності. Також подіяло на виборців розуміння того, що у разі формування коаліції вона буде неможлива без вагомої участі ПСР - звідси і росте найвища частка віри людей у здійсненність її обіцянок. Але тут важливо врахувати, що ПСР не давала серйозних обіцянок в економічній сфері під час передвиборної кампанії перед 7 червня.
Зовнішня політика та її вплив на результати виборів
Роль і вплив Туреччини на політику Близького Сходу істотно зросли за останні 12 років правління ПСР і її політики, що гармонує з США. Щоб розглянути те, наскільки США впливають на вибори в Туреччині, необхідно вивчити політику Туреччини, проведену на Близькому Сході загалом, і в Сирії - зокрема. США опинилися в скрутному становищі, загрузнувши в сирійській трясовині, і згода на втручання Росії в Сирію говорить про те, наскільки важким є становище Америки там. США намагаються активно використовувати роль сусідніх із Сирією держав: Ірану, Іраку, Йорданії і Туреччини, яка, маючи дев’ятсот кілометровий кордон із Сирією, є найвагомішою і найвпливовішою з них. З цієї причини Америка завжди зацікавлена у стабільному керівництві в Туреччині, тому вважає, що коаліційні уряди сповільнять її політику, яка проводиться через Туреччину, а можливо, і зовсім зведуть її нанівець. З цієї причини Америка підтримала прагнення Ердогана і «Партії справедливості та розвитку» піти на дострокові вибори і не коментувала військову спецоперацію турецької влади проти «Робітничої партії Курдистану», влаштованої з метою повернути голоси націоналістів для ПСР, втрачені нею на червневих виборах. Натомість США отримали дозвіл на використання своїх військових баз для вільного втручання у Сирію і на підтримку курдських угрупувань (партію «Демократичний союз (Сирія)» і його воєнізоване крило) на півночі Сирії.
Туреччина - країна, що має вагому та ефективну роль на Близькому Сході, й США бажають максимально використати її у своїх інтересах. Америка не змириться з жодною загрозою втрати стабільності (у даному випадку - у вигляді коаліційного уряду) в Туреччині, і вона, спираючись на дванадцятирічний досвід тісної і гармонійної співпраці з цією партією, підтримує ПСР. Якби Сполучені Штати Америки не бажали підтримати Ердогана і його «Партію справедливості та розвитку», то вони застосували б для цього всі важелі впливу, які у них є в Туреччині.
Махмуд Кар
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір Туреччина
За матеріалами газети «Ар-Рая»
29 Мухаррама 1437 х.
11.11.2015 р.
