Портал «Middle East Eye» оприлюднив діалог з Рашидом Ганнуші під назвою «Думко про демократичний Іслам». Заяви Ганнуші включають у себе багато моментів, на які необхідно відреагувати, але особливо,– стосовно розуміння політики в Ісламі і того, якою буває політична практика.
Ганнуші говорить у своїй заяві , що «політична сфера не є священною, більше того – ця сфера сприймає зміни та реформи, це – громадянське та людське поле, вільне від іджтіхаду або самостійного мислення людини. Більше 90 процентів шаріатських текстів відкриті для інтерпретації та виправлень. Ми вважаємо, що існує мало текстів, які фіксовані, категоричні та не підпадають під зміни. Багато хто з мусульман плутають два типи текстів та вважають. Що усі тексти священні, не можуть інтерпретуватись та несуть в собі лише один зміст». Тут ясно видно, що він плутає шаріатські тексти та їх використання. Шаріатські тексти усі є священними та не можуть змінюватись будь-яким чином. Що ж стосується відношення до них та їх використання шляхом іджтіхаду та розуміння тексту , то це не є остаточним у своєму вказанні, походженні та докладанні зусилля у виведенні законів Шаріату, що є обов’язком мусульман. І під час ведення політичних справ забороняється виходити за межі текстів Шаріату, більше того – у цьому необхідно повністю обмежуватись законами Ісламу. А той факт, що є неодностайність в іджтіхаді, не означає того, що можна залишати закони Шаріату та вдаватись до людських законів, які не мають жодного стосунку до шаріатських текстів. Таким чином, існують постійні постулати у здійсненні політичної діяльності, такі як турбота про справи людей на основі Ісламу, або наказ схвалюваного та заборона засуджуваного, як і інші основи політичної роботи, яких повинні дотримуватись усі мусульмани та партії, і забороняється відхилятись від них хоча б на один крок.
Що стосується відповіді Ганнуші на питанні: «Ви говорите, що імами не повинні говорити про політику?», – то він відповів: «Вони не можуть говорити про політику, але вони можуть говорити про загальний національний інтерес. Коли країна перебуває під окупацією, імам закликає людей до супротиву, протистоянню бідності, будь-яким соціальним проблемам, хворобам, а не говорить про політичні партії». І в іншому місці він сказав: «Ми не відокремлюємось від релігії. Іслам є нашим авторитетним джерелом ... Наша програма не ґрунтується на релігії, вона заснована на наданні реальних послуг для людей, реальних рішень їх повсякденних проблем, а також на забезпеченні освіти, якісного медичного обслуговування та створення робочих місць». Ці заяви чітко вказують на то, що Ганнуші вважає, що необхідно відокремити релігію від держави, наприклад, – на мінбарах мечетей, кажучи, що імами не повинні говорити про політику, як і у прийнятті політичних програм та систем. Здається, він забув, що реальність релігії Іслам є такою, як Всевишній Аллах говорить про неї:
وَنَزَّلْنَا عَلَيْكَ الْكِتَابَ تِبْيَانًا لِكُلِّ شَيْءٍ
«Ми ниспослали тобі Писання для роз’яснення усілякої речі» (16:89).
И Посланець Аллаха ﷺ побудував державу та не правив у ній нічим окрім Ісламу, більше того, Всевишній Аллах звернувся до нього, – і це звернення– загальне, для усіх, – наступними словами:
وَأَنِ احْكُمْ بَيْنَهُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ وَلا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ وَاحْذَرْهُمْ أَنْ يَفْتِنُوكَ عَنْ بَعْضِ مَا أَنْزَلَ اللَّهُ إِلَيْكَ
«Суди між ними згідно до того, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням та стережись їх, щоб вони не відсторонили тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах» (05:49).
Таким чином, в Ісламі не існує питання розділення релігії від політики або життя.
Що стосується його слів щодо політичного Ісламу, що «у Тунісі ми не потребуємо продовження політичного Ісламу, тому що це – реакція на диктатуру та крайня секуляризація». Він також сказав, що «політичний Іслам є західним терміном, який використовується уперше після розвалу Османської імперії , коли мусульмани відчули, що існує вакуум і що вони вимушені відновити Ісламську Умму. А до цього існувало розділення між державою та суспільством, і кожен бік мав свою роль, вчених, правителів та судів. Проте коли держава почала заарештовувати вчених (мусульманських вчених), виникла ідея, що Іслам знаходиться під загрозою. У Тунісі Іслам не знаходиться під загрозою, так що нам не потрібен політичний Іслам». У цих словах існує більше неясність та плутанина: що стосується історичного моменту, то з тієї миті, коли Посланець Аллаха ﷺ побудував Ісламську Державу у Медині (і до самого кінці її існування у часи Османів), держава ґрунтувалась на ісламській акъиді, а халіфи приймали закони із Корану та Сунни у якості законодавчих положень. Також політика на підґрунті Ісламу не є реакцією на диктатуру та крайню секуляризацію, а є законом Шаріату, якого необхідно дотримуватись.
На завершення ми говоримо, що політична партія, з точки зору Ісламу, – це та партія, яка виконує політичну роботу, тобто піклується про справи людей згідно до законів Ісламу, а також притягує до відповідальності правителів за будь-яке упущення у справах турботи щодо проблем Умми. А також під час відсутності правління по Ісламу вона працює, що реалізувати Іслам у реальному житті шляхом встановлення держави Халіфат на основі пророцького методу...
Газета «Ар-Рая»
Автор: Усама аль-Маджарій – Туніс
22.06.2016
