Президент Індонезії Джоко Відодо у ході свого візиту в околицю Суматра на півночі країни, яка відбулась наприкінці березня, звернувся із закликом зберегти світський устрій держави, а також попередив про те, що змішування політики та релігії приведе до розшарування населення. За думкою Відодо, народ повинен розуміти, де кордони релігії, а де — політики.
Ці заяви президента були зроблені на тлі регіональних виборів, які проходили в Індонезії, особливо на тлі другого туру виборів мера столиці Джакарти, які призначені на 19 квітня і до того викликали хвилю напруженості по усій республіці.
Неможна ігнорувати той факт, що дана заява Джоко Відодо спонукала зростаючу свідомість Умми, її явний виступ на захист Корану, її гасла про те, що конституція Корану — краще рукотворної конституції, яка застосовується сьогодні, а також протестні хвилювання, що прокотились по усій країні проти нинішнього мера та кандидата на цей же пост — християнина Басукі Чахая Пурнаму (в Індонезії відомий під прізвищем Ахок).
Раніше низка лояльних до Ахоку політиків намагалась охарактеризувати як «спроби політизувати релігію» протестні хвилювання, які здійнялись знов через те, що мусульмани рішуче виступили проти заняття керівної посади християнином, тобто проти Ахока, який показав свою ворожість по відношенню до Ісламу і дозволив собі ображати його святині.
Варто відзначити, що секуляризм був поставлений у мусульманських країнах з боку колонізаторів, у випадку з Індонезією — Нідерландів. Так, у статті №119 голландської конституції 1855 року говорилось про те, що держава займає нейтральну позицію по відношенню до релігії, тобто держава не долучається ані до якої певної релігії і не втручається у справи цієї релігії . Про це також іде мова у рекомендаціях голландського ісламознавця Хрістіана Снук-Хюргронье голландському уряду, що радять протистояти «ісламському питанню» в Індонезії, а також всіляко перешкоджати долученню індонезійської молоді до мусульманських рухів.
Можна припустити, що незалежність від повного панування колонізаторів, яка дорого обійшлась Індонезії і була отримана у 1945 році, принесла також незалежність від отруюючих країну ідей колонізаторів, у тому числі — і від їх секуляристської ідеології, але, на жаль, це далеко не так. Уся незалежність полягає у зміні правителів без зміни режиму. Уряд помінявся, але колоніальні ідеї, що панують над політикою, залишились на місці і навіть підсилились. Наприклад, якщо попередній уряд соромливо уникав заяв навколо того, що держава заснована на секуляризмі, а говорив, що Індонезія «ані світська та ані релігійна» країна, то Джоко Відодо об’явив про це ясно та недвозначно, не особливо приховуючи, що є щирим послідовником Заходу та буде зміцнювати його панування.
Секуляризм, будучи козирною картою західних колонізаторів, що гарантує їм продовження експлуатації мусульманських країн, проявляється тут в усій красі з усією своєю корупцією та порочністю в усіх аспектах життя. Усе це є результатом відсторонення релігії від турботи над життєвими справами, а також через неймовірну жадібність колоніальних держав, які виходять із своєї сугубо корисно націленої ідеології.
У політичному житті правління та влада перетворились на інструмент досягнення матеріальних інтересів; ідея уявних «свобод» стала виправданням для багатої кількості гріхів, а не для свободи втілення законі релігії ; ідею «правління належить народу» перетворили на привід, під яким капіталісти проникають у владу, що врешті решт опинилась у їх руках та слугує лише їх інтересам.
Не дивує нехтування урядом інтересами підданих , незважаючи на те, що влада «здійснює волю народу та його суверенітет». Проте «суверенітет» народу — не що інше, як повне підкорення. Як може народ якусь мить взяти участь у так званих «виборах», після чого йому треба підкорятись будь-якій політиці та законам, які чинить над ним влада, якщо повністю відсутні які-небудь непорушні стандарти правильного та неправильного, за якими можна було б їх відрізнити? Навпаки, вони визначаються виключно згідно інтересам капіталістів, відображених у правлячих політичних колах. Ось уся фальш цього «світського устрою».
Що стосується економічного життя, то його «світськість» полягає в ідеї необмеженої свободи набуття, розпорядження та споживання приватної власності. Проституція та розпутство стали легальними у мусульманських країнах, а лихварські відсотки — опорою економіки, яка, разом з власністю усього суспільства опинилась у повному володінні капіталістів.
Соціальне життя занурилось у повний неконтрольований моральний колапс. Жінка перетворилась у товар, перелюбство та розпуста стали буденними та неганебними, інститут родини зруйнований, скрізь поширились венеричні захворювання.
Уся ця порочність пов’язана з втіленням секуляристської світської системи і з перешкоджанням релігії регулювати життя суспільства . Хіба не пора Ісламській Уммі повністю відкинути секуляризм, а не тільки визнавати те, що конституція Корану — краще конституції людини? Хіба не досить того, що Аллах зробив Коран світлом, прямим шляхом, вірною дорогою до миру та порядку?! Адже Коран — від Аллаха, Творця світу, людини та життя! Його конституція не терпить поправок, не потребує схвалень, не змінюється, не розвивається, у неї нічого не вносять і нічого не збавляють, вона не змішується ані з чим іншим, про неї не суперечать і не вагаються у її втіленні!
Абсолютно ясно, що ідеї відокремлення релігії від життя нема ніякого місця Ісламі, тому що Іслам — релігія, із якої виходить державність. Протистояння між Ісламською Умммою та усіма тиранами, правлячими не тим, що ниспослав Аллах,збережеться. І тому Аллах говорить:
فَٱسۡتَمۡسِكۡ بِٱلَّذِيٓ أُوحِيَ إِلَيۡكَۖ إِنَّكَ عَلَىٰ صِرَٰطٖ مُّسۡتَقِيمٖ ٤٣ وَإِنَّهُۥ لَذِكۡرٞ لَّكَ وَلِقَوۡمِكَۖ وَسَوۡفَ تُسَۡٔلُونَ
«Дотримуйся того, що навіяно тобі в одкровенні . Воістину, ти — на прямому шляху. Це — Нагадування про тебе та про твій народ (або для тебе і твого народу), і з вас буде запитано»(43:43,44).
Держава Халіфат за методом пророцтва — єдина, хто здатен гарантувати втілення усіх законів Ісламу та його конституції, що забезпечить справедливість серед усіх людей. У зв’язку з цим, зусилля Умми повинні бути сконцентровані на встановлення цієї держави, яка займе місце тих, хто заснований на відокремленні релігії від життя.
Газета «Ар-Рая»
Едді Судіана
19 апреля 2017р.
