З часів падіння Халіфату Ісламська Умма відчуває інформаційну атаку, скеровану на те, щоб ввести мусульман в оману та позбавити її озаряючого мислення.
Вороги добиваються того, щоб мусульман дивились на події та поглиблювались у їх дослідження, не зв’язуючи їх з іншими подіями, з їх с причинами та результатами. Це відноситься до ЗМІ, а також до виступаючих там придворних вчених та їх наслідувачів. Наприклад, вони досліджують питання хіджри, звертаючи увагу на деталі, проте ігноруючи найважливіші питання — причину та результат здійснення хіджри. Внаслідок цього вони розгубили політичну та законодавчу цінність цієї події.
Озаряючий погляд на цю подію покаже ясний зв’язок хіджри з тим, що передувало їй — зв’язок з другою присягою при Акабі. Володарі сили із числа племен Аус та Хазрадж присягнули Посланцю Аллаха ﷺ, що нададуть йому допомогу (нусра) у встановленні Першої Ісламської Держави. Той, хто ретельно вивчив життєпис Пророка Мухаммада ﷺ помітить це. Зверніть увагу на слова аль-Аббаса ібн Убади аль-Ансарі, сказані під час другої присяги при Акабі:
يَا مَعْشَرَ الْخَزْرَجِ؛ هَلْ تَدْرُونَ عَلَامَ تُبَايِعُونَ هَذَا الرَّجُلَ؟ قَالُوا: نَعَمْ، قَالَ: إِنَّكُمْ تُبَايِعُونَهُ عَلَى حَرْبِ الأَحْمَرِ وَالأَسْوَدِ مِنَ النَّاسِ، وَإِنْ كُنْتُمْ تَرَوْنَ أَنَّكُمْ إِذَا أَنْهَكَتْ أَمْوَالَكُمْ مُصِيبَةٌ، وأَشْرَافَكُمْ قَتْلاً أَسْلَمْتُمُوهُ فَمِنَ الآنَ، فَهُوَ وَاللهِ خِزْيٌ فِي الدُّنْيَا وَالْآخِرَةِ إِنْ فَعَلْتُمْ، ، وَإِنْ كُنْتُمْ تَرَوْنَ أَنَّكُمْ وَافُونَ لَهُ بِمَا دَعَوْتُمُوهُ إِلَيْهِ عَلَى نُهْكَةِ الأَمْوَالِ وَقَتْلِ الأَشْرَافِ فَخُذُوهُ، فَهُوَ وَاللهِ خَيْرٌ فِي الدُّنْيَا وَالْآخِرَةِ. فَأَجَابَ الْأَنْصَارُ: نَأْخُذُهُ عَلَى مُصِيبَةِ الْأَمْوَالِ وَقَتْلِ الْأَشْرَافِ، اُبْسَطْ يَدَكَ يَا رَسُولَ اللهِ لِنُبَايِعَكَ فَبَسَطَ يَدَهُ فَبَايَعُوهُ
«О хазраджити, чи усвідомлюєте ви те, у чому присягаєте цій людині?» Вони відповіли: «Так». Він продовжив: «Ви присягаєте боротися з червоними та чорними людьми. Якщо ви думаєте, що втрата майна та загибель ваших вождів примусять вас віддати його ворогам, то краще залиште його зараз. Але якщо ви зробите це, то, клянусь Аллахом, це буде ганьба у цьому світі і у Наступному. Якщо ж ви переконані, що залишитесь вірними своїй клятві , незважаючи на втрати та смерть, тоді прийміть його, і це стане благом для вас у цьому світі та у Наступному». Ансари відповіли: «Ми приймаємо його, незважаючи на наші втрати у грошах та смерть наших вождів. О, Посланець Аллаха! Простягни руку, щоб ми присягнули тобі!». Он простягнув їм свою руку, і вони присягнули».
Наступного ранку курайшити дізнались про присягу і почали розпитувати паломників із Ясрібу. Проте коли вони не добились від мусульман нічого, деякі ідолопоклонники Ясрібу теж сказали, що нічого не знають про це навіть поклялись у цьому. Після цього курайшити схопили та зв’язали Саада ібн Убаду та повернулись з ним у Мекку. Добиваючись правди, вони били його доти, доки його не врятував Мутім ібн Аді, запропонувавши тому своє покровительство.
З цієї миті курайшити почали радитись з цього приводу та влаштовувати змову проти Посланця Аллаха ﷺ. Так, вони домовились вбити Пророка ﷺ, щоб він не здійснив хіджру і не набув сили проти Курайша. Після присяги при Акабі Посланець Аллаха ﷺ наказав своїм сподвижникам здійснити хіджру у Медину, готуючись до встановлення Першої Ісламської Держави.
По завершенні хіджри , як тільки Посланець Аллаха ﷺ прибув у Медину, він одразу ж ввів нові основи держави, як того вимагає одкровення від Аллаха. Він побудував мечеть,яка стала центром цієї держави, написав конституцію, визначив права та зобов’язання людей, привів у порядок відношення між людьми, застосувавши практичні закони Шаріату , а також встановив шаріатські покарання для тих, хто відступає від законів Аллаха. Усе це відбувалось у державі,що очолювалась Пророком Аллаха ﷺ, який одночасно був і посланцем, і правителем. Йому нисходило одкровення , і він доносив його до людей, будучи посланцем, і втілював на практиці, будучи правителем держави. Так само були прийняті закони джихаду, який вважається практичним методом поширення Ісламу по усій землі . Посланець Аллаха ﷺ встановив стяги та спорудив війська, сповіщаючи про нове політичне утворення у Медині, про силу та велич цієї держави.
Вірно те, що хіджра складається із багатьох подій та містить чудеса, які демонстрував Аллах Своєму Посланцю ﷺ. Усе це теж неможна залишати без уваги, щоб осягнути міць Аллаха та ступінь Його Посланця та зрозуміти, що допомога та перемога — тільки в руках Аллаха, і він дарує їх Своїм посланцям, а також щирим та терплячим віруючим, які уповають на Аллаха:
إِنَّا لَنَنصُرُ رُسُلَنَا وَالَّذِينَ آمَنُوا فِي الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَيَوْمَ يَقُومُ الْأَشْهَادُ
«Воістину, Ми надамо допомогу Нашим посланцям та віруючим у мирському житті та у той день, коли предстануть свідки» (40:51).
Проте, навіть будучи значущою подією хіджра не повинна розглядатись у відриві від політичного та історичного контексту. Хіджра була перехідною стадією між другою присягою при Акабі, присягою на надання допомоги (нусра), та між встановленням Першої Ісламської Держави, і усе це є третім етапом ісламського заклику — етапом прохання про допомогу (талаб ан-нусра), встановлення держави та прийняття влади. Такою була хіджра.
Хіджра не була втечею від гніту курайшитів , оскільки пророки не втікають від утискань свого народу. Таким був і останній Посланець Аллаха ﷺ — він не втік із Мекки, відмовившись доносити курайшитам послання свого Господа. Навпаки, це послання повинно було доноситись по вказаному Аллахом методу. Іслам — це ідеологія,яка складається із ідеї та методу. Присяга, хіджра та встановлення держави — це ісламський метод втілення ідеології у реальному житті,а не втеча від труднощів. У протилежному випадку, якщо б Посланець Аллаха ﷺ хотів уникнути утискань та отримати можливість без страху поклонятись Аллаху, то почав би вимагати здійснити хіджру в Ефіопію і навіть сам переселився б разом з рештою інших туди, оскільки там правив король,який не утискав своїх підданих. Насправді, ніякі труднощі не відвернули б Посланця Аллаха ﷺ від шляху заклику, і ті складності, які він переживав, не примусили б його залишити свій народ та втікати від гніту . навпаки, усі його кроки були за наказом Аллаха, як він сказав про це при підписанні Худайбійської угоди:
أَنَا عَبْدُ اللهِ وَرَسُولُهُ لَنْ أُخَالِفَ أَمْرَهُ وَلَنْ يُضَيِّعَنِي
«Воістину, я — раб Аллаха та Його посланець, і я не іду проти Його волі».
Таким чином, хіджра — це перехідна стадія між другою присягою при Акабі та встановленням Першої Ісламської Держави у Медині , що стало початком нової епохи для послання Ісламу та тривало довгі сторіччя.
Сьогодні мусульмани повинні повернути хіджрі її справжнє значення, щоб Умма понесла заклик Ісламу разом з Хізбут-Тахрір, залишивши гонитву за мирськими благами, а володарі сили надали Хізбу допомогу (нусру) у цьому заклику. Тільки вони можуть присягнути на встановлення Другої Ісламської держави Халіфат за методом пророцтва. Для того, щоб мусульман повернули хіджрі її справжню значущість, вони повинні зробити правління Ісламом своєю доленосною проблемою, встановлення Другого Халіфату — головною задачею, а вдоволення Аллаха — вищою метою. Так мусульмани зрозуміють істинне значення хіджри та досягнуть її результатів.
Газета «Ар-Рая»
Халіфа Мухаммад, Йорданія
7 Мухаррама 1439 р.х.
27.09.2017 р.
