Несучи заклик, ми часто стикаємось з деякими питаннями людей, наприклад: якими є ваші досягнення? Що корисного побачила від вас Умма? Якими є ваші реальні досягнення?
Багато із цих питань мають на увазі відчутні фізичні дії. Здається, що той, хто ставить подібні питання, не розрізняє діяльність партії та діяльність держави, тому ми спробуємо показати різницю між ними:
Будь-яка політична партія, яка прийняла Іслам своє ідеологією, не виконує ніяких фізичних (військових) дій, обмежуючись ідейним та політичним протистоянням, вона діє на рівні переконань. Вона працює над запровадженням ісламських ідей, критеріїв та переконань у суспільстві, бореться з неправильними ідеями та веде поличну боротьбу з існуючими вигаданими системами.
Держава ж є виконавчим органом багатьох ісламських ідей, критеріїв та переконань, які раніше були запроваджені політичною партією у свідомість людей. Держава керує людьми згідно з ідейним фундаментом, який проявився у суспільстві. Коли ми говоримо: «Держава є виконавчим органом», — то маємо на увазі, що вона виконує практичні дії, такі як джихад, будівництво мечетей, сфера виробництва і т.д.
Щоб прояснити різницю між діяльністю держави та партії, ми розглянемо деякі приклади із життя Посланця Аллаха ﷺ і деякі дії, які робились групою Пророка ﷺ до і після створення держави.
Зверніть увагу, що Посланець Аллаха ﷺ до встановлення держави обмежувався ідейною та політичною діяльністю — не знищував ідолів, не бився з ідолопоклонниками, які протидіяли йому та його заклику. Навпаки, спочатку він ﷺ працював над знищенням ідолів у розумах людей, вбивав ширк у їх серцях та боровся з системами невігластва. Він читав їм слова Аллаха:
أَأَرْبَابٌ مُتَفَرِّقُونَ خَيْرٌ أَمِ اللَّهُ الْوَاحِدُ الْقَهَّارُ
«Багато різноманітних богів краще або ж Аллах, Єдиний, Могутній?» (12:39),
وَيْلٌ لِّلْمُطَفِّفِينَ
«Горе тим, хто обважує» (83:1),
كَلَّا بَل لَا تُكْرِمُونَ الْيَتِيمَ ، وَلَا تَحَاضُّونَ عَلَى طَعَامِ الْمِسْكِينِ
«Зовсім ні! Ви самі не вшановуєте сироту, не спонукаєте один одного годувати бідного» (89:17,18).
Перш, ніж встановити державу, Пророк ﷺ виховав сильних мужів для майбутньої держави, яких описав Аллах:
مُّحَمَّدٌ رَّسُولُ اللَّهِ وَالَّذِينَ مَعَهُ أَشِدَّاءُ عَلَى الْكُفَّارِ رُحَمَاءُ بَيْنَهُمْ تَرَاهُمْ رُكَّعًا سُجَّدًا يَبْتَغُونَ فَضْلًا مِّنَ اللَّهِ وَرِضْوَانًا
«Мухаммад — Посланець Аллаха. Ті, які разом з ним, суворі до невіруючих та милостиві між собою. Ти бачиш, як вони кланяються та падають ниць, прагнучи до милості від Аллаха та вдоволенню» (48:29).
Вони не кланяються нікому окрім Аллаха і не чекають похвали ні у кого окрім Нього.
Найкращі із числа мекканців піддавались тортурам, їх залишали під палючим сонцем на гарячому піску. Проте Посланець Аллаха ﷺ обмежувався мольбою за них, він сповіщав про те, що чекає їх у Аллаха, описував блаженства Рая та застерігав від мук Пекла, проте не використовував силу, щоб допомогти їм,і не надавав їм їжу або гроші, коли курайшити позбавляли їх усього цього.
Проте після встановлення держави Посланець Аллаха ﷺ вдався до фізичних дій поруч з ідейною та політичною діяльністю. Він знищив усіх ідолів у Мецці, почав битися з курайшитами та усіма, хто не прийняв владу Аллаха. Він споряджав армії для надання допомоги мусульманам, якщо кому-небудь із них було нанесено шкоду. Він обіцяв мусульманам перемогу над Хосроєм та Цезарем, а також завоювання Константинополя та Риму.
Вивчаючи Сіру Посланця Аллаха ﷺ до встановлення держави, стає ясним, що діяльність політичної партії у ці важкі часи, коли Іслам був відсутній у житті, коли ісламські ідеї, настрої та закони не враховувались у правлінні, і навіть явно втілювались ідеї та системи, що суперечать Ісламу, і існували держави, що керувались невір’ям, поширювали свою культуру серед людей, колонізували інші країни та поширювали нечестя на землі — у цей час діяльність політичної партії обмежувалась боротьбою з неправильними ідеями цих держав та зміцненням правильних ідей Ісламу у розумах мусульман, оскільки відомо, що настрої людей напряму залежать від їх світовідчуття.
Настрої людей повинні бути ідейно скерованими до гніву та невдоволення цими вигаданими системами, а також до того, щоб мусульмани прагнули жити у системі Ісламу. Тоді Умма перейде до скасування цих систем та запровадження системи Ісламу.
Це — те, що робив Посланець Аллаха ﷺ. Тому перші мусульмани жертвували собою та своїм майном на шляху Аллаха. Якщо б Пророк ﷺ знищив самих ідолів перш, ніж знищив їх у розумах людей, тоді невірні вдалися б до ідолів іще більше. Якщо б він ﷺ бився з людьми перш, ніж битися з ними ідейно та боротись з їх системами, тоді вони вигадали б більш суворі та ворожі до нього системи.
Якщо б Пророк ﷺ не зробив ідеї, переконання та системи Ісламу головуючими у суспільстві, тоді араби бились би з неарабами, господа не приймали б рукостискання від рабів, вільні не сиділи б за одним столом зі слугами і т.д. Проте Іслам великий, і якщо ми будемо добре розуміти та втілювати його, тоді він миттю стане реальністю.
Залишається питання: людина по своїй природі схильна до відчутних матеріальних результатів. Тому коли люди бачать та відчувають втілення Ісламу, вони натовпами звертаються у релігію Аллаха. Усі ми прагнемо побачити Іслам та його державу, чому б і ні? Подивіться на Хаббаба ібн аль-Аратта (р.а.), який, побачивши несправедливість та пригнобленні з боку невігласів, вирушив до Посланця Аллаха ﷺ та спитав його: «Коли ж прийде перемога та зміцнення цієї релігії?». Подивіться на Абдуррахмана ібн Ауфа (р.а.), який зі своїми друзями вирушив до Пророка ﷺ і сказав йому: «Будучи ідолопоклонниками, ми були сильними, а увірувавши, ми стали приниженими!». Посланець Аллаха ﷺ сказав їм:
إِنِّي أُمِرْتُ بِالْعَفْوِ فَلا تُقَاتِلُوا الْقَوْمَ
«Мені наказано прощати людей, тому не бийтесь з ними» (ан-Насаі).
Не дивно, що сьогодні люди вимагають від Хізбут-Тахрір звільнити Палестину, підтримати сирійську революцію зброєю та грошима, створювати інститути та університети у Лівані та Туреччині та надавати допомогу бідним. Але ці дії, як ми вже говорили, потребують держави, а не групи або партії.
Тому Хізбут-Тахрір прагне встановити державу, яка буде піклуватись про справи людей за допомогою законів Ісламу, і ця держава повинна бути заснована по методу пророцтва. Саме вона мобілізує армії для звільнення аль-Акси, Шаму та рохінджа, буде поширювати знання, будувати мечеті, інститути та університети, відновить права людей, відняті тиранами, і буде поширювати благо, справедливість та безпеку в усьому світі.
Від мусульман сьогодні вимагається позбутися від цієї порочної реальності, щоб відчути матеріальні результати. Вони з усією своєю сумлінністю повинні працювати над тим, щоб повернути Іслам у реальне життя та відновити втрачену державу Халіфат, яка буде заснована по методу пророцтва.
Всевишній Аллах говорить:
وَقُلِ اعْمَلُوا فَسَيَرَى اللَّهُ عَمَلَكُمْ وَرَسُولُهُ وَالْمُؤْمِنُونَ
«Скажи: «Трудіться, і побачать ваші діяння Аллах, Його Посланець та віруючі» (9:105).
Газета «Ар-Рая»
Абдуллятіф аль-Харірі (Абу Джарір)
5 Сафара 1439 р.х.
25.10.2017 р.
