Чи є загрози відношенням Америки та Туреччини?

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Офіційний представник Держдепартаменту США Хізер Нойерт сказала:

«Сполучені Штати не хочуть відмовлятись від привілейованих відносин з Туреччиною та прагнуть якомога скоріше вирішити нещодавню кризу, пов’язану з призупиненням видачі віз... Туреччина є одним із найважливіших союзників Вашингтону на Близькому Сході та всередині НАТО, тому обидві сторони докладають максимум зусиль, щоб покласти край кризі між ними. Туреччина вже почала проводити позитивні зустрічі з посадовими особами американського консульства, які були затримані...».

Ця заява частково відповідає на поставлене питання.

Згадана криза виникла через арешт у Туреччині 08.10.2017 турецького громадянина, який протягом 35 років працює в американському консульстві у Стамбулі, по звинуваченню у приналежності до руху Гюлена, звинувачуваного у спробі здійснення державного перевороту 15 липня 2016 року. Услід за цим Америка припинила видавати візи туркам, бажаючим поїхати у США, а посольство та консульства Туреччини в Америці відповіли припиненням видачі віз американцям.

Ердоган грає у гру, обманюючи багатьох людей, які не мають політичної свідомості. Він накинувся на американського посла, звинувативши його у тому, що той «діє по особистій ініціативі», «став причиною візової кризи» і «неприпустимо, щоб Вашингтон жертвував таким стратегічним союзником, як Туреччина, через безрозсудного посла». Таким чином, Ердоган не вступив у конфлікт з дружньою Америкою, знаючи, що місія посла у Туреччині скоро закінчиться, тому що Трамп 21.07.2017 прийняв рішення перевести його із Туреччини в Афганістан. Президент Туречччини не звинуватив американську державу, але звинуватив її посла. Він заявляє про свою відданість Америці як стратегічному союзнику, голові невір’я та ворогу Ісламу та мусульман.

Як можна припустити, що існує загострення відносин між двома сторонами, коли і двох тижнів не минуло з останньої зустрічі Ердогана та Трампа у ході засідань Генасамблеї ООН у Нью-Йорку 21.09.2017, де Трамп хвалив Ердогана, назвавши його «близьким другом», і додавши, що

«відносини з керівництвом Ердогана приведуть у найближчий час до великого прогресу у різних областях»

Окрім цього, Трамп першим привітав Ердогана з перемогою на конституційному референдумі 16 квітня, сказавши, що «він особисто слідкував за ходом референдуму», і додавши:

«Я надаю великого значення нашій дружбі, до того ж, є дуже важливі речі, які ми повинні зробити разом».

Таким чином, відносини між Трампом та його другом Ердоганом — «дуже хороші», як це описують американці. До того ж Ердоган виконує дуже важливі американські задачі у Сирії. Він влаштував змову проти революції Умми та передав Алеппо проамериканському сирійському режиму. Він усадив цю огидну опозицію за стіл переговорів з режимом Асада в Астані. Тепер він входить в Ідліб, щоб додати іще одну ланку у ланцюжок змов на користь Америки, яка висловилась на підтримку цього кроку. В Іраку Ердоган допоміг Америці проти організації «ІДІЛ» і у закріпленні проамериканського уряду. Тепер же Ердоган приймає суворі заходи проти Курдистану, де президент Барзані провів референдум про незалежність, плутаючи плани Вашингтона на користь Британії, організований у відповідь на тяжкий удар Америки по британському агенту Катару. Ердоган дійсно робить «дуже важливі речі» для Америки. Вони не зможе обійтись без нього, тому що немає особистості, здатної справитись з цією лицемірю роллю, в якій він працює на Америку проти мусульман, після чого описують його як «рятівника» та «великого героя», який кидає виклик Америці істеричними та оманливими заявами, якими обманюються лише наївні.

Що ж сталося насправді?

Суть полягає у тому, що невдоволення Ердоганом зростає з кожним днем з причини арештів та звільнень тих, хто звинувачується у зв’язках з Гюленом та іншими рухами. Він втратив контроль над собою та став істерично кидатися на усіх. Він втратив безпеку та живе, боячись того, що його можуть вбити або скинути. Це — те, що він побачив у минулому році 15 липня у спробі державного перевороту, і тепер не відчуває себе у безпеці поруч з ким-небудь.

Більше 35 тисяч людей були заарештовані та більше 120 тисяч були звільнені зі своїх посад. У цих людей є родичі та знайомі, які ніколи не бачили від них ніяких злочинів, незалежно від їх приналежності. Тому мільйони людей розсердились на Ердогана, і нещодавні вибори показали, що його популярність є низькою . Він боїться, що не переможе на президентських виборах у 2019 році, втративши голоси людей, тому необхідно виставити себе сміливцем в очах народу.

Окрім того, Ердоган — зарозумілий егоїст, який нікому не надає значення і не визнає чиїх-небудь гідностей . Більше того, він докоряє людям у тому, що якщо б не він, то не було б у них ніякої цінності та уваги . Він хоче від своїх послідовників сліпого підкорення, навіть від тих, хто знаходиться на його рівні у правлінні. Він не хоче, щоб хтось виходив з межі його слів. Тому ми бачили, як він вчинив з президентом республіки Абдуллахом Гюлем, прем’єр-міністром Давутоглу, своїм заступником Аринчем та іншими міністрами та посадовими особами, які були залишені у забутті . Він хоче, щоб чиновники, такі як нинішній прем’єр-міністр Йилдирим, були його рупором, повторюючи його слова та виконуючи його накази. Тому багато працюючих з ним та заради нього, які піддавали йому перевагу та грали роль у створенні та зміцненні його партії, потрапили у коло зневажання Ердогана та стали ізольованими.

Нещодавно мер Стамбулу, який відноситься до «Партії справедливості та розвитку», об’явив, що вимушений піти у відставку через те, що його зять підозрюється у зв’язках з Гюленом. Також Ердоган попросив інших керівників муніципалітетів «з честю звільнити свої пости», тобто піти у відставку перш, ніж їх попросять про це.

Щоб виправдати свою зарозумілість та приховати свою несправедливість, зрадництво мусульманам, відданість Америці та надання їй величезних послуг, Ердоган показує, що відносини з Америкою, яку деякі звинувачують в організації спроби перевороту, загострились, особливо враховуючи, що лідер руху Фетхуллах Гюлен живе в Америці, Ердоган знав про співробітників американського посольства, які мають зв’язки з Гюленом, оскільки вчора вони були союзниками. Проте Ердоган почав позбавлятись від них, коли відносини з цим рухом стали напруженими через розбіжності в інтересах та посадах. До того ж, Ердоган хоче бити по агентам Англії під прикриттям боротьби з рухом Гюлена. Також він хоче налякати їх сплячі осередки, тому що англійці вже більше сторіччя пускають корені у Туреччині, де вони почали працювати іще наприкінці Османського Халіфату. Англійці обзавелись там агентами, які породили Мустафу Кемаля та знищили Халіфат, а в обмін на це створили республіку та встановили світську систему та демократію. Англійці створили нову лояльну до себе державу, набуваючи людей із армії,розвідки,політичного оточення, політичних партій, преси та засобів масової інформації з вірними світськими діячами,від яких буде нелегко позбутися. Саме вони коїли багато переворотів,коли бачили, що вплив британців під загрозою, або коли американці починали концентруватись у Туреччині та погрожувати англійській гегемонії там. Так у 1960, 1971, 1980 та 1997 роках Туреччина пережила перевороти, і у 2004 та 2007 роках були вжиті спроби переворотів,а остання спроба була 15.07.2016, наслідки якої не припиняються досі. Тому Ердоган розуміє, що, незважаючи на наявність лояльного розвідувального апарату та взаємозв’язку цього апарату з американською розвідкою, вони виявили цю спробу тільки після того, як вона сталася. І якщо б не невдале планування змовників, то спроба була б успішною .

Ердоган віддав перевагу союзу з Америкою. І почав шукати безпеку, підтримку та можливості поруч з нею, відмовившись від релігії Аллаха в управлінні. Він приєднався до правління людей, наполягаючи на запровадженні світськості. Він втратив безпеку — велику милість, яку Аллах дарує віруючим та справедливим рабам:

الَّذِينَ آمَنُوا وَلَمْ يَلْبِسُوا إِيمَانَهُم بِظُلْمٍ أُولَئِكَ لَهُمُ الأَمْنُ وَهُمْ مُهْتَدُونَ

«Ті, які увірували і не огорнули свою віру у несправедливість, перебувають у безпеці, і вони слідують прямим шляхом» (6:82).

Він не захотів стати таким, як справедливий халіф Умар, про якого було сказано: «Ось він — щасливий правитель: ти був справедливий, тому ти відчуваєш безпеку і тому ти заснув». Програє Ердоган, який користується підтримкою американців, і переможуть віруючі, яким Аллах обіцяв намісництво, зміцнення релігії та безпеку.

Газета «Ар-Рая»
Асъад Мансур
5 Сафара 1439 р.х.
25.10.2017

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая