Єврейське утворення скоїло жахливу різанину проти беззахисних жителів Гази.
Які збирались уздовж прикордонного огородження у так званому «Марші мільйонів», щоб виразити своє прагнення до повернення усієї благословенної Палестини та відмову від зрадницьких угод, які розділили Палестину на окуповану у 48 році та окуповану у 67 році, зробили першу «Ізраїлем», а другу просять зробити домом для слабкого палестинського утворення, що називають державою.
Після цієї боягузливої різанини, у результаті якої десятки стали шахідами та тисячі були поранені, правителі-зрадники мусульман закликали підтримати Газу та аль-Кудс. Їх заклики породили лише саміт, який проходив у Стамбулі, але він і близько не був ісламським, хоча і проходив поруч з місцями мусульманської гордості, такими як Аморій Мутасіма та Константинополь Фатіха. Саміт не привів ні до чого, що можна було б сприйняти як відповідь на агресію ворогів.
Рішення Стамбульського «ісламського» саміту, який відбувся 18 травня, — це відмова від Гази, аль-Кудсу та усієї Палестини. Усе це було зроблено під брехливим прикриттям полум’яних промов та крокодилячих сліз через те, що спіткало народ благословенної Палестини.
Рішення Стамбульського саміту не вийшли за рамки того, що очікувалось, і навіть були зрадницькими. Замість того, щоб протистояти агресії єврейського утворення та мобілізувати свої сили для викорінення цієї гидоти, що є практичним та єдиним способом позбавити жителів благословенної Палестини від того, що вони переживають, і звільнити країну, народ та святині — замість усього цього саміт відмовився від них та від усіх своїх обов’язків по відношенню до них. Він закликав Раду Безпеки ООН до «забезпеченню міжнародного захисту палестинського населення шляхом прийняття деяких заходів, включаючи відправку міжнародних миротворчих сил».
Це представляє собою створення нової багатонаціональної окупації священних територій на додаток до жорсткої єврейської окупації. Тому ми називаємо цей саміт зрадницьким. Якщо б 57 країн відправили свої мільйонні війська у напрямку до благословенної Палестини, то від єврейського утворення не залишилось би навіть слідів, і перемога була б досягнута без бою. Як ці правителі можуть вдаватись до західних держав та їх колоніальних інститутів, щоб спробувати захистити благословенну Палестину від купки злочинців?! Хіба не західні країни та їх колоніальні інститути узаконили єврейську окупацію благословенної Палестини?! Хіба не вони на протязі десятиріч покривають злочини євреїв?!
Абсурдність цього саміту і навіть ігнорування мусульманської крові полягають у заклику «створити незалежну міжнародну комісію експертів для розслідування злочинів та масових вбивств «ізраїльськими» силами мирних демонстрантів у Газі». Як нібито вбивство народу Гази, яке бачив увесь світ у прямому ефірі, має потребу у комісіях для розслідуваннях та виявленні злочинця та жертви! Окрім того, чого можуть добитись ці комітети?! Покарають вбивць та почнуть вимагати викуп, або ж обмежаться вираженням засмучення та засудження, які не приносять ніякої користі?
На саміті також було підкреслено, що рішення витікають із колоніальних планів та несправедливих резолюцій ООН. Учасники саміту підтвердили свою прихильність американському «рішенню двох держав» та закликали до відновлення мирного процесу на його основі.
Учасники саміту, скликаного нібито для захисту «честі та гідності мусульман аль-Кудсу та Куполу Скелі», не насмілились зайняти навіть скудну позицію, вигнавши послів країн,які визнали аль-Кудс столицею окупанта, або навіть позицію найслабкішої віри, вигнавши послів злочинного єврейського утворення та перервавши зрадницькі відносини з ним. Вони обмежились «рішучістю ввести політичні та економічні заходи проти країн,які визнали аль-Кудс столицею «Ізраїлю». Це виявило їх брехливе переживання за аль-Кудс та показало їх реальну позицію, яка є позицією не чоловіків, а рабів, від яких ми чуємо лише повеління їх колоніальних господ.
Учасники саміту у Стамбулі навіть не виразили засудження на захист жителів Гази, аль-Кудсу та усієї Палестини. Вони як і раніше є головною причиною втрати та передачі територій окупанту. Окрім того, вони зустрілись, щоб обговорити порядок денний своїх колоніальних господ. Кожен із них хвалить болото свого хазяїна. Деякі із них хочуть використати нагоду для зміцнення своїх позицій на очікуваних виборах, щоб продовжувати служити американським проектам. Деякі із них прагнуть стримати рухи проти американського проекту, відомого як «угода сторіччя».
Деяких із них штовхає Європа, щоб вони вносили плутанину в американську політику в очікуванні отримати долю впливу у регіоні, бо полегшити біль від торгового удару, отриманого у результаті скасування Сполученими Штатами іранської ядерної угоди. Так, Європа сподівається оволодіти картами тиску, які покращать її положення у переговорах з Америкою. Ані сектор Газа, ані шахіди та поранені, ані страждання палестинців, ані аль-Кудс та його святині, спаплюжені атаками та вторгненнями, не були присутніми на саміті політично, окрім як у їх віддалених від релігії виступах.
Умма, яка бачить скудні та змовницькі позиції своїх правителів, повинна прагнути скинути їх та виступити проти того, щоб вони використовували кров благородних мусульман у просуненні проектів своїх колоніальних господ. Умма повинна натиснути на мусульманські армії, щоб вони обрушились на ці режими, повернули відняту владу та надали допомогу тим, хто прагне до створення Другого Праведного Халіфату за методом, давши присягу вірності халіфу, за яким б’ються і яким захищаються. Після цього ісламські армії виступлять для звільнення святинь та усіх окупованих земель мусульман, відновивши велич та гідність Умми, щоб той, кому спало на думку ворогувати з нею, назавжди забув намовляння диявола.
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِن تَنصُرُوا اللَّهَ يَنصُرْكُمْ وَيُثَبِّتْ أَقْدَامَكُمْ
«О ті, які увірували! Якщо в допоможете Аллаху, то і Він допоможе вам і зміцнить ваші стопи » (47:7).
Аля Абу Саліх
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір Палестині
7 Рамадана 1439 р.х.
23.05.2018 р.
