Відносини між західними державами узбережжя Атлантичного океану вступили у нову фазу європейсько-американського конфлікту.
Особливо після того, як міністерство фінансів США пригрозило ввести широкі санкції проти європейських компаній, які займаються бізнесом з іранською стороною, і надало їм строк у 2 місяці для того, щоб згорнути свою діяльність та інвестиції в Ірані. Такий хід викликав гнів європейців, привівши їх до розлючення, через що вони відреагували найбільш різкою публічною критикою Білого дому за останні 15 років.
Канцлер Німеччини Ангела Меркель назвала рішення США вийти із угоди по іранській ядерній програмі «неправильним» та «підриваючим довіру до міжнародного порядку». «Неправильно однобічно розривати угоду яка була стверджена Радбезом ООН. Це підриває довіру до міжнародного порядку», — заявила Меркель.
З французької сторони президент Макрон заявив: «Чи приймемо ми чужу владу або навіть тиранію над собою? Хто має право вирішувати за нас у торгівлі?». Міністр закордонних справ Жан-Ів ЛеДріан заявив про те, що його країна вважає нелегітимними американські санкції проти європейських компаній. «Ми повністю проти цих рішень. Мова йде про екстериторіальні заходи. Ми повинні захистити європейські компанії, які торгують з Іраном, захистити їх інвестиції. Вони не повинні платити за вихід Америки із угоди», — сказав міністр. Міністр економіки та фінансів БрюноЛе Мер засудив спроби США стати «економічним жандармом планети». Він запропонував встановити європейську незалежну фінансову систему, яка не було б підкорена Америці. «Ми хочемо, щоб США стали світовим економічним поліцейським? Або ми усе ж таки хочемо заявити про свої економічні інтереси? (…) Настав час усім європейцям відкрити очі вже сьогодні», — підкреслив Ле Мер.
Як видно із цих заяв, Європа більше у гніві від санкцій США проти європейських кампаній, а не за долю Ірану, і так маючого багато економічних альтернатив, таких як Китай Індія, Туреччина, Росія та інші країни, на які не впливають американські санкції. Іранці десятиріччями перебувають під американськими санкціями та звикли до них, у той час як європейці, обманом втягнуті у ядерну угоду, є тими, хто реального програв від санкцій адміністрації Трампа. Німеччина, Франція, Великобританія та Італія лише на протязі останніх двох років влили в Іран біля восьмисот млрд. доларів у нафтові та газові родовища, у сектори по виробництву обладнання, ліків, турбін, генераторів, літаків, транспортних засобів та харчових продуктів, а також багатьох інших різноманітних товарів — і усе це тепер опинилось під «розчерком пера» Трампа.
Зустрічі голови зовнішньополітичного відомства ЄС Федерікі Могеріні з міністрами закордонних справ Німеччини, Франції та Великобританії за участю голови МЗС Ірану Джавада Заріфа є усього лише скромною спробою випрацювати загальну позицію та план оборони проти американських нападок на економіку Європи. Фактично ж у Європи немає іншого виходу, окрім як вести переговори з США у надії знизити свої втрати. Європейці не мають інших економічних механізмів, зданих примусити Америку реагувати на європейські умови, тому що міжнародні фінансові інститути, долар США та різноманітні центри економічного тиску, які впливають на європейські інвестиції, цілком находяться у розпорядженні Америки та під її контролем.
Європа усіма силами намагається звільнитись від американського панування різноманітними способами, які до цього зазнали поразки. До них можна віднести ідею формування єдиної системи оборони, яка дозволила б європейцям приймати власні економічні рішення без участі /втручання американців.
Міністр оборони Франції Флоранс Парлі на початку травня заявила про те, що Париж надав свій проект створення єдиної європейської системи, який підтримали 9 європейських країн. Включаючи Німеччину та Великобританію. За словами міністра, проект передбачає формування європейських озброєних сил швидкого реагування для проведення військових операцій поза НАТО.
Проте такі проекти нелегко здійснити, особливо — в умовах нинішнього рівня роздробленості європейців та проникнення американського впливу у більшість їх країн. Нинішній «ляпас» Трампа — зовсім не першій у його низці «ляпасів» по ЄС: Раніше Трамп вийшов із Паризької угоди по клімату, ввів мито на імпорт сталі та алюмінію, звинуватив Німеччину у торговому дефіциті з Америкою та у низьких внесках у НАТО, почав вимагати від європейських країн збільшити виплати в альянс. Окрім цього, Трамп відмовився від міжнародного багатобічного підходу та від приваблення європейських партнерів при прийнятті міжнародних рішень та усіляко намагається нав’язати європейцям американський диктат. Навіть голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер виразив положення європейців наступними словами: «Вашингтон більше не хоче співпрацювати з іншими частинами світу, і з усією лютістю, яка може лише дивувати, відвертається від дружніх відносин. На сьогоднішній день ми повинні замінити США,які у якості міжнародного гравця втратили силу, а через це, у довгостроковій перспективі, також і вплив».
Тим часом, у розпал цього жорсткого європейсько-американського конфлікту, недодержави ісламського світу продовжують залишатись поневоленими та приниженими — вони не мають важелів впливу і їм не місце у світі, де політичні суб’єкти активно та відчайдушно захищають інтереси своїх країн та народів. Їх доля повністю залежить від інших, вони пропонують себе у якості покірної прислуги для здійснення махінацій, що замислюють проти мусульманських народів. У цьому немає відмінностей між правлячими хунтами в Ірані, або Саудівській Аравії, або у будь-якому іншому куточку ісламських територій.
Для того, щоб перевести наші країни із стану «політичної арени» у стан «політичного гравця» та покласти край статусу у якості об’єкту конфлікту між наддержавами, народам Ісламської Умми доведеться продовжити своє повстання проти правлячих режимів, встановлених над ними. Мусульманам варто, внісши коректування у курс, врахувавши припущені помилки та відкристалізувавши свій проект, встановити на руїнах фальшивих тронів державу Праведний Халіфат за методом пророцтва, а потім понести Іслам усьому людству. Тим самим Халіфат займе гідне місце серед держав, поверне Уммі її славу та важелі правління, вимете ворожий вплив з усіх мусульманських земель, вижене ворогів по своїм кутам та проголосить новий міжнародний стан, у якому немає місця жадібним, ненажерливим та марнославним колонізаторам.
Ахмад аль-Хатвані
23.05.2018
