Вигадка демократії та міф про свободу у західних країнах

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

9 травня 2018 була опублікована новина про те, що у Німеччині вчительці-мусульманці на роботі було заборонено одягати платок. Ця новина розвіяла міф під назвою «демократія» та «західна свобода».

Як виявилось, ці ідеї виключають мусульман, адже вони повністю розроблені по мірилу західного суспільства. Берлінський суд у своєму рішенні підкреслив, що релігійна свобода молодої жінки не може бути вище релігійного нейтралітету у держзакладах Берліну.

Ці західні держави, пишаючись своїми ідеями про секуляризм, примушують мусульманок знімати свої релігійні вбрання для догляду, як це зробила французька поліція на узбережжі Ніцци на південному сході Франції, примусивши мусульманку зняти платок, проявляючи при цьому расизм. Четверо поліцейських зупинились біля відпочиваючої на пляжі мусульманки та почали вимагати від неї зняти платок; також у відношенні неї був виписаний штраф.

Зі слів жінки: «Я сиділа на березі разом зі своєю родиною, при цьому я була у платку, бажання поплавати у мене не було … Люди, які знаходились навколо нас, кричали, плескали у долоні та вимагали від мене, щоб ми повернулись до себе на батьківщину, моя донька, злякавшись, почала плакати …» («TheGuardian»).

Ці потворні образи розкривають правду світського західного суспільства, яке виписує штрафи мусульманкам за носіння платка, виправдовуючись принципами французького секуляризму. У той же час секуляристи у мусульманських країнах атакують закони Ісламу, звинувачуючи їх у расизмі, тому що в них є покарання за атеїзм, за не носіння одягу, який приховує красу тіла, за ображання релігії і т.д. Ось і виникає питання: чому секуляристи та атеїсти не поважають закони Шаріату у мусульманських країнах? Адже у західних країнах від мусульман вимагають поважати їх закони, навіть якщо вони суперечать їх релігії та нападають на Шаріат Всевишнього Аллаха.

Заклик до закриття мечетей у західних країнах лише збільшується, переслідується носіння бороди, мусульман розстрілюють так звані «крайні праві». Найбільш гучним злочином стало вбивство у Чапел-Хілл у 2015 р., де на підґрунті ненависті було вбито троє студентів (молодий чоловік, його дружина та сестра дружини). Тоді ЗМІ з самого початку проігнорували цей злочин. Лише Інтернет - видання «sasapost.com» 2 квітня 2015 г. опублікувало статтю під назвою «Коли ви вбиваєте трьох мусульман, ніхто не назве вас терористом. Повна версія вбивства трьох мусульман в Америці». Хайя Баракат у своєму Twitter-аккаунті опублікувала наступне: «Мій родич, його дружина та її сестра були вбиті з те, що вони — мусульмани. І після цього хтось із вас буде мені говорити, що тут немає місця расизму та ненависті?!». В іншому пості вона пише: «Необхідно переглянути закон про ношення зброї на території США. Скільки потрібно іще жертв, щоб уряд усвідомив те, що відбувається?».

1 липня 2009 р. у Німеччині, у так званій «демократичній країні», німецький фанатик жорстоким чином вбив фармацевта Марвуель-Шербені. Причиною вбивства послужив її платок. Це сталося прямо у залі суду, де на очах у влади Дрездену була вбита емігрантка із Мусульманка прийшла на процес, щоб дати свідчення проти німецького фанатика, який її образив, але той на очах в усіх наніс їй 18 ножових ударів.

Що стосується «Ізраїлю» як найбільш демократичної (за словами деяких дурнів) «держави» на Близькому Сході, то вбивства, що кояться ними, та знищення палестинського народу без суду та слідства спростовують слова про те, що «Ізраїль» — це держава прав та закону». Насправді, це — окупаційна, злочинна держава, і реальність — тому підтвердження.

Якщо торкнутись США, то сексуальне насильство у відношенні жінок в американських озброєних силах досягає більше 70 тисяч випадків на протязі одного року. Про це було озвучено Пентагоном17 листопада 2017 р.

Також ця порочність не обійшла стороною лідерів західних суспільств, які уособлюють сутність демократії. У 1992 р. в інтерв’ю журналу «TheNewYorkTimes» Дональд Трамп сказав наступне: «Ми повинні обходитись з жінками як зі сміттям». Тут він вказав на дві речі:

1) на своє презирство до жінок,

2) розкрив почуття капіталістів, таких як Трамп.

Адже він знає, що капітал дозволяє їм робити з тілами жінок те, що вони хочуть. «Сексуальне насильство у США, будь то у суспільстві, або в армії, або в університетах, або у самому Конгресі не припиняється і досі. Звинувачення у насильстві торкнулись низки президентів цієї країни, починаючи від Томаса Джефферсона і до Дональда Трампа. У цілому, вісім американських президентів були звинувачені у двадцяти чотирьох сексуальних домаганнях та у шести випадах зґвалтування» («sasapost.com» 31.01.2018).

10 березня 2017 р. це ж Інтернет - видання опублікувало доповідь під гаслом «Гарвардський університет став ареною науки та зґвалтувань», де розкрило, що «біля половини випускниць Гарвардського університету наразились на сексуальне насильство у самому університеті».

Сьогодні дехто намагається обдурити мусульман, заявляючи, що демократія — це усього лише мирні способи правління та виборів. Насправді, демократія — це образ життя, а також надання права людям займатись законотворчістю. Іншими словами, при демократії Всевишньому Аллаху немає місця у справі правління та законотворчості. Винесення рішень в області правління, політики, судочинства, економіки і т.п. закріплено за так званими «представниками народу», ким зазвичай виступають капіталісти та бізнесмени. Їх задача полягає у том, щоб визначити, що Аллах дозволив, і дозволяють те, що він заборонив. Саме у цьому і полягає порочність західних суспільств.

Проте у державі Халіфат законотворчість буде лише у руках Всевишнього, і лише тоді мусульмани зможуть добитися Його вдоволення:

أَفَحُكۡمَ ٱلۡجَٰهِلِيَّةِ يَبۡغُونَۚ وَمَنۡ أَحۡسَنُ مِنَ ٱللَّهِ حُكۡمٗا لِّقَوۡمٖ يُوقِنُونَ

«Невже вони шукають суду часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:50).


Газета «Ар-Рая»
Мухамммад Джамі (Абу Айман)
Помічник офіційного представника Хізб ут-Тахрір у Судані
14 Рамадана 1439 р.х.
30.05.2018 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая

Головне меню