Корупція в Алжирі, яка процвітає з верхівки піраміди влади, про яку сьогодні говорять ЗМІ.
Корупція, у якій погрузли численні видні та впливові особи, які займаються в основному крадіжками та грабуванням громадського майна усілякими шляхами та засобами, особливо, за допомогою примусового імпорту різноманітних товарів із усіх сфер під гаслом отримання користі та участі в економічних проектах з закордонними інвесторами, а також за допомогою незаконного вивозу золота та срібла із країни, торгівлі зброєю та наркотиками, хабарництва на користь якої-небудь особистості із правлячої банди та самого європейського колонізатора (на місцевому, регіональному або глобальному рівнях)... уся ця перерахована порочність насправді є лише однією із сторін того безладу, який коїться в Алжирі сьогодні!
Якщо говорити в загалом, то ми маємо справу з наслідками шістдесятирічного повного застою у веденні державних справ, з наслідками абсолютного провалу державного устрою через корупцію та порочність, що укоренились в усіх сферах життя суспільства, особливо у сфері освіти, охорони здоров’я, судочинства та адміністративного управління держави. Така ситуація ввела країну у стан дикого застою, через який почалась тотальна деградація, яка штовхає молодь сідати на кораблі та пливти подалі від своєї батьківщини, незважаючи на усі її багатства та широту території!
Ця порочність з усіма її видами та категоріями увійшла у кожну складову частину держави, що привело систему державного устрою у країні до стану банкрутства та повної деградації, що розкриває приховану істину про те, як держава керує справами людей, і те, наскільки світська система може бути занепадницькою, наскільки провальною, якщо говорити про ідею національної держави, яку створив колонізатор в Алжирі за своїм власним зразком, наскільки занепадницький цей режим, що програбувався, працюючий лише у закордонних інтересах, а не в інтересах мусульман своєї країни.
Новим же у наші дні є підсилення конфлікту всередині самого проанглійського крила у країні, маючого у ній владу через президентський інститут, керівництво армії та «Фронт національного порятунку». Внутрішній конфлікт дійшов до таких масштабів, які ми спостерігаємо сьогодні на власні очі у проточних подіях, пов’язаних з очікуваними президентськими виборами, запланованими на квітень 2019 р.
Усілякі форми конфліктів, у т.ч. — нещодавні звільнення, зміщення та призначення на посаді на тлі відсутності президента в управлінні армією, на тлі жандармської сваволі, що встановилася у країні, підсилення контролю над безпекою, судами, митними пунктами і навіть над банками та адміністративними закладами, словом, то, що ми бачимо зараз навколо, — усе це саме і є прояв того конфлікту, який передував висуненню кандидатів у президенти та проголошенню про початок президентської гонки. Якщо Бутефліка знов проголосить про намір балотуватись, то класичний сценарій буде повторений знов. Він полягає у тому, що президент зійде на пост, зовсім пропустивши самі вибори, як це було у 2014 р., при тому, що править він офіційно з 1999 р. Якщо так станеться, то це дозволить правлячій банді і надалі залишатись при владі не відомо іще скільки часу, чому будуть дуже раді стражники тиранів всередині країни та міжнародна спільнота у цілому.
Так відбувається через відсутність політичної свідомості у народі, яка б обов’язково привела країну до змінень, або через відсутність особистості при владі, яка б дійсно опікувалась інтересами людей, а не інтересами своєї банди, що б’ється між собою за право краще обслужити колонізатора. Голова штабу армії Ахмад Каід Саліх, виконуючий повноваження міністра оборони та верховного командуючого озброєних сил Алжиру (через відсутність президента) з самого початку загострення хвороби президента Бутефліки з квітня 2013 р., для зміцнення своєї влади та позицій почав розставляти своїх людей на важливі пости та роздавати їм посади центрального призначення у державі, як, наприклад, керівництво військовими базами та підрозділами, якщо ті проявили лояльність правлячій еліті, яка отримує допомогу з-за кордону.
Той, хто стежить за подіями, не міг не помітити, до яких змінень призвела відставка Абдаль-ГаніАмерля, голови поліції, який в основі відноситься до найближчого оточення президента, через історію з перевезенням партії кокаїну. Також неможна було не помітити завершення повноважень голови національної жандармерії МінадаНуба. Генерал БенБіша, наближений голови Генштабу армії залишив пост відповідального за бюро нацслужби регіонального значення і став обіймати посаду відповідального за бюро служби та управління армії, тобто зайняв дуже важливий пост у системі адміністративного управління при міністерстві оборони, яка відповідає за призначення всередині інституту армії.
Це лише декілька прикладів із довжелезного списку звільнень, перестановок та призначень на пости у державі, і він продовжує поповнюватись! Зрозуміло, що усі ці перестановки ведуться у якості підготовчих заходів, присвячених тому, щоб знов нав’язати гасло про переобрання діючого президента країни, проти чого виступає «Фронт національного звільнення» як вже п’ятого поспіль строку згідно з новою конституцією, ствердженою нещодавно у парламенті! Одночасно очікується заява ГамаляУльд Аббаса, генерального секретаря «Фронту звільнення», тобто партії президента, коли він почне перераховувати по списку «досягнення» президента Бутефліки з дня його приходу до влади. Тим самим Ульд Аббас буде намагатись виправдати та роз’яснити те, куди ділись мільярди доларів із держбюджету, і одночасно, нагадати народу, наскільки хорошим правителем є Бутефліка.
Командування Генштабу з усіма його відділами, особливо сухопутні війська, жандармерія та військова розвідка, яка насправді є сильнішою стороною в уряді Алжиру, починаючи з дня його «незалежності» від Франції у 1962р., яка зараз представляє собою джерело конфлікту всередині проанглійського крила, яке знаходиться при владі сьогодні в умовах президентської безвладдя, яке запанувало з підсиленням хвороби президента та його уходом за куліси з 2013 р. — командування Генштабу бажає мати вирішальну вагу у виборі майбутнього президента країни на наступних виборах, а отож — і самому вирішувати майбутнє країни.
Для цього командування хоче віддалити від влади усіх, хто не розділяє його поглядів, хто не бажає бачити Бутефліку президентом та хоче його змістити або віддалити від посту з причини його хворобливого стану або по іншим причинам. Рішення змістити його або залишити у кріслі іще не прийнято в Європі, а отож, майбутній вектор політики країни у цьому напрямку іще не відомий. У той же самий час політичним колам Алжиру треба якось вдовольнити і американські інтереси в Алжирі, особливо, на півдні країни..
Гірка правда полягає у тому, що Алжир, як і інші ісламські землі, знаходиться під правлінням секретних спецслужб,зв’язаних з західним колонізатором. Що стосується зовнішньої сторони, то на протязі останніх 20 років країною править порочна, корумпована банда Бутефліки, зв’язана з закордонними силами, яка змогла увійти в угоду з інститутами армії, особливо після того, як Ахмад Каід Саліх очолив армію у квітні 2004р. зі ствердження Бутефліки. З того часу його банда змогла нав’язати себе країні, користуючись допомогою колонізатора, контролювати армію та усі структури держави, наклавши свої руки на усі багатства країни, особливо нафта та газ, що вважаються основним джерелом прибутку у міжнародній торгівлі Алжиру.
Більше 95% закордонної валюти надходить до Алжиру саме за рахунок продажу цих ресурсів. Також невірний ворог-колонізатор зміг за допомогою них нав’язати свою культуру, економіку та політику Алжиру. В одиночку б колонізатор ніколи цього не добився. Проанглійське крило досягло таких результатів, взаємодіючи з профранцузьким крилом в Алжирі, яке також бере участь в усіх махінаціях та корумпованих схемах у країні, а також у змові проти її жителів. Різниця лише у тому що профранцузьке крило на дану мить послаблено і не може конкурувати з проанглійським на усіх рівнях, через що і не подає голосу. Зараз вона відчайдушно намагається зберегти свої нинішні позиції та інтереси, не більше.
Але справжній жах полягає не у тому, що ці корупційні банди розгулюють по землі Алжиру вздовж та упоперек, а у тому, що сини ісламського народу мовчки сидять і не роблять толком нічого, що це змінити так, як велить Іслам. Ісламський Шаріат вимагає від мусульман того, щоб їх правитель був вихідцем із їх числа, щоб він керував мусульманами згідно законам Шаріату в усіх сферах їх життя. Таким шляхом досягається найбільш високе положення у цьому світі та успіх у Судний День. У цілому, проблема, звичайно ж, більше, аніж розграбування багатств країни та конфлікт за ресурси. Основа проблеми полягає у віддаленні Ісламу від правління та у здачі країни невірному колонізатору руками тієї самої банди агентів, яка грає майбутнім жителів Алжиру. Такий доволі поганий стан справ у країні необхідно припинити. Єдине, що поверне жителя Алжиру та мусульманам усього світу велич, силу та розвиток — це Праведний Халіфат за методом пророцтва, який є істинною заміною існуючим режимам, здатною покінчити з усім цим неподобством.
Саліх Абдар-Рахім — Алжир
18.07.2018
