Чи зацікавлена Америка у єдності Європи?

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

З часів Другої світової війни Америка опікує країни ЄС, запобігаючи їх зникненню, адже вона не бажає перерізати артерії, за рахунок яких вона сама і існує.

Після завершення Другої світової війни Америка продовжила гарантувати їх збереження, проте адже Англія та Франція були виснажені війною. Одним-єдиним світовим лідером на ту мить стала Америка, і вона взяла на себе задачу по відновленню Європи, розробивши для цього план Маршалла. Даний план дозволяв:

— відновити зруйновану війною економіку Європи,
— усунути торгові бар’єри,
— модернізувати промисловість європейських країн,
— витіснити комуністів із структури влади,
— розвинути Європу у цілому.

Адже Радянський союз становив для Америки реальну загрозу, тому що був носієм конкуруючої ідеології. Америка продовжувала зміцнювати Європу, поки не закінчилось президентство Обами, після якого Америка змінила свою політику у відношенні ЄС та його країн. Тепер Америка показує, що не бажає єдності Європи, навіть якщо вона залишиться лише на папері. Дональд Трамп не один раз заявляв, що підтримує демонтаж ЄС, при цьому не приховуючи свого захоплення та захоплення своєї адміністрації у зв’язку з виходом Англії із ЄС. Він закликає європейські країни (маючи на увазі Німеччину та Францію) послідувати прикладу Англії. Америка продовжує контролювати баланс сил між країнами ЄС,особливо між Німеччиною та Францією, після виходу звідти Англії. Адже участь Америки у Першій та у Другій світових війнах було з метою не дозволити якій-небудь європейській країні встановити свою гегемонію над Європою. Послаблення Німеччини не означає, що Франція зможе поглинути її, адже послаблення Німеччини відбувалось на протязі усього часу, коли Франція та Англія головували в Європі.

Введення плану Маршалла та санкцій у відношенні Німеччини, зокрема — на військове виробництво, не завадили американським кампаніям, банкам, організаціям та військовим базам заполонити усю Північну та Західну Європу. Америка має лев’ячу частку у великих кампаніях, а у секторі електроніки американські кампанії домінують повністю. Такі компанії, як к «Google», «Facebook» та «Apple», захопили усі європейські ринки. І навіть у секторі нафтової промисловості американська кампанія «ChevronCorporation» контролює більшу частину європейської нафтогазової галузі.

Слабкість, яка є у країн ЄС, зокрема — у Франції та Німеччини, стала очевидною після останньої кризи, яку спровокували Америка та Іран, адже перша заявила про свій вихід із угоди по ядерній програмі Ірану. Як тільки Америка почала погрожувати своїм виходом, Німеччина та Франція дуже збентежились, що підштовхнуло президента Франції благати Америку не виходити із угоди. Проте Америка від свого виходу переслідує нанесення болісного удару по європейській економіці та європейським кампаніям, які отримали користь від підписання угоди по ядерній програмі. Тому Америка не звернула уваги на Німеччину та Францію, адже останні підписали контракти з Іраном на мільярди доларів. Америка дала строк цим європейським кампаніям призупинити свою діяльність та покинути іранські ринки, у протилежному випадку вона накладе на них серйозні санкції.

Другою кризою, спровокованою Америкою, було введення митних зборів на сталь та алюміній із Європи,незважаючи на те, що це напряму суперечить правилам ВТО, які зобов’язують її членів вільно торгувати між собою без накладання яких-небудь митних зборів. Америка жбурнула об стінку усі закони та звичаї, адже на кону — збереження її внутрішнього виробництва та стимулювання внутрішньої торгівлі. Тому, після того, як були накладені митні збори на сталь та алюміній із Китаю та Мексики, Європі в особі Німеччини та Франції, залишалось лише пригрозити зверненням у ВТО.

Варто знати, що Європа ніколи не була єдиною, незважаючи на свою удавану єдність; вона не мала єдиної зовнішньої політики, адже інтереси Англії відрізняються від інтересів Франції, а у тієї — від інтересів Німеччини. Тому пост координатора зовнішньої політики ЄС, Європейський парламент та Європейський суд — усього лише порожні слова. Німеччина вже давно не вибудовує зовнішню політику, вона — усього лише фінансовий важіль ЄС, і вона згодна з такою роллю. Франція не вміє робити політичних маневрів, уся її політика — як на долоні, тому, якщо вона побажає зробити яку-небудь політичну дію, Америка легко зриває її плани. Що стосується Англії, то вона погодилась стояти поруч з Америкою та співіснувати з нею. Хоча Англія як і раніше сильна за рахунок своїх агентів, проте вона уникає прямої конфронтації з Америкою, хоча остання продовжує відбирати у неї країну за країною, починаючи з Єгипту, потім — Іран та Ірак, а тепер на черзі стоять Ємен та Лівія. Після виходу із ЄС Англія вже не вважається частиною цього союзу.

Якщо ми сюди додамо іще і політичну та економічну кризу Італії, то Німеччина як фінансовий важіль не зможе допомогти їй, як надала у свій час допомогу Греції. Італія є третьою економічною силою в Європі після Німеччини та Франції. Її ВВП перевищує 1,5 трлн. доларів на рік, і якщо вона об’явить про банкрутство, то це буде катастрофою, яка спіткає старий континент, і Німеччина буде безпорадна перед таким ударом.

Америка іще не прийняла практичного рішення по демонтажу ЄС, оскільки іще не бачить у ньому реальної загрози, а тому вона продовжує підтримувати ці країни, хоча адміністрація Трампа не раз заявляла про те, що віддає перевагу мати справи з європейськими країнами окремо. Міністр торгівлі США заявив, що після кризи в Ірані та проблеми митних зборів Америка віддає перевагу мати справи з європейськими країнами окремо. Франція вже показала, що готова для діалогу з Америкою віч-на-віч, хоча це суперечить бажанням Німеччини. Франція бажає послідувати прикладу Англії, тому якщо Америка зможе направити Францію по шляху Англії, то це означає реальний демонтаж ЄС, навіть якщо він буде існувати на папері. Виникають питання, на які ми отримуємо відповіді у найближчі тижні : чи зможе Європа відновити себе ? Або Америка вчинить з нею так само, як вчинив лев з трьома биками?


Газета «Ар-Рая»
Абу Мутазз Біллях аль-Ашкар
26 Зуль-каъда 1439 р.х.
08.08.2018 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая

Головне меню