Слово «вакуум» — це термін у міжнародній політиці.
Він означає неможливість діяти та нездатність підтримувати стабільність, тобто коли є міць, але вона не проявляється у її належному виді та у відповідній силі. Вакуум розділяється на декілька видів : політичний, військовий та стратегічний.
Політичний вакуум означає, що держава у цілому нестала та негармонійна. Можливо, є голова держави, прем’єр-міністр та представники народу, але відсутність узгодженості між ідеями та діями цих людей робить країну та її кроки непослідовними та негармонійними, Виникає нестабільність у думках та нестабільність у діях, а також нестабільність перед потрясіннями. У результаті з’являється вакуум, тобто держава стає як нібито неіснуючою. У цьому випадку пошук працездатної держави, тобто правителів, є природним і, можливо, неминучим процесом. Потім, щоб заповнити цю порожнечу, висувається інша сила — або внутрішня, або зовнішня, або внутрішня сила, яка виходить із зовнішньої і яка заснована на ній.
Військовий вакуум полягає у тому, що військові сили держави недостатні для підтримання внутрішньої безпеки та захисту країни від зовнішньої агресії. Держава не може захистити себе від внутрішніх революцій та від зовнішнього вторгнення. Є дві причини цього безсилля: перша — нестача озброєння, достатнього навчання або засобів для оснащення необхідною військовою силою. Тим самим створюється військовий вакуум, який робить військову силу країни як нібито неіснуючою. У цьому випадку проявляється побоювання перед захватом країни іноземною силою. Зазвичай цими агресорами виступають ті, хто бажає роздобути країну. Тому вони без зволікання відправляють свої сили для її захвату. Щоб не допустити цього, інші сили, що конкурують з агресором, будуть допомагати країні, в якій існує військовий вакуум, але якщо цього не станеться, тоді захват та заповнення вакууму іноземною силою будуть неминучі.
Другою причиною військового вакууму є неузгодженість армії, неузгодженість її лідерів, відсутність послідовності у діяльності та неможливість працювати. У цьому випадку з’являється зовнішня сила, яка покладається на одного із офіцерів армії або групу та підкріплює їх своєю думкою. Вона і стає тією зовнішньою силою, яка опосередковано заповнює вакуум. Якщо вакуум не заповниться таким чином, то заповниться захватом зовнішньою силою так само, як у першому випадку. Військовий вакуум полягає у тому, що військова сила у країні продемонструвала нездатність діяти та нездатність підтримувати стабільність або через неузгодженість та нестабільність армійських офіцерів та командирів, або тому, що у ї руках немає ніяких матеріальних сил, достатніх для виконання захисту та забезпечення безпеки.
Стратегічний вакуум — це нестабільність у країні, що виникла внаслідок проблем та задач, які стоять перед внутрішньою та зовнішньою безпекою. Серед них — виникнення суперечливих течій у країні, що призводить до матеріальних, озброєних або інших зіткнень, або призводить до дій, що підривають безпеку, будь то безперервні вибухи у різних областях країни або поширення чуток, які викликають за непокоєння у торговців, бізнесменів, політиків та правителів або серед людей, які хвилюються за їх ефективність і т.д. Також серед цих проблем може бути часткова агресія ззовні, яка викликає хвилювання, але не націлена на захват. Це створює вакуум так, що держава здається неіснуючою.
У цьому випадку пошук тієї держави, яка забезпечить стабільність, стає природним процесом. З’являється сила для заповнення цього вакууму — це люди зсередини, які отримують владу за допомогою забезпечення стабільності своїми силами. У протилежному випадку стабільність забезпечується за допомогою захвату країни зовнішніми силами. Або разом з людьми зсередини до влади приходять зовнішні сили, які покладаються на цих внутрішніх людей для забезпечення стабільності та заповнення вакууму.
Цей вакуум, в усіх трьох видах, є ефективною зброєю. Великі держави намагаються утворити його у кожній країні, яку вони хочуть підкорити та контролювати. Османська держава була знесилена саме спробами створити вакуум, а не війною.
Із книги «Політичні погляди Хізб ут-Тахрір».
Огляд новин «Ар-Рая»
29.08.2018
