Кожна велика нація має свої «червоні лінії», які вона не дозволяє нікому перетинати.
З цієї причини великі нації (особливо — ідеологічні) проявляють турботу про свою військову міць поруч зі своєю ідеологією та вживають заходи для захисту, поширення та головування над іншими. Проте з появою капіталістичної ідеології та прагматичного способу мислення торг на «червоних лініях» держав та націй став практичним способом боротьби з внутрішніми та зовнішніми загрозами з точки зору їх здолання,починаючи зі спаплюжень святинь та закінчуючи замахуваннями на честь та гідність жителів.
Дійшло до того, що люди почали спостерігати за цими замахуваннями по телебаченню, нібито вони дивляться якийсь документальний фільм чи тріллер! Ані міжнародна спільнота, ані люди не поворухнуть і пальцем через побачене, за винятком випадків, коли на них тиснуть і треба убавити тиск, скерований на них. Я не перебільшу, сказавши, що сучасний західний прагматичний спосіб мислення — це найбільш низький спосіб мислення людини, знищуючий здатність розуму міркувати про реальність та приймати правильні та міцні позиції тоді, коли необхідні швидкі та рішучі дії.
Ісламська Умма була єдиною нацією за усю історію, яка віддавала належне людському розуму та шанувала святині та цінності народів. Це навіть стало яскравим та наочним взірцем як у древності, так і у сучасності, чому є багато прикладів в ісламській історії.
До них відноситься те, як Пророк ﷺ вчинив з курайшитами, що порушили угоду Худайбії. Курайшити порушили одну із умов перемир’я, надавши зброю своїм союзникам із племені БануБакр. Вони допомогли їм грошима та людьми у боротьбі проти союзного Пророку ﷺ племені БануХузаа. Однією із умов примирення між ним Пророком ﷺ та курайшитами було те, що племена із околиць Мекки були вільні у виборі укладати угоду як з Мухаммадом ﷺ, так і з курайшитами.
БануХузаа обрали собі у союзники Пророка ﷺ, а БануБакр — курайшитів. Трапилось так, що представники племені БануБакр напали на хузаітів, які знаходились біля свого колодязя на південній околиці Мекки. Тоді курайшити надали підтримку племені БануБакр. Амр ібн Салім аль-Хузаій (голова хузаітів) прибув до Пророка ﷺ, щоб розповісти про те, що БануБакр виступили проти союзника Посланця Аллаха ﷺ при підтримці курайшитів всупереч умові Худайбійської угоди. Потім він звернувся до Мухаммаду ﷺ у мечеті з наступними словами:
«Господи, я закликаю Мухаммада,
Союзника нашого батька та його рідного батька,
Вони вдерлись у дома під час вітр-намазу, коли мине спали,
І вбивали нас у поясних та земних поклонах».
Цього було досить, щоб вважати, що курайшити непрямим чином порушили угоду, а також щоб Посланець Аллаха ﷺ, істинний політичний та ідейний керівник, мобілізував мусульманське військо не лише, щоб відповісти за образу БануХузаа, але й і щоб розгромити курайшитів та завоювати Мекку. Мекка на ті часи була сучасним Вашингтоном для арабських племен.
Інший приклад вказує на небайдужість мусульман при замахуваннях на їх честь, як на це насмілився один іудей із племені БануКайнука. Він розкрив аврат мусульманки, а мусульманин, який став свідком того, що сталося на ринку, вбив цього єврея, захищаючи честь сестри по вірі. Тоді євреї, які знаходились на ринку, зібрались та вбили мусульманина. Як тільки Пророк ﷺ отримав звістку про це, він тут же без вагань велів зібрати військо, але не для того, щоб отримати викуп за вбитого мусульманина або вимагати вибачень за ображену мусульманку, а осадити плем’я БануКайнука та вигнати їх із Медини.
Саад ібн Муаз виступав суддею для племені Бану Курайза по справі зрадництва ними угоди з Посланцем Аллаха ﷺ. Саад керувався лише цінностями Ісламу, святістю мусульманської крові та гідності та важливості дотримання угоди. Ним було винесено рішення стратити чоловіків та полонити жінок та дітей Бану Курайзи. Дане рішення не виходило із старої помсти до євреїв, а виключно із положень Ісламу. Тоді це рішення було підтверджено одкровенням через слова Посланця Аллаха ﷺ:
لَقَدْ حَكَمْتَ فِيهِمْ بِحُكْمِ اللهِ مِنْ فَوْقِ سَبْعِ سَمَوَاتٍ
«Ти осудив їх судом Аллаха, що виходить з семи небес».
Почесних прикладів, пов’язаних з «червоними лініями», в історії мусульман є велика кількість. У таких випадках Умма та її армія завжди займали тверду позицію, вимагаючи війни. Можна привести у приклад війни з віровідступниками (муртадами) з метою захисту ісламської акиди, або завоювання (футухати), такі як завоювання Аморія (у відповідь на волання полоненої римлянами мусульманки), Сінда (у зв’язку з нападом піратів на мусульманське судно ), і т.д. Але подібне мало місце тоді, коли у мусульман була своя держава з політичним, військовим та ідеологічним лідером на чолі, коли ісламська мабда направляла Умму та її державу.
Відсутність правління Ісламу та ісламської акиди у військовій доктрині призвело до призначення безбожним Заходом правителів для мусульман, які правлять куфром, і до створення національної військової доктрини для мусульманських армій. Ці дві причини паралізували правителів та їх армії. Вони не поворухнуть і пальцем, щоб захистити честь та святині мусульман у Палестині, Кашмірі, Сирії, Бірмі, Боснії та Герцоговині та в інших місцях. Якщо б у Умми був ватажок, подібний Мухаммаду ﷺ або халіфу Абу Бакру, Умару, Мутасіму та Мухаммаду ібн аль-Касіму, то він втілив би на адресу євреїв хукм Ісламу, як сказано у хадісі Посланця Аллаха ﷺ:
تُقَاتِلُونَ الْيَهُودَ حَتَّى يَخْتَبِيَ أَحَدُهُمْ وَرَاءَ الْحَجَرِ فَيَقُولُ يَا عَبْدَ اللَّهِ هَذَا يَهُودِيٌّ وَرَائِي فَاقْتُلْهُ
«Не настане Час, доки ви не битиметесь з іудеями і доки камінь, за яким буде знаходитись іудей, не скаже: «О мусульманин! За мною ховається іудей,вбий же його!».
— на адресу буддистів — те ж саме;
— на адресу Америки — те ж саме, що і Пророк ﷺ здійснив у відношенні курайшитів (Завоювання Мекки);
— на адресу Росії — взяття Москви і те, що Саад ібн Муаз здійснив у відношенні Бану Курайза, оскільки найменше із цього вважається в Ісламі ганьбою та приниженням.
وَلِلَّهِ ٱلۡعِزَّةُ وَلِرَسُولِهِۦ وَلِلۡمُؤۡمِنِينَ وَلَٰكِنَّ ٱلۡمُنَٰفِقِينَ لَا يَعۡلَمُونَ
«Могутність притаманна Аллаху, Посланцю та віруючим, але лицеміри не знають цього» (63:8).
Газета «Ар-Рая»
Біляль аль-Мухаджир, Пакистан
05.09.2018 р.
