Басра є наочним прикладом окупованого Іраку

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Перші іскри демонстрацій у Басрі прийшлись на липень.

Далі вони почали набирати оберт поруч зі збільшенням проблем засолювання ґрунту у Шатт-ель-Араб, забруднення хімічними речовинами вод з боку Ірану, перебоїв з електропостачанням, низькою якістю послуг, повсюдним безробіттям, поширенням хвороб, нападом озброєних формувань та взяттям ними під контроль будівель місцевих органів влади та вулиць. Дані події розвиваються безпрецедентним чином. У минулу п’ятницю 7 вересня демонстранти штурмували іранське консульство, а після повідомлень про видалення сил безпеки з улиць Басри відбулось підпалення консульства. Також у цей день більше 20 тисяч демонстрантів вийшли на вулиці міста на тлі вимог покращення життя та послуг, іу результаті зіткнень загинуло 9 людей.

Такий розвиток подій стався після того, як деякі люди підпалили більшу частину штаб-квартир правлячих політичних рухів та партій, не говорячи вже про канцелярію та провінціальну раду муфахази. Серед спалених штаб-квартир виявились штаб-квартири партій та ополченських формувань, лояльних до Ірану. Серед них були штаб-квартири рухів: «Ірада», «АсаібАхль аль-Хакк», «Харакат Ан-Нуджаба», «Ансаруллах»; партій: «Дава», «Аль-Фаділя»; руху «Вища ісламська рада Іраку»; озброєних формувань: «Організація Бадра», «Катаіб Хізбалла», «Сарай аль Хорасані»; плюс був спалений дім прийомів губернатора, офіси депутатів Фаліха Хазалі та Ханан аль-Фатлаві.

Повстання на півдні країни не виникло зараз та сьогодні, воно є наслідком повстання людей проти корупції та перебування некомпетентних чиновників при владі, починаючи з дня окупації і по сей день. Проте наявність нестерпних умов та загострення ситуації розпалило гнів з новою силою, а його полум’я було направлено проти марджаїтських партій (марджа — вище духовне звання шиїтських духовних лідерів), — це було продовженням бойкоту нещодавно минулих виборів, чому влада не надавала належного значення. Більше того, влада поширювала брехливу інформацію про рівень участі населення у виборах з метою продовжувати обманювати людей. Таким чином, влада стала заручницею своїх же дій та сприяла спалаху іскри повстання. Варто відзначити, що саме молодь повстала проти марджаїтських партій, саме вона останні тижні проводила діяльність для мобілізації на повстання народних мас, саме вона є тим, хто сумлінно діяв на протязі декількох місяців до виборів з метою бойкоту та викриття останніх. Так вони змогли набути успіху у першому кроці (бойкот виборів), щоб потім зробити другий.

Спостерігаючи за цими демонстраціями, був відмічений прояв сильного страху у багатьох заявах посадових осіб та в озброєних формуваннях. Стала помітна їх потреба у докладанні зусиль у задобрюванні повсталих кланів, тому що у нинішніх демонстраціях у більшості випадків бере участь шиїтська молодь. Це, у свою чергу, несе величезну загрозу нинішньої влади та ополченським формуванням, адже ці клани вони вважають своєю народною підтримкою, а їх молоде покоління розцінюється як людський ресурс, який вони використовують для своїх військових авантюр як всередині, так і за межами Іраку. Вони використовують бідність кланів для вербування їх молодого покоління у свої військові формування. Таким чином, тим, хто серйозно може вплинути на стовпи режиму та владу озброєних ополчень, є шиїтська молодь. Само почуття небезпеки поширилось не лише на можновладців та ополченські формування, а також торкнулось шиїтських релігійних авторитетів, які, скориставшись любов’ю мусульман-шиїтів до своєї релігії, направляли останніх на службу владі та її нікчемним цілям.

Проте страх як і раніше витає у повітрі, адже на підході іще один сценарій, який очікує Басру, коли буде застосована жорстока сила з боку військ та ополченських формувань. Жертвами цих репресій стане усе та ж шиїтська молодь, яка вимагає виконувати найелементарніші, законні права. Адже подібне вже відбувалось з молоддю Анбара, Мосула, Діяла, Хавія, Самарри, Багдаду у 2013 р. Тоді придушенням демонстрацій керував особисто Нурі аль-Малікі, при цьому він описував демонстрантів найогиднішим описом: «Між нами та вами — море крові. Ви є барикадою Язіда, а ми — барикадою Хусейна. Це — ніщо інше як зловонний міхур. Припиніть свої дії, доки вас не примусили це зробити силою», — і тому подібні заяви. Чим усе закінчилось, загальновідомо: міста, у яких проходили демонстрації, були передані у руки «ІДІЛ», яке, у свою чергу, вчинило в них те, що вчинило.

Сьогодні у Басрі може повторитись той же сценарій у плані різанини та втрати міст. Цього разу різноманітним озброєним угрупуванням надана повна свобода у діях. Ми бачимо, як спалюються заклади, офіційні органи, вбиваються демонстранти. Окрім цього, самі спалення штаб-квартир тих або інших партій дає ополченським формуванням виправдання на втручання у те, що відбувається. Також видно, що мирні демонстрації були перенаправлені зі свого шляху на шлях руйнування. Почали спалюватись будівлі різноманітних органів, урядові заклади, почали коїтись розправи над активістами, повсталі підпалили нафтові свердловини, відбулась висилка іноземних компаній.

Таким чином, відходження демонстрацій у Барсі від свого шляху, який полягає у вимозі законних прав мирним способом, зайвий раз підвереджує проникнення у лави протестуючих тих, хто керує ополченськими формуваннями. Зроблено це з метою втілити у життя іранський порядок денний та іранський сценарій після того, як розкрилась їх ненависть та злочини. Сценарій полягає у тому, щоб розпалити шиїтський конфлікт на півдні Іраку, тим самим надавши можливість Ірану втрутитись у внутрішні справи Іраку (з благословення Америки) під приводом необхідності відновлення стабільності та безпеки. Проте адже саме Америка ігнорувала протести та демонстрації бідних та пригноблених, обійшовшись лише боязкою заявою про недопустимість безладів під час демонстрацій та жалкуванням про жертви.

Позиція Америки зайвий раз доводить, що вона не піклується про проблеми жебраків в Іраку, про відсутність послуг, її не турбує ані втручання Ірану у внутрішні справи Іраку, ані сама держава, яка з причини бездарної політики та поставлених цілей перебуває у занепадницькому стані. Єдиною її турботою є існування слабкого уряду, який буде виконувати усі її вимоги, буде здійснювати баланс між інтересами Америки та інтересами Ірану. Також Америка не квапиться виштовхувати Іран за кордони (видворяти Іран за межі країни), тому ми бачимо, як вона зволікає з проголошенням про демонстрації та протести, наклавши деяку заборону на це; також вона промовчала про відключення інтернету та про насильство у відношенні протестуючих. Причина усього цього полягає у тому, що Америка чудово усвідомлює, що дані протести в Іраку означають провал її політичного проекту. Адже у свій час вона проштовхнула його під стягом «свободу народу Іраку», обіцяючи людям втілити свою брехливу демократію. Тому Америку не турбує питання води, електроенергії, працевлаштування населення, розорення сільського господарства, руйнування домів, вимушеного переселення жильців та відсутності безпеки. Вона бажає повторити те ж, що й з урядом Нуті аль-Малікі у свій час, незважаючи на зміну президентів у Білому домі.

Америка вважає, що зможе зробити із нашої країни модель, на яку можна буде рівнятись після того, як вона зможе повернути нас назад до тиранії, хаосу, відсутністю безпеки, і для цього вона поставить на чолі нас своїх агентів. Задача цих агентів буде полягати у виконанні її наказів з метою грабувати наші багатства та віддаляти нас від Ісламу.

О народ Іраку! Такий продажний уряд не буде робити богоугодні справи, навпаки, ми бачимо, як його зло заполонило землю, як запах корупції заклав нам ніс, як порушення безпеки відбуваються навколо та скрізь, як чути щоденні вибухи, як трапляються вбивства та викрадення невинних людей. І усе це робиться заради розкрадання — без сорому та совісті — громадських багатств, адже третина жителів живе за межею бідності, і після усього цього з’являються такі, хто втратив усілякий сором та совість, і вимагають створення нових політичних утворень, як нібито нинішній час — це золота епоха для подібних вимог. І цей список можна продовжувати. Проте у відношенні таких Посланець (с.а.с.) сказав:

إِذَا لَمْ تَسْتَحْيِ فَاصْنَعْ مَا شِئْتَ

«Якщо ти не відчуваєш сорому, роби, що забажаєш» (Бухарі).


Газета «Ар-Рая»
Алі Бадрі
2 Мухаррама1440 р.х.
12.09.2018 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая