Реальність, у якій опинились мусульмани, зачіпає кожного із них і не потребує додаткового тлумачення та роз’яснення.
Їх країна керується системами куфру, а це, безперечно, означає, що вона — Дар уль-Куфр. Їх країна розірвана на більше аніж сорок утворень, від держави до імарату, від султанату до шейховолодіння, і не у змозі виступити перед обличчям невірних. Тому задачею є повернути кожен клаптик мусульманської землі у Дар уль-Іслям та об’єднатись їх між собою. Це — рокова, доленосна проблема, швидше, навіть зв’язка усіх доленосних проблем. Підхід до рішення цієї проблеми повинен бути не менш серйозним, аніж до питання життя та смерті. Тому дана доленосна проблема, а саме — перетворення країни у Дар уль-Іслям та об’єднання решти мусульманських територій — є метою, яку необхідно досягти. Шлях її досягнення полягає у встановленні Халіфату у якості системи правління — так здійсниться перетворення країни у Дар уль-Іслям і, отож, подальше її об’єднання з рештою мусульманських країн.
Тут необхідно ясно розуміти, що питання, яке стоїть перед мусульманами — це не призначення халіфа для того, щоб у подальшому говорити про виконання фарду-кіфая (колективного обов’язку), покладеного на віруючих згідно тому, що передав Умар від Пророка ﷺ:
مَنْ مَاتَ وَلَيْسَ عَلَيْهِ إِمَامُ جَمَاعَةٍ فَإِنَّ مِيتَتَهُ مِيتَةٌ جَاهِلِيَّةٌ
«Той, хто помер, не маючи над собою імама общини, його смерть — смерть джахілії».
Не у цьому полягає доленосне питання. Сьогодні перед мусульманами питанням життя та смерті виступає проблема встановлення Халіфату. Іншими словами, встановлення Халіфату у якості системи правління, а це — ніщо інше, як призначення халіфа, враховуючи навіть те, що встановлення Халіфату неминуче стосується питання призначення халіфа. Встановлення Халіфату безперечно є доленосною проблемою, адже окрім того, що це єдиний шлях перетворення наших країн із Дар уль-Куфр у Дар уль-Іслям, його встановлення потрібно для знищення систем куфру, тобто для усунення «явного невір’я», а це — доленосне питання згідно тому, що сказав Посланець Аллаха ﷺ:
إِلاَّ أَنْ تَرَوْا كُفْرًا بَوَاحًا
«Доки не побачите явний куфр», —
І тому, що приведено у хадісі :
قِيلَ: يَا رَسُولَ اللَّهِ، أَفَلَا نُنَابِذُهُمْ بِالسَّيْفِ، فَقَالَ: لَا، مَا أَقَامُوا فِيكُمُ الصَّلَاةَ
«О Посланець Аллаха! Хіба ми не виступимо проти них мечами?». Він сказав: «Ні, доки вони читають серед вас намаз».
Виходячи із цього,метод, з самого початку призначений для вирішення доленосної проблеми, сам став таким, тому що це єдиний шлях до рішення проблеми, яку шаріатській доказ, виведений із Сунни, позначив як доленосну. Отож, діяльність у цьому напрямку є питанням життя та смерті. Мусульмани з самого першого дня того, як правління куфру навалилось на них усією своєю вагою, не припиняли спроб позбутися від володарів невір’я, їх панування та ставлеників. Разом з тим, борці на цьому шляху почали упускати із виду, що те, заради чого вони борються, є доленосною проблемою, їх питанням життя та смерті. Втрати цього розуміння позбавила їх — мусульманську общину або Умму — готовності терпіти на цьому шляху знущання, в’язниці, тортури, а також бідність, розруху та смерть, що є невідокремлюваними елементами цієї жорстокої битви навколо доленосної проблеми. Тому усі ці спроби неминуче призвели до поразки, не дозволивши зробити ані кроку у напрямку питання, заради якого велась боротьба.
Мусульманам не треба було дуже багато розмірковувати для того, щоб зрозуміти, що їх проблема є доленосною. Це було ясно у першу ж мить, як ясно і сьогодні для кожного зрячого: неможливо (і про це не варто навіть думати!), щоб невірні дозволили повернути Іслам до політичного життя, до правління, доки у них є хоч мізерна можливість пригноблювати тих, хто діє заради цього. Віровідступники та лицеміри у цьому випадку не менш жорстокі та злочинні. Вони кинуть у бій усі сили та об’являть люту війну проти віруючих мусульман, бажаючих остаточно відібрати у них владу для того, щоб встановити правління Аллаха та захистити Його святині.
У зв’язку з цим жодна спроба мусульман на шляху вирішення даної проблеми не принесе результатів, доки вони не почнуть вважати її доленосною, від якої залежать їх життя та смерть. Тому усі, хто бореться в одиночку або ж групами, неминуче повинні визначити свої дії у боротьбі з куфром як боротьбу життя та смерті ; сам характер проблеми вимагає підійти саме так, сам Шаріат у Корані та Сунні зобов’язав цей підхід...
Уривок із книги «Політичні погляди Хізб ут-Тахрір».
Огляд новин газети «Ар-Рая»
19.09.2018
