Ті, хто спостерігають за подіями у Сирії, усвідомлюють, що Башар Асад на протязі останніх місяців стягнув усі свої війська у бік останньої цитаделі революції — провінції Ідліб.
Решта інших, більш слабкі центри опору були повержені Асадом, і, швидше за усе Асад не досяг би перемог шляхом здачі позицій повстанцями, якщо б тим не було запропоновано в обмін в’їхати в Ідліб. Таким чином, сьогодні Ідліб перетворився у опору революції, оточену ворогами з усіх боків, у якій живуть люди, що зібрались з усіх кінців землі — від Алеппо до Східної Гути.
Жител провінції Ідліб — це ті ж самі сирійці, яких режим Асада не зміг ані підкупити, ані залякати, ані видавити із Сирії. Там зібрались ті, хто не побажав покидати Сирію та продовжує залишатись у ній усі 8 років війни. Америка, яка увесь цей час стояла за спинами Росії, Туреччини та Ірану, розуміє, що немає такої сили, яка б в одиночку змогла б захопити Ідліб. Окрім того, якщо трапиться таке зіткнення «обличчям до обличчя», то існує великий ризик повного розгрому армії Асаду, тому що вона насправді дуже слабка, погано екіпірована та озброєна, як і насичена усілякими іноземними найманцями, не маючими військового досвіду. Це може призвести, у свою чергу, до таких наслідків, які невірні держави вже не можуть виправити.
Якщо ми помітили, як сирійська армія зібрала усі свої сили у провінції Ідліб, то також помітили, як і Росія збільшила свою присутність. 28.08.2018 Росія провела найбільші морські навчання у Середземному морі за усю свою історію. Газета «Відомості» повідомила про те, що група із 10 військових російських кораблів та 2 підводних човнів перебувають зараз в акваторії Середземного моря. На додачу до них під командуванням флагмана 6-го американського флоту «MountWhitney» прибуло іще 3 американських кораблі та 3 американських атомних підводних човни, оснащених ракетною системою «Томагавк», які зупинились у межах територіальних вод Греції. Також у цей регіон прибули британські військові кораблі. Також Америка перекинула на днях в Європу свої стратегічні бомбардувальники, здатні нести на борту ядерне озброєння («Інтерфакс», 05.09.2018). Прес-секретар міністерства оборони Російської Федерації Ігор Конашенков заявив, що дане зосередження військових кораблів пов’язано з подіями в Ідлібі («Інтерфакс», 05.09.2018). Окрім того, цю провінцію також з усіх боків оточила іще і турецька армія.
Але, разом з тим, шторм, який було насувався, розвіявся в одну мить 07.09.2018 після підсумків домовленостей між Іраном, Туреччиною та Росією, які прийняли декларацію щодо пильності усіх цих трьох сторін політичному врегулюванню у Сирії. Оскільки у Сирії існує лише одна зона,, непідконтрольна режиму, то це означає, що декларація може бути пов’язана лише з конфронтацією подій в Ідлібі.
Відповідно, виникають природні питання: «Для чого вони накопичують таку велику кількість військ? Якщо через Ідліб, то чому вони не нападають?». При цьому ніхто в Ідлібі не боїться і не квапиться підписувати угоду з катом.
Відмова від військового вторгнення в Іділіб з боку Росії, Ірану та Туреччини означає, що вони визнають неможливість захвату Ідлібу в існуючих умовах. Якщо ми подивимось на реальність з військової точки зору, то побачимо, що вони усвідомлюють перевагу мусульман на полі бою, незважаючи на усю військову міць, яку зібрали ці держави проти них. Тому вороги революції потребують пошуку інших шляхів для перемоги над повстанцями.
Як і раніше, Америка робить основну ставку на свою головну зброю : Ердогана. Згідно турецької ініціативи від 11.09.2018, у Нью-Йорку було проведено засідання ради Безпеки ООН, учасники якого, включаючи Росію, одностайно заявили про необхідність саме політичного врегулювання конфлікту у Сирії. Постійний представник Росії в ООН Небензя заявив: «На Іранському саміті Росія підкреслила незамінний характер політичного врегулювання...».
На додачу до цього, згідно новини, опублікованої газетою «WallStreetJournal», Ердоган закликав західні держави не допустити гуманітарної катастрофи в Ідлібі. Враховуючи це і низку інших його схожих звернень, Ердоган іще раз зобразив себе якимось другом сирійського народу та його революції.
Але у справжній час роль Туреччини ускладнилась, тому що низка щирих людей побачила справжнє обличчя їх правителя і зрозуміла, до чого призвели його операції, такі як «Щит Євфрату» та «Оливкова гілка», що примусили повстанців здати режиму Асада Алеппо та Східну Гуту відповідно. Складність ситуації, що стоїть перед Ердоганом, досить реальна, і вона полягає у тому, що жителі Шаму подорослішали і навчились розрізняти між своїми інтересами та інтересами ворогів. Одне ясно точно: наступила хвиля викриття усіляких «лягушок» (шейхів-панікерів), які закликають до припинення вогню, а також лідерів угрупувань, що погодились на здачу своїх позицій в обмін на гроші.
13.09.2018 стало відомо, що сили Асада були перекинуті з провінції Хама у Пальміру, як і пішли з-під Ідлібу сили 5-го корпусу. Одночасно припинились вибухи на російських авіабазах. Незважаючи на триваючі обстріли з боку деяких повстанських угрупувань, у цілому положення в Ідлібі дещо заспокоїлось. У такій ситуації, при відсутності наступальних дій з боку повстанців, позиції Дамаску підсилюються зі дня у день, а революція помирає.
Здається, Ідліб це усвідомлює, але разом з тим протиріччя у методі виправлення шляху революції заважають її прогресу.
На протязі революції бували моменти, коли здавалось, що до перемоги залишається подати рукою і що незабаром ми відрубаємо голову змії, але тепер стає зрозуміло, що мета революції полягає не лише у звільненні Дамаску. Встановлення Халіфату за методом пророцтва — це перше, що повинно займати розуми мусульман. Зараз прийшла мить істини! У мусульман є необхідна військова перевага, а за роки революції мусульмани набули досвіду, пов’язаного з багатьма допущеними політичними помилками. Їм залишається лише взяти у руки найголовнішу свою зброю — політичне керівництво та метод Посланця Аллаха ﷺ.
О Аллах, Господь істини! Даруй жителям Шаму та усієї нашій Уммі те, чого ми чекаємо! Обрадуй наші очі Праведним Халіфатом за методом пророцтва!
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Усманов
23 Мухаррама 1440 р.х.
03.10.2018 р.
